У брюссельській штаб-квартирі НАТО відбулись експертні консультації щодо формування так званої Річної національної програми України. Рішення про перехід до такого формату відносин між Україною і Альянсом, який має дозволити Україні просуватися на шляху євроатлантичної інтеграції, було прийнято на рівні міністрів закордонних справ НАТО у грудні минулого року. За підсумками переговорів, які днями відбулись у Брюсселі, на запитання УКРІНФОРМу відповів голова української експертної делегації - перший заступник директора Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України Олексій Перевезенцев.
- Чи вдалось українській делегації нарешті погодити Річну національну програму?
- Під час зустрічі відбувся жвавий та досить відвертий обмін думками. Держави-союзниці висловили низку коментарів та пропозицій щодо вдосконалення цього документа. Це була фактично перша презентація такої - першої в історії України - Національної програми. До складу нашої делегації увійшли представники практично всіх ключових міністерств, які були залучені до підготовки та розробки Річної національної програми і надалі займатимуться імплементацією її положень.
Певний час досить популярною була думка, що Річна національна програма є невід'ємною, а можливо, і головною складовою формального Плану дій щодо членства в НАТО, до якого за допомогою цієї програми Україна змогла залучитися якщо не де-юре, то де-факто.
- Наскільки такий формат ПДЧ витриманий у проекті, який зараз представлено українською стороною?
- Так говорити не можна, адже Річна національна програма - це національний документ, він має односторонній характер. Там немає двосторонніх заходів на цей рік, які б реалізувались українською стороною разом з Альянсом, на відміну від Цільового плану. Водночас, це якісно нова фаза відносин. Проводити аналогії з ПДЧ, на мій погляд, недоречно. Деякі експерти проводять якісь порівняння, але за своєю суттю ці документи, на мій погляд, досить серйозно відрізняються.
- На що спрямована Річна національна програма, які її головні цілі?
- Передусім, ідеться про план реформ, які необхідно провести українській стороні для більш швидкої інтеграції до євроатлантичних структур. Мова, зокрема, про судову реформу, адміністративну, реформу органів державного управління, про боротьбу з корупцією - там дійсно багато різних аспектів.
- Альянс у двосторонніх відносинах з Україною завжди виявляє інтерес до оборонних реформ та реформ сектору безпеки. Чи знайшла ця робота відображення в проекті документа?
- Питання безпеки й оборони становлять значну частину цього документа, це другій розділ Річної національної програми. На думку експертів і держав-членів НАТО, саме цей розділ українська сторона відпрацювала найкраще. Він підготовлений якісно і на досить високому рівні. У нас відбулася велика кількість консультацій як у Києві, так і в Брюсселі і в форматі конференції, і в форматі двосторонніх заходів. Саме тому запропонована Програма - це політичний документ, своєрідний дороговказ для органів державної влади, який містить визначення стратегічних пріоритетів та середньострокових цілей. До цього документа буде окремо прийнято план заходів з реалізації Річної національної програми, які включатимуть відповідні конкретні заходи співробітництва.
- З моменту принципового рішення щодо переходу у співпраці між Україною і НАТО на цей новий формат минуло вже більш ніж півроку. З чим пов'язано, що українська сторона так довго розробляла цю програму? Як Україна в цих умовах плануватиме такий документ уже на наступний рік?
- Є таке прислів'я, що "ми довго запрягаємо, але швидко їдемо". Для нас це був перший, унікальний досвід підготовки такої Програми. Затримка пов'язана і з об'єктивними, і з суб'єктивними чинниками. Ми досить пізно отримали з боку НАТО так звані модальності, які є орієнтирами при складанні Річної національної програми. А по-друге, в самій Україні питання координації зусиль міністерств та відомств потребує вдосконалення і певного "притирання".
- Яким чином на роботу навколо Річної національної програми впливає поточна політична ситуація, зокрема, низький рівень підтримки на адресу НАТО з боку населення України?
- Рівень такої громадської підтримки щороку зростає. Це, до речі, і є завданням і уряду, і Президента, і Міністерства закордонних справ, і всіх центральних органів виконавчої влади - займатися на щоденній основі інформуванням громадськості. Якщо немає підтримки з боку суспільства - це передусім є свідченням нестачі інформації про реальні завдання організації, про роль, яку зараз відіграє НАТО у питаннях безпеки та у вирішенні нагальних проблем - у боротьбі з тероризмом, наприклад, або у протидії морському піратству. У певної частини старшого покоління це питання дуже політизоване, вони все ще думають, що НАТО - це потужна військова машина та ворожа організація, що, безумовно, не відповідає дійсності. Одне із завдань уряду, які ставить перед нами Президент, стосується саме належного інформування громадськості.
- Чи містить Річна національна програма рамкові умови розвитку відносин з іншими сусідами, не тільки на Заході, але й на Сході, з тією ж Росією, наприклад?
- У програмі є окремий розділ, який присвячено відносинам з країнами, з якими Україна має спільні кордони. Він досить збалансований і зважений. Головним є розвиток добросусідських, партнерських і стратегічних відносин із сусідами - таким триєдиним є завдання. Тож наша співпраця з Альянсом не спрямована проти третіх країн, тим більше проти когось із наших сусідів. Навпаки, цільова національна програма має на меті зміцнення регіональної стабільності і довіри, що, до речі, є одним із головних завдань самого НАТО.
- Дякую за розмову.
Розмову вів Дмитро Шкурко
|