- Якими є, на Ваш погляд, основні тенденції розвитку євроатлантичних настроїв громадян України, наскільки вони є песимистичними або, навпаки, оптимістичними?
Я бачу обидві тенденції. Але я також бачу, що існує непорозуміння та багато стереотипів. Останніми місяцями я багато подорожував Україною і тепер можу краще оцінювати рівень обізнаності населення. Загальна тенденція така: третина населення – за євроатлантичну інтеграцію, третина – проти і третина – не цікавляться. І здається, що це стійка тенденція. Втім, серед прихильників євроатлантичної інтеграції, дехто використовує хибні аргументи, як, наприклад: Україна має вступити до НАТО, щоб захищатися або воювати з Росією. Це абсолютно не так! НАТО не розглядає Росію як потенційного супротивника, навпаки! Стосовно противників вступу до НАТО, переважна більшість із них все ще у полоні радянських стереотипів, і ми намагаємося залучити їх до дискусії, щоб пояснити ті фундаментальні зміни та трансформацію, якої нині зазнає НАТО. Це питання наявності доступу до інформації та проведення вільного обміну думками. Слід також враховувати ту частину населення, яка не визначилася зі своїм вибором, включаючи тих, хто не цікавиться цим питанням. Отже, я сказав би, що це не питання оптимізму чи песимізму, але радше питання належної обізнаності та власного судження, яке ґрунтувалося б на об’єктивній інформації. Щодо оптимізму та песимізму, необхідно усвідомлювати, що оптимістично налаштована країна розвивається динамічніше, ніж країна, де панують настрої песимізму. І цей оптимізм має походити з середини, а не ззовні.
- Ваша оцінка виконання плану дій Україна-НАТО за 2003 рік. Якими були основні переваги та недоліки даного документу, чи були вони враховані під час розробки Цільового Плану на 2004 рік?
Це був перший план. Аналіз його виконання опубліковано на веб-сторінках Міністерства закордонних справ та оборони. А також на офіційному сайті НАТО, після засідання міністрів у грудні минулого року. Країни – члени Альянсу привітали зусилля України, особливо у галузі оборонної реформи, але зазначили, що багато чого залишається зробити, особливо стосовно забезпечення свободи ЗМІ, демократизації суспільства, незалежності судів та прозорості виборчого процесу. Це офіційна позиція НАТО, а, як ви знаєте, позиція НАТО – результат згоди усіх країн – членів.
Безумовно, враховувався попередній досвід, як-то необхідність більш раціонального використання ресурсів, вдосконалення взаємодії між міністерствами. У цьому плані провідну роль відіграє Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції очолюваний Володимиром Горбуліним.
- Якими були основні причини затримки прийняття ЦП на 2004 рік та які перспективи його успішної реалізації?
Щоб досягти якості, потрібен час. Тобто країни – члени НАТО не просто хотіли ухвалити “ще один документ”, але дбали про те, щоб разом з Україною виробити різнобічний, динамічний, всеохоплюючий, але реалістичний план, який у разі його виконання сприяв би підвищенню стандартів життя країни у багатьох галузях, безумовно військовій, але також економічній та політичній. Великих зусиль для цього доклали Місія України при НАТО, Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції та Міністерство закордонних справ. Вони зібрали та узгодили пропозиції українських міністерств та відомств, залучених до процесу співпраці між Україною та НАТО. На мою думку, уряд України прагнув довести, наскільки серйозно ставиться до цього питання. Але бюрократична машина працює повільно, це загальновідомий факт. Врешті-решт, гадаю, добре, що все сталося саме так. Цей план – дороговказ до євроатлантичної інтеграції України. Тепер поговоримо про перспективи: план – це план. Для забезпечення його виконання необхідні ресурси та копітка робота. Нещодавно, 28 травня ц.р., у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна – НАТО, під час якого було здійснено попередній виконання цьогорічного плану. Більшу частину заходів має виконати Україна. Я б сказав, що усе залежить від України. Насамперед, від її політичної відданості.
- Стамбульський Самміт НАТО: який стане вплив його результатів на євроатлантичні перспективи України?
Стамбульський Самміт – це передусім Самміт НАТО, отже на ньому порушуватимуться питання НАТО. Стосовно ж України, засідання Комісії Україна – НАТО відбудеться на найвищому рівні, і це дуже позитивний сигнал. Втім, я не надавав би Самміту такого вирішального значення у плані розвитку відносин між Україною та НАТО: значно важливішою є практична реалізація щорічного Цільового плану. Розглядаючи євроатлантичні перспективи України цього року, країни – члени Альянсу уважно стежитимуть саме за виконанням цього документа, у частині, що стосується як політичних, так і військових питань.
