Це повинно колись статися. Україна втягується у війну в Сирії. На боці найбільш темних сил в сучасній історії. Іронія в тому, що хтось ще гадає, що так званий «президент України» є натхненником прогресу та реформ.

Ющенко у 2008 році попереджав, що Україна колись опиниться в геополітичній пастці з розташованою базою російських військово-морських сил у Севастополі. Він це глибоко зрозумів в час мерзотної агресії путінсько-медведєвської Росії проти демократичної Грузії. Поведінка Тимошенко в ті дні та часи, коли вона, майже відверто, стала на бік зла, немовби вона колись була по інший бік, була вкрай небезпечною прелюдією.

«Харківська» зрада стала другим актом геополітичної драми. ЇЇ натхненниками були Янукович, Азаров та Клюєв. Та відверта зрада впритул наблизила сирійську трагедію до України.

Якщо хтось думає, що Янукович розуміє, де може опинитися Україна в сирійському геополітичному котлі, той, або невиправний оптиміст, або відвертий ідіот. Янукович не розуміє нічого. Зрозуміє, коли почнеться операція. Але тоді, цього так званого президента, питати ніхто не стане.

Для Путіна Сирія – це один із останніх бастіонів у світовій силовій грі. Грузія була прелюдією. Армада російських кораблів рушила до Сирії. Без Севастополя вона нікчемна. Чи буде Путін запитувати дозвіл у Януковича на вихід із севастопольської бухти? А чи запитували росіяни у Ющенка на вихід своєї ескадри на війну з Грузією? Недаремно, вчора пролунало, що Росія та Україна разом будуть розбудовувати російську базу на суверенній українській території. Хто надав дозвіл на таке ствердження? Без узгодження з Януковичем такі фрази не лунають.

Ще хтось досі вірить, що істерія навколо так званої торгівельної «війни» не була спільно                 від режисована у Межигір’ї та Кремлі? Примітивна гра для примітивного глядача.

Коли розпочнуться справжні дії, яких світ не бачив, напевно, з часів В’єтнамської війни, у коаліції під керівництвом Сполучених Штатів може не залишитися вибору, як атакувати Севастополь. Але вони повинні встигнути повідомити, що атакують не Україну, а диктаторів Сирії та Росії, та їх українських союзників, якщо останні в останню мить не схаменуться.