Одним з підсумків 2011 року стало наростання конфлікту між Україною і Росією в енергетичній сфері. Всім громадянам України, які вважають себе патріотами, зрозуміло, Росія проводить щодо України неоколоніальну політику, метою якої є загарбання української газової системи, що фактично є новою окупацією України. Існуюча сьогодні в Україні влада в особі В.Януковича і представника московської п’ятої колони М.Азарова вже готова відкрито стати на службу КДБістському Кремлю. Окрім того, М.Азаров є «генетичним московітом», переконливим свідченням цьому на латентному рівні є його нездатність вивчити українську мову. Сьогодні головне завдання п’ятої колони – це передача газової системи України у власність Російської Федерації. Надалі настане черга української православної церкви, фінансово-грошової системи, економічно-господарського комплексу, вищої освіти, армії, і як наслідок повна руйнація України. Напевне, завдяки саме таким домовленостям Москва підтримувала В.Януковича і зробила все можливе, аби він зміг захопити посаду Президента України.

У першій половині січня 2012 року пануюча в Україні кланово-олігархічна, залежна від Кремля влада готується остаточно здати суверенітет України. Для цього Ю.Бойко, який лобіює інтереси Москви, готує акт про повну енергетичну капітуляцію нашої держави. Передачу газової системи України планується здійснити через незаконні зміни в українському законодавстві. Антиконституційна Верховна Рада України, де більшість захоплена ворогами українського народу та продажними «яничарами», повинна прийняти так званий закон, що дозволить продаж української газової системи (під виглядом здачі в оренду чи концесію). Задля цього вигадали навіть недоумкуватий механізм створення спільного консорціуму.
 
Спроба створити консорціум є абсолютно безглуздою і шкідливою з точки зору національних інтересів України. Довідково: Консорціум (від лат. Consortium - співучасть, співтовариство) - тимчасове об'єднання (угода) самостійних підприємницьких структур для спільного розміщення замовлень, проведення виробничих, кредитно-фінансових і маркетингових операцій великого масштабу, здійснення глобальних проектів у промисловому будівництві, координації всієї підприємницької діяльності для отримання вигідних замовлень і їх спільного виконання. Оформляється консорціальною угодою. Координація покладається на лідера Консорціуму, зазвичай найбільш велику структуру.
 
Саме поняття „консорціум” містить неприйнятні для України положення, оскільки це, по-перше, тимчасове, а, по-друге, нерівноправне утворення, яке завжди має лідируючу, домінуючу силу. Не важко здогадатися, хто буде цією силою – Кремль в особі „Газпрому”. Отже, консорціум є просто прикриттям брутальної кримінальної оборудки, за допомогою якої кланово-олігархічні московські структури хочуть захопити нашу газотранспортну систему, так як вони вже захопили білоруську та інші ГТС. У подальшому Кремль планує зробити українську газотранспортну систему екстериторіальною та ввести «євразійські» війська (ОДКБ) для її охорони. Якщо український народ готовий віддати свою землю, свою територію і свої надбання російським окупантам, тоді цей народ не гідний мати власну суверенну самостійну державу, і він знову залишиться голотою під окупацією Російської КДБістської імперії, як це вже сталося з білорусами та казахами.

Так звані ігри в консорціум потрібні для того, аби вкрасти в українського народу його найбільший стратегічний геоекономий ресурс – газову систему, яка коштує не менше кількохсот мільярдів доларів. Саме тому проплачені московські посіпаки, аби відволікти увагу і збити українців з пантелику, розповідають в засобах масової інформації про те, що українська газова система нині втрачає свою цінність і стає нікому не потрібною. Буцімто це відбувається тому, що Російська Федерація побудувала «Північний потік», тепер будує «Південний потік», і таким чином вона обійде Україну з обох боків… Будь-якому професіоналу, який добре розуміється в цій царині, очевидна повна некомпетентність такого підходу. Українська газотранспортна система разом з нашим газовидобувним сектором є унікальним організмом, і замінити його на інтернаціональному рівні нічим неможливо. Навпаки, цілком зрозуміло, що «Північний потік» зазнає краху, адже Росія немає можливостей, аби вивести його на проектну потужність, оскільки його було побудовано зі значними конструкторськими недоліками. Те саме очікує і на міфічний «Південний потік». Багатьом відомо, що Російська Федерація сьогодні – це штучне геоекономічне утворення, яке, по суті, є системним банкрутом і існує лише завдяки нещадній експлуатації родовищ нафти, газу, інших природних копалин, а також експлуатації корінних фінно-угорських та тюркських етносів (див. Російська Федерація: розпад неминучий). Зрозуміло, що ця штучна держава, кінець-кінцем, повинна розпастись. А для того, щоб її природній розпад відбувся швидше, потрібно, аби Україна відновила себе як потужний центральноєвропейський лідер, держава-спадкоємець слов’янської Руси-України. Для цього ми повинні мати ефективно діючу газову галузь і газотранспортну систему.
 
