Голосуючи на своїй виборчій дільниці в центрі Києва, президент Кучма відзначив, що європейський вибір України залишиться незмінним стратегічним курсом після виборів. Члени Аналітичного консорціуму "Європейський вибір України" тішаться цим фактом і пропонують перший випуск бюлетеню "Election Update", фрагменти якого розміщено нижче.

Спільний продукт аналітичного консорціуму “ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР УКРАЇНИ”

Учасники:
Інститут Євро-Атлантичного співробітництва
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут масової інформації
Інститут демократії ім. Пилипа Орлика
Центр “Україна-Європейський вибір”
Фонд “Європа ХХІ”
Сайт “Євроатлантична Україна” www.ea-ua.info
Часопис “Євроатлантика”

31/10/2004
ELECTION UPDATE #1
17.00

01034, Київ, вул. Володимирська, 42, оф.21.
Тел/факс: +380044 2308376;  +38044 2308178; +38044 2386843
Електронна пошта: ieac@ukr.net; sushko@cpcfpu.org.ua 
 

ГОЛОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ

Попереду – закінчення процедури голосування, підрахунок голосів виборців, оголошення його результатів – підсумовуюча частина виборів третього Президента України.
Разом з тим добіг кінця перший етап виборчої кампанії, яка мала багато драматичних поворотів, у якій відбилися як попередній український електоральний досвід, так і принципово нові тенденції ведення виборчої кампанії в нашій країні.
Експерти Аналітичного консорціуму називають свої версії основних результатів кампанії станом на ранок 31 жовтня 2004 року.

Олександр Сушко (директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України):

1. В ході виборчої кампанії Україна не отримала повноцінної виборчої дискусії щодо альтернативних програм та сценаріїв розвитку держави. Відбулася девальвація змісту передвиборчих дискусій через їхню примітивізацію повернення до міфів та напівзабутих риторичних прийомів початку 90-х років. Зокрема, стосовно статусу російської мови та подвійного громадянства. Крім того, команда владного кандидата вперше за історію України відверто експлуатувала рецидиви антизахідних забобонів, успадкованих від радянської доби (раніше подібна риторика використовувалася винятково ліворадикальною опозицією).

2. Основний водорозділ кампанії пройшов не за ідеологічною чи партійною ознакою, а щодо належності-неналежності до струкутур виконавчої влади. Вся державна машина (включно з адміністраціями всіх рівнів та силовими структурами) була мобілізована на ведення кампанії кандидата Януковича. Опозиційність команди Ющенка полягала не лише в критиці діючої влади (що природно для будь якої опозиції), але й у опануванні і постійній протидії методам, що застосовувалися командою влади для досягнення потрібного результату.

3. Остаточно завершено епоху домінування лівих партій в опозиційному спектрі. Маргіналізація лівих сил.

4. Уперше один із потужних регіональних кланів (донецький) отримав можливість висунути власного кандидата на посаду “арбітра нації”. Очевидно, це спричиняє перерозподіл політико-економічних ресурсів на користь цього клану за рахунок інших. До цього президент намагався відігравати роль верховного арбітра, рівновіддаленого від кланів.

5. Радикалізація політики. Використання технології “контрольованого безладу”.

Олесь Лісничук (керівник аналітичного відділу Інституту Євро-Атлантичного співробітництва)

1.  Реставрація розколу країни між Заходом і Сходом, яка викликана технологічними прийомами суб’єктів кампанії, але може стати деструктивною тенденцією політичного і суспільного розвитку на ближчу історичну перспективу;

2. Подальша девальвація виборів як інституту демократії, які ще більше стали нагадувати ритуальний інструмент, необхідний владним елітам для пролонгації і поновлення легітимації режиму їхнього панування в країні.

3. Фактична легалізація і реабілітація на рівні великої політики традиційно тіньових явищ. До боротьби за владу і, частково, до влади долучено як самі елементи, пов’язані з криміналітетом, так і методи впливу на окремих громадян і суспільство, в цілому характерні для кримінального світу. Причому, відбулася не стільки „соціалізація тіні”, скільки ще більш масштабна тінізація соціуму. Простір публічної комунікації перетворено в царину маніпуляцій масовою свідомістю і громадською думкою.

4. Обвальна втрата КПУ свого електорату і переорієнтація його на підтримку офіційного кандидата. Електоральна база правлячого режиму „зсунулася” в бік того сегменту українських виборців, що голосувала в другому турі виборів 1999 року „за” Петра Симоненка.

5. Фактична відмова нинішніх владних еліт навіть на риторичному рівні від стратегічних проєвропейських орієнтирів. Це, крім іншого, може означати не стільки перемогу євроазійського тренду в зовнішній політиці, скільки готовність до тієї чи іншої форми ізоляційного статусу в міжнародній політиці.

Інна Підлуська (президент Фонду „Європа ХХІ”)

1. Кампанія показала, наскільки важливо для політичних сил мати перевірених і натренованих людей у регіонах, що чітко розуміють завдання даної сили і готові працювати, спроможних виконувати завдання ведення кампанії, роботи у виборчих комісіях тощо.

2. Зросла роль недержавного сектора, НУО, ініціатив, наприклад, щодо правильного написання прізвища, щодо порушень тощо. Суспільство продемонструвало високий рівень здатності опиратися порушенням, відстоювати власні громадянські права.

Володимир Горбач (експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва):

Поки що головним результатом виборчої кампанії в Україні є масовий психоз, який нагнітається одіозними представниками владного режиму напряму серед своїх підлеглих та через монопольно контрольовані ЗМІ.

1. Результатом грубих зловживань владою та маніпуляцій російських політтехнологів є спотворена картина реального стану передвиборчої України. До початку голосування зрозуміло, що виборча кампанія в Україні не стала ні чесною, ні прозорою, ні демократичною. Результат голосування у будь-якому разі буде спотвореним на користь діючої влади. Саме таким він запрограмований задовго до дня голосування. Від членів комісій і спостерігачів залежить лише міра спотворення картини народного волевиявлення.

2. Відповіддю на адміністративний тиск на виборців за місцем роботи та медіа-маніпуляції з кандидатами від опозиції стала безпрецедентно масова виборча активність. Йдеться не лише про голосування, а й про активність виборців на передодні голосування, коли сотні тисяч людей перевіряли свою присутність у виборчих списках на виборчих дільницях, а також вийшли 23 жовтня 2004 року під ЦВК на демонстрацію проти фальсифікації результатів виборів

3. Негативним результатом виборчої кампанії стали спроби масових фальсифікацій виборів у день голосування через виключення опозиційних членів дільничних комісій у кількох регіонах України, спотворення виборчих бюлетенів на дільницях у регіонах, що симпатизують опозиції, масові міграції з Донеччини в Західну Україну залежних від криміналітету осіб, які голосують за фальшивими відкріпними талонами й чинять тиск на виборців, комісії і спостерігачів.

4. Головний політичний висновок щодо ходу виборчої кампанії: за період правління президента Кучми представники української влади не уявляють собі, що влада може бути передана опозиції через процедуру голосування більшості. У своїй уявній ідеальній моделі передачі влади вони цілковито орієнтуються на прецедент „наступництва” Єльцина-Путіна, коли справжнім джерелом влади для нового президента є не воля виборців, а воля попереднього президента.

5. Зовнішньополітичним результатом виборчої кампанії стала психологічна готовність правлячого режиму легітимізувати пролонгацію власної влади через підтримку президента сусідньої Російської Федерації, тобто коштом часткової втрати суверенітету.

Ірина Солоненко (незалежний експерт, член Консорціуму)

Під час виборчої кампанії 2004 був задіяний абсолютно нечуваний тиск на людей (велика кількість білбордів за кандидата від влади, масове внесення помилок у списки виборців, збір підписів за кандидата від влади під загрозою звільнення з роботи, переслідування прихильників кандидата від опозиції та ін. ). Усе це викликало природне обурення щодо цього аполітичної частини суспільства і спровокувало більш активну реакцію з боку традиційно активної частини суспільства (студенти та ін.). Іншими словами, надмірна агітація та тиск на виборців спровокували контр-реакцію і незадоволення більш широких мас суспільства щодо влади, які, очевидно, тепер віддадуть свій голос на користь Ющенка.

МОБІЛЬНИЙ ЕКЗИТ-ПОЛ

У записній книжці моєї мобілки – десятки телефонів. Рідних, друзів. товаришів, приятелів, випадкових знайомих. Українців і неукраїнців, киян і регіоналів, технарів і гуманітаріїв, мільйонерів і безробітних. Я не соціолог, а журналіст, а тому зі спокійною душею вирішив опитати їх за абетковим принципом: кому ж ви віддали свій голос? Не приховаю, що мене цікавило, чи знайду хоча б одного респондента, zrbq  проголосував за Януковича…

Що з цього вийшло – судити вам.
   

1. Андрій ДОВГИЧ,
89 років, ветеран ІІ Світової війни, гвардії лейтенант-артилерист запасу, колишній учитель російської мови та літератури і малювання (мій батько):
 - За Ющенка.

2. Андрій,
продюсер:
 Відмовився відповісти.

3. Віталій АРТЮШЕНКО,
колишній співробітник Інституту ядерної фізики Академії наук УРСР:
 - За Ющенка.

3. Олександр,
топ-менеджер (попросив не називати ні прізвища, ні посади):
 - За Мороза

4. Віра БАЛАЦЬКА,
Києво-Могилянська академія, керівник відділу перспективного розвитку:
 - За Ющенка.

5. Сергій ДАНИЛОВ, 45 років,
президент видавничо-поліграфічного підприємства „Такі справи”, колишній учитель російської мови та літератури:
 - За Ющенка.
 Опитуваний додав, що 3 тижні шукав живу людину, яка буде голосувати за Януковича. Сам не знайшов, але його співробітники (на підприємстві працює понад 300 чоловік) назвали двох. Але днями один із прихильників прем’єра-кандидата, зрозумівши, що вже в грудні з пенсійними надбавками можуть бути проблеми, вирішив голосувати за Ющенка.

6. Світлана БАРБЕЛЮК,
інженер-технолог:
 - За Ющенка.

7. БІТ,
політик, дипломат:
 - За Ющенка. Було б дивно, якби я проголосував не за нього!

8. Людмила,
службовець (дружина кібернетика, кандидата фізико-математичних наук, радикального націонал-демократа):
 - Вибираючи між Кінахом і Омельченком, я проголосувала за Януковича.

9. медсестра госпіталю:
 - За Ющенка.

10. Журналіст (попросив не називати ні прізвища, ні посади):
 - За Ющенка.

11. Валерій ГРИЩУК,
народний депутат 1989-1991 рр.:
 - Я, взагалі-то, прихильник Мороза, за якого голосую традиційно, але сьогодні такий день, що я проголосував за Ющенка.

Віталій ДОВГИЧ,
редактор журналу „Євроатлантика”