- Позаблоковий статус України, здається, основна легітимна перешкода на шляху України до Євро-Атлантичного Альянсу. Зміна цього статусу – зміна Конституції. Наскільки, на Ваш погляд, це реально, припустимо, на протязі найближчих 5-ти років?
НАТО – це не блок. НАТО – це що завгодно, але не блок. НАТО – це живий організм, що розвивається. Я не знаю прикладів, щоб блоки розширювалися або зазнавали трансформації чи були здатними пристосовуватися до нових умов. Я бачив, як розпадалися військові блоки. Але жоден з них не був таким міцним, як наш. Тому вони припиняли своє існування. Бо за своєю сутністю вони не були демократичними.
Внесення змін до Конституцій України – внутрішня справа України, але не НАТО.
- Відношення між Північно-Атлантичним Альянсом та Україною після Стамбульського Самміту: Ваше бачення – регрес, консервація, стриманий оптимізм або якісний прорив?
Робота і ще раз робота!
- Чи будуть мати президентські вибори 2004 року одну з вирішальних ролей щодо майбутнього відносин поміж України та НАТО?
Скажу відверто: так, безумовно. Країни – члени Альянсу неодноразово наголошували на тому, що їх, і цілком законно, турбує демократизація українського суспільства та прозорий виборчий процес. Це не означає, що Альянс, тобто наші країни, підтримуємо конкретного кандидата. Ми зацікавлені у тому, щоб Україна наблизилася до демократичних стандартів та цінностей, які поділяють наші країни. Так, в наших країнах різні системи. У моїй країні, Бельгії, наприклад, голосування є обов’язковим. Якщо ви не проголосували, з вас буде стягнуто штраф. У США президента обирають за іншою системою, ніж у Франції. У кожній країні – свої особливості. Але усі наші країни демократичні у тому сенсі, що в нас існує реальний контроль влади з боку громадянського суспільства. В принципі, у нас немає використання адмінресурсу з метою маніпулювання на користь того чи іншого кандидата. Опозиційним партіям гарантовано доступ до ЗМІ. Це священне право. У нас є вільна преса. Існує ротація між правлячими партіями: кілька років при владі знаходяться ліві, потім перемагають праві, втім, усі знають, що зміна влади відбувається демократичним шляхом. Це нормально. У деяких наших країнах ми навіть говоримо про “ліки опозиції”. Країни НАТО зацікавлені у розвитку такого ж процесу в Україні, оскільки Україна заявила про своє прагнення стати членом євроатлантичної родини націй. Оскільки наші двері відкриті, ми маємо законне право приділяти увагу потенційному члену нашої родини.
- Якими є основні пріоритети розвитку та трансформації, що пропонуються для реалізації новим Генеральним Секретарем Яаапом де Хооп Схеффером?
Як зазначив наш генеральний секретаря в одному із своїх останніх виступів у Брюсселі: “Поширення стабільності стало передумовою гарантування безпеки трансатлантичної спільноти. Ми надалі не зможемо гарантувати нашу безпеку, якщо не навчимося реагувати на потенційні ризики та загрози, що виникають далеко за межами нашого регіону. Ми або подолаємо ці проблеми, де і коли вони б не виникали, або ці проблеми постукаються у наші двері”.
- Стамбульський Самміт НАТО: яким, згідно Ваших прогнозів та оцінок, стане його вплив на подальший розвиток та внутрішню трансформацію НАТО?
Стамбульський Самміт продемонструє, яким чином нове НАТО поширюватиме безпеку. Це буде зроблено за рахунок:
розвитку відносин з країнами-партнерами, яких стає дедалі більше, від Балкан до Кавказу та Центральної Азії, а також з країнами Середземномор’я і у більш широкому регіоні;
проведення операцій НАТО на Балканах та в Афганістані;
подальшого запровадження нашої операції “Активне намагання” (Active Endeavour) у Середземному морі;
модернізації структури збройних сил з метою їх пристосування до виконання нових завдань у віддалених куточках світу. Це найбільший виклик, що стоїть перед нами сьогодні.
Першорядним завданням на порядку денному Стамбульського Cамміту НАТО буде Афганістан. Від успіху операції в Афганістані залежатиме майбутнє нашої безпеки. На думку країн НАТО та генерального секретаря НАТО це насправді першочергове завдання.
