ЄС, в цілому, його держави-члени, США та інші західні держави та організації, як і не зрозуміли природу режиму в Україні, так і не спромоглися виробити такої необхідної адекватної політики, яка хоча б змусила режим замислитися та зупинитися.

В умовах кризових явищ, які буквально розтрощили цілу екзістенційну логіку та природу «європейського проекту», годі було й сподіватися на здатність інститутів ЄС щодо вироблення такої, дуже бажаної політики по відношенню до Януковича та його угруповання.  Найбільш прийнятний час для «примусу» щодо «єнакіївського лідера» був у жовтні-листопаді 2011 року, коли вирішувалася доля Євро-2012 в Україні. Тоді був реальний шанс не допустити ув’язнення Тимошенко. Янукович тоді все зрозумів. Далі була відверто цинічна гра, яку в Брюсселі мало хто розуміє.

Рішення щодо майбутнього розвитку відносин з ЄС, ерзац-президент України, за дуже багатьма ознаками, прийняв ще у лютому. На протязі цього часу йшла ретельна підготовка для повної зміни координат відносин з ЄС. Не має сенсу вести мову про деталі такого потенційного повороту. Він все рівно не стане реальністю. Його «змиють» такі історичні події, з якими Європа у сучасній історії не зіткалася ніколи. Янукович та його кліка цього не розуміють. Путін розуміє.

Янукович вже дуже давно перетнув ту «червону лінію», яку заборонено перетинати. Чи зможе хтось змусити його повернутися? Навряд чи. Та чи є сенс кудись повертатися? Напевно, що ні. Треба рішуче йти вперед. Але, без Януковича. І до нового ЄС без нинішніх лідерів, які привели цілу Європу до катастрофи.

Януковичу треба жорстко відмовити від запрошення до Вільнюсу. Це буде цілковито правильний крок. Поруч з порожнім стільцем для Лукашенко, повинен бути порожній стілець для Януковича.

Нові відносини з новим ЄС повинен розбудовувати новий Президент України. Час для нової Європи настає.