Отже, український народ ні за яких обставин не повинен дозволити продажній «яничарській» владі віддати московським окупантам наше національне надбання. Народні депутати України, які будуть голосувати за таке рішення, стануть зрадниками України і поставлять себе поза законом. Ці особи, згідно зі ст. 5 Конституції України, повинні без будь-якого жалю нейтралізуватися як узурпатори. Те саме повинно очікувати і тих чиновників, які сьогодні обіймають найвищі посади в Уряді й Адміністрації Президента України, якщо лише вони спробують підписати угоди з Кремлем щодо передачі української газової системи у власність Москви.

Як вийти із ситуації – відомо. Власне кажучи, В.Янукович став на цей шлях, ув’язнивши Ю.Тимошенко на 7 років за статтею 365 Кримінального Кодексу України «Перевищення влади або службових повноважень», за підписання у 2009 році контрактів з Росією на постачання і транзит газу. Для В.Януковича зараз настає момент істини. Якщо він не є агентом Кремля та не давав зобов’язань Д.Медвєдєву і В.Путіну, коли балотувався на пост Президента України, то повинен здійснити наступні кроки.
По-перше, терміново відправити у відставку весь український Уряд на чолі з абсолютно неефективним керівником та ворогом українського народу М.Азаровим, який здійснює сьогодні справжній геноцид української нації.

По-друге, змінити керівництво Національного банку України на чолі з С.Арбузовим.

По-третє, створити національно-патріотичний професійний уряд, який буде відстоювати геоекономічні і геополітичні національні інтереси України як центральноєвропейського лідера.

По-четверте, негайно подати позов до Стокгольмського суду щодо розірвання газового контракту з Росією та денонсації Харківських угод.

По-п’яте, потрібно відібрати у всіх олігархів газові свердловини і провести публічний аудит газового сектору України.

По-шосте, необхідно повною мірою виконувати положення Європейської енергетичної хартії та домогтися, щоб за транзит газу, який іде українською територією до Європи, платили європейські компанії, що купують газ у Росії. Для цього необхідно запровадити прозору модель транзиту газу через Україну, слід обладнати газотранспортну систему відповідними обліковими пристроями. Потрібно, врешті-решт, олігархам припинити красти газ.

Якщо В.Янукович дійсний Президент України, (а не „кремлівська лялька”), то повинен почати діяти в інтересах українського народу відповідно до Конституції України. Украй важливо сьогодні денонсувати Харківські угоди, які продовжили перебування Чорноморського флоту РФ на території України в обмін псевдозменшення ціни на газ (насправді ж ніякого реального зменшення не відбулося). Тим більше, що цей документ є антидержавним і суперечить інтересам національної безпеки України. У Віктора Януковича ще є шанс довести, що він таки президент українського народу, а не кремлівський посіпака, але часу для цього залишилося обмаль.
 
Ще раз попереджаємо, будь-яка спроба віддати Москві українську газотранспортну систему, не зважаючи на маскування різними способами (наприклад, створення консорціуму), призведе до всеукраїнського національного повстання. Раніше чи пізніше воно станеться… І це об’єктивна реальність. Ті, хто здадуть національні інтереси України і спробують віддати нашу газотранспортну систему Московії, будуть жорстоко покарані, їм та їх сім’ям не вдасться сховатися від народного гніву.