Стамбульський Самміт також засвідчить, яким чином відбувається військова трансформація Альянсу. Сили швидкого реагування НАТО введені в дію і функціонують. До Стамбульського Самміту буде завершено реалізацію інших ініціатив, започаткованих на попередньому, Празькому Самміті НАТО, зокрема, вдосконалення потенціалу у галузі стратегічних морських та повітряних перевезень, а також комплексу заходів у галузі боротьби з тероризмом та протиракетної оборони на театрі. Буде наголошено на необхідності досягнення цілковитої боєготовності нашого новоствореного батальйону захисту від ядерної, хімічної, бактеріологічної та радіологічної зброї. До того ж у Стамбулі буде дано поштовх поглибленню партнерських відносин Альянсу. Ми приділяємо велику увагу розвиткові співпраці з країнами Кавказу та Центральної Азії.
Росія є одним із ключових партнерів НАТО. Відносини між Росією та НАТО важливі для європейської безпеки загалом. Безпека як НАТО, так і Росії зміцнилася відколи ми стали партнерами. Ми співпрацюємо з низки проектів, включаючи, у галузі боротьби з тероризмом, запобігання поширенню зброї масового знищення, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру та безпосередньої військової співпраці.
Але Україна – не менш важливий партнер. Без благополучної України не буде благополучної Європи. Ми тісно співпрацюємо і співпрацюватимемо з Україною, допомагаючи їй побудувати демократію і за рахунок цього укріпити нашу взаємну безпеку.
Важливим елементом порядку денного Стамбульського Самміту буде поглиблення відносин з країнами – учасницями Середземноморського діалогу. - Концепція «Greater Middle East» та розширення НАТО: що спільного в цих двох політичних проектах і чи не призведе практична реалізація першого проекту до потенційного зменшення ролі Альянсу в Європі?
Розширення розглядається як фактор зміцнення стабільності в Європі. Розвиток партнерських стосунків – це чинник зміцнення безпеки на усьому євроатлантичному просторі. Поширення стабільності – наше першочергове завдання. Передусім, шляхом демократичного розвитку.
- Яким передбачається подальший розвиток відносин між НАТО та ЄС після початку практичної реалізації Європейської Стратегії Безпеки?
Стратегічна цінність міцних партнерських відносин між НАТО та ЄС не викликає сумнівів. ЄС нині намагається віднайти власну роль у галузі безпеки, тим часом відносини між НАТО та ЄС продовжуватимуть розвиватися. ЄС вже заявив про свою готовність перебрати на себе командування місією у Боснії, у тісній співпраці з Альянсом та за його постійної підтримки. НАТО вітає Європейську політику безпеки і оборони як засіб забезпечити більш значний внесок ЄС у гарантування нашої спільної безпеки.
Це прагматичні відносини, вони розвиваються у тісній взаємодії між двома організаціями та у дусі прозорості. У Брюсселі часто проводяться спільні засідання. А у майбутньому очікується активізація співпраці між НАТО та ЄС в інших ключових галузях, як, наприклад, боротьба з тероризмом та запобігання поширенню зброї масового знищення. - Якими будуть приорітети в діяльності Центру документації та інформації НАТО в 2004 році?
Пріоритети залишаються такими ж, що й торік. Інформування, інформування, ще раз інформування. Наведу кілька прикладів:
- Підвищення рівня обізнаності з діяльністю НАТО та євроатлантичними питаннями у регіонах України. Ми завершили роботу над проектом із відкриття, вже до кінця осені цього року, фактично восени цього року, мережі 27 обласних інформаційних пунктів, де можна буде отримати доступ до літератури та матеріалів про НАТО та відносини Україна – НАТО. Ми продовжимо проводити інформаційні заходи, лекції в університетах тощо.
- Ми підтримуватимемо у рамках наших можливостей та мандату заходи різних громадських організацій та освітніх закладів, спрямованих на поліпшення обізнаності населення з питань НАТО.
- Я також цілком переконаний у необхідності поліпшити рівень знань щодо євроатлантичних питань у силових міністерствах. Я хотів би, щоб ця ідея знайшла ширшу підтримку серед наших партнерів, адже вона не суперечить, а навпаки відповідає Цільовому плану – 2004.
- Спільно з Національним університетом ім. Івана Франка ми успішно провели Зимову академію у Львові. Нині працюємо над подібним проектом з Національним Таврійським університетом Сімферополя, який співпрацює з нами дуже активно та з великим ентузіазмом у підготовці до Літньої академії для молодих політиків з Києва та регіонів. Крим – чудовий регіон, але дискусії там будуть непростими. Власне, ми саме намагаємося проводити заходи у таких регіонах, де досі поширені стереотипи стосовно НАТО та питань безпеки. Але я дуже радий, що наші партнери готові разом з нами здійснити цей непростий проект.
- Ми, безумовно, також докладатимемо зусиль для подальшого поширення друкованих матеріалів, лазерних дисків та інших мультимедійних продуктів НАТО.
|