АНАЛІТИКА

30.03.2005 | Україна в пошуках регіонального лідерства: між європейською та пострадянською моделями
Олександр Сушко - Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України


Політичні зміни в Україні знову актуалізували питання регіонального лідерства України у Східній Європі. Відсутність самостійної позиції і дефіцит авторитету протягом довгого часу зумовлювали перебування України в тіні Росії. За останні тижні нове керівництво України спробувало знайти нову формулу регіонального лідерства - насамперед у стосунках з Грузією та Молдовою. Трикутник Київ-Тбілісі-Кишинів може стати полем реалізації лідерського потенціалу України. Остання ознака цього – вислів президента Грузії Саакашвілі про роль України як “європейського локомотива”.


Однак реалізація стратегії лідерства вимагає вибору її типу. Україна може запропонувати своїм сусідам по регіону два підходи до регіонального лідерства. Перший - це “Україна як Росія-2”, тобто пострадянське лідерство, засноване на парадигмі “старшого брата”, де Україна відтворить у відносинах з меншими партнерами стиль поведінки, застосовуваний Росією до України та інших держав СНД. Другий тип – лідерство європейського типу, що передбачає неухильну повагу та відповідальність більших країн перед меншими. Другий тип передбачає формування та підтримку привабливого образу України як авторитетної держави, як зразка для наслідування, тоді як перший тип базується виключно на ваговій (силовій) перевазі та економічній залежності.


Очевидно, що нове керівництво України прагне до другої моделі лідерства, однак це не виключає рецидивів пострадянського підходу у поточній політиці офіційного Києва. Велика кількість посадових осіб на всіх щаблях влади (в тому числі і у відомствах, відповідальних за зовнішню політику) є носіями старого способу мислення. Не виключено, що навіть дуже прогресивні керівники можуть раз-по-раз потрапляти у “ментальні капкани”, розставленими численними “гомо совєтікусами” на державній службі.


Є побоювання, що першим із таких капканів може стати запропонований президенту план врегулювання придністровського конфлікту, який уже двічі анонсувався президентом Ющенком: спочатку під час візиту в Німеччину, а потім впродовж зустрічі з міністрами закордонних справ Польщі та Німеччини у Києві. Цей план розробляється нині під килимом невідомими загалу особами, без залучення незалежних експертів, і невдовзі може бути оприлюднений як офіційна позиція і пропозиція України.


Враховуючи, що питаннями Придністров’я в МЗС України нині займається одіозний посол з особливих доручень Дмитро Ткач, можна очікувати усіляких неприємностей. Найбільшою з них може виявитись подібність запропонованого плану до горезвісного “меморандуму Козака”, який російська сторона намагалася нав’язати Молдові (за підтримки кучмівської України) у 2003 році. Цей план передбачав фактичне збереження і легітимізацію режиму Смирнова зі збереженням російської військової присутності. І хоча російських миротворців в українському плані, можливо, запропонують замінити на “міжнародних”, але ідея легітимізації кримінально-корупційного режиму “ПМР” й досі побутує в середовищі деяких українських політиків та дипломатів.


У якості аргументу використовується принцип “захисту наших співвітчизників за кордоном”. Ну чим не “Росія-2”?


З такими підходами до лідерства, вочевидь, у Європу не в’їдеш. Зате можна поставити під сумнів відновлювану нині атмосферу довіри між Києвом і Кишиневом. Можна позбутися гарного шансу “набрати очки” у стосунках з Брюсселем.


На нашу думку, сама ідея розробки суто “українського” плану врегулювання проблем Молдови не відповідає принципам добросусідства та довіри – оскільки він стосується внутрішніх справ суверенної держави. Слід негайно розсекретити процес розробки плану, запросити до його формулювання представників Молдови, ОБСЄ та ЄС, а також українських незалежних експертів. Інакше українська ініціатива може стати першим крупним зовнішньополітичним провалом нової влади.


 


 



USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект