Розвиток та практична імплементація системи протиракетної оборони розглядається як одна з найбільш важливих стратегічних складових спільних дій євроатлантичної спільноти та її союзників щодо нинішніх та існуючих викликів ХХІ ст. Лісабонський саміт НАТО у листопаді 2010 року визначив головні напрямки політичних дій щодо надання вирішальних гарантій безпеки громадянам країн-членів Альянсу, а також громадянам інших європейських держав.

Система протиракетної оборони НАТО за лідируючої ролі Сполучених Штатів Америки почала набувати реальних та практичних характеристик прямого втілення. І це не зважаючи на серйозні політичні перепони та дуже складну економічну й фінансову ситуацію в більшості країн-членів НАТО, пряму та опосередковану протидію міжнародних гравців, включаючи Російську Федерацію, що вбачають в новій архітектурі ПРО загрозу своїм недемократичним, авторитарним та диктаторським цінностям.

Підписані вищим політичним керівництвом США, Польщі, Румунії, Туреччини та Іспанії спільні зобов’язуючі документи щодо розгортання елементів систем ПРО в рамках Phased Adaptive Aproach, що є складовою частиною спільної протиракетної архітектури з НАТО, повинні виключно вітатися, як такі, що безумовно додають додаткових політичних та безпекових гарантій цілому євроатлантичному простору та його громадянам, та посилають прямі сигнали застереження, тим країнам та режимам, що несуть пряму загрозу демократичному облаштуванню.

В той час, коли НАТО та трансатлантичні союзники демонструють таку бажану та необхідну стратегічну єдність і закликають до її розвитку та розділення з іншими європейськими державами, викликає глибокий подив та обурення висловлювання керівника Місії України в НАТО Ігоря Долгова щодо позиціювання України в системі ПРО Альянсу під час засідання Північно-Атлантичної Ради Альянсу (5-6 жовтня 2011 року в Брюсселі).

«В України цей проект буде викликати особливий інтерес, якщо натовська система буде будуватися разом з Росією. Якщо буде будуватися система, що охоплює частину Європи з обох сторін України, у нас виникне природний інтерес як мінімум знати, що це буде, а як максимум — подумати про те, що якщо якийсь об'єкт буде знешкоджено над територією України, кому на голову він впаде і що з цим робити» [Дзеркало тижня]

На тлі тотального краху зовнішньої та оборонної політики України за керівництва міністра Грищенка, посол Долгов міг би, як мінімум звести свої оцінки до розвитку стратегічної проекту НАТО та ролі України в ньому до нейтрального. Навпаки, Ігор Долгов відверто зробив свої оцінки такими, які прямо суперечать фундаментальним міжнародним, безпековим та оборонним пріоритетам Української держави, підриваючи й без того вже бляклу довіру до неї з боку світових демократичних держав, структур та інституцій.

Пан Долгов умисно або за незнанням вказав на відсутність необхідної політичної та технічної інформації щодо сучасного стану та перспектив розвитку системи ПРО НАТО.

З огляду на таку не фахову та політично не мотивовану позицію Ігоря Долгова, постають питання:

Якщо це насправді так, то чому, перебуваючи безпосередньо в штаб-квартирі НАТО, він до сих пір не спромігся отримати хоч б мінімальну інформацію щодо стратегії Альянсу в рамках розвитку архітектури ПРО? На відміну від пана Долгова, аналітичні та експертні кола в Україні такою інформацією володіють.

Чому пан Долгов, маючи відповідні владні та дипломатичні повноваження, не закликає політичне керівництво України до інтенсифікації залучення України за всіма напрямками до даної ініціативи НАТО?

Чому керівник Місії України в НАТО Ігор Долгов, який отримує заробітну платню виключно за рахунок українських платників податків, дійшов у своїх висловлюваннях до ганебного, заявляючи, що Україна буде брати участь у системі ПРО НАТО обов’язково з Росією, або не буде брати участі взагалі?

Хто надав право українському офіційному представнику висловлювати такі стратегічно шкідливі та образливі позиції? Відколи пан Долгов почав отримувати, згідно із його висловлюваннями, прямі інструкції відповідних структур уряду сусідньої держави щодо позиціювання України у питаннях стратегічної безпекової та оборонної ваги, які прямо належать до основ українського національного суверенітету?

Припускаючись спеціально або за умислом таких висловлювань, пан Долгов не залишає собі іншого вибору як подати у відставку. Саме відставка надасть йому змогу хоча б мінімально зберегти власне політичне обличчя та реноме дипломата, який зміг хоча б не нашкодити державі, яку уповноважений репрезентувати у найбільш успішному в світовій історії демократичному Альянсі – Організації Північно-Атлантичного Договору.     

Текст розміщений за адресою - http://osp-ua.info/comments/1126-dolgov-vvazhaye-scho-ukrayini-pro-bez-rosiyi-ne-potribna.html