"Ультра-лібералізм- така ж загроза, якою був комунізм"
Жак Ширак, Президент Франції
"Європейська соціальна модель? Що це таке?"
Тоні Блер, Прем'єр-міністр Великобританії

В 2000 році, під час головування Португалії, лідери країн та урядів ЄС вирішили, що до 2010 року економіка Європейського Союзу повинна стати найбільш динамічно розвинутою, заснованої на знаннях та інноваціях. Так народився "Лісабонський порядок денний" ЄС, або "Лісабонська стратегія". Радек Сікорські, провідний аналітик з Американського Інституту Підприємництва іронічно писав з цього приводу, що "лідери країн ЄС в дорогих костюмах на своєму засіданні, як члени Політбюро, вирішили створити найбільш розвинуту економіку до чітко визначеної дати".

Через чотири роки на грудневому Самміті ЄС в Гаазі всім стало зрозуміло - "Лісабонська стратегія" знаходиться в стані близькому до провального. Спеціально створена робоча група під керівництвом колишнього нідерландського прем'єра Віма Кока на протязі декількох місяців провела серйозні дослідження щодо причин невиконання цілей "Лісабону". Новостворений склад Європейської Комісії, в якій переважають правоцентристи та прихильники вільної, а не соціально орієнтованої економіки, прийшли до однозначного висновку - повинна бути рішуча політична воля для надання потужного імпульсу розвитку склеротичної економіки Європейського Союзу. За іронією, Європейську Комісію очолив португалець Жозе Баррозу.

Найбільш песимістичні цифри відносно стану економіки ЄС напередодні весняного Самміту були оголошені Асоціацією європейських комерційних та промислових палат. Дослідження вказували, що економіка ЄС за своїм розвитком відстає від економіки США приблизно на 20 років. Більш конкретно:
- проблема зайнятості: ЄС зможе досягнути рівня США в сфері зайнятості лише до 2023 року за умови, що зростання відповідного показника в Європейському Союзі буде перевищувати американський на 0,5% на рік;
- сфера досліджень та розвитку (R&D): ЄС зможе в 2123 році наздогнати США за рівнем інвестицій в R&D;
- доходи: ЄС зможе в 2072 році наздогнати США за рівнем доходів на душу населення;
- продуктивність: ЄС зможе вийти на рівень продуктивності одного працюючого американця в 2056 році.

Практично, фантасмагоричні показники.

За декілька тижнів до відкриття Самміту найвищі керівники Європейської Комісії розвинули надзвичайно високу активність, акцентуючи на головному: для досягнення цілей "Лісабону" повинні відбутися кардинальні перегрупування пріоритетів в "напрямку головного удару" - економічне зростання та створення робочих місць. Фактично, була запропонована нова нео-ліберальна економічна модель для ЄС. Правоцентристській Комісії було абсолютно зрозуміло: європейська соціальна модель та пріоритети охорони навколишнього середовища вступають в глибокі протиріччя з сучасними реаліями світового економічного розвитку.

Головну роль в донесенні нових цілей "Лісабону" взяв на себе Президент Баррозу. Його рішучість, відкритість, інколи безапеляційність, не могли не вітатися. Європейський Парламент, після виступу Баррозу на пленарному засіданні, переважною кількістю в 515 голосів підтримав план Комісії.

Кульмінаційним пунктом стала Шуманська лекція Президента Європейської Комісії "Створюючи Європу можливостей" 14 березня, за вісім днів до відкриття Самміту. Жозе Баррозу сказав відверто: "Проголошення грандіозних, але порожніх, нових ініціатив - це не мій стиль і не стиль цієї Комісії". Чітко були визначені основні пріоритетні області: 1) створення в Європі найбільш привабливого місця для інвестицій та підприємницької діяльності; 2) використання знань та інновацій для зростання; 3) створення більшої кількості та більш якісних робочих місць.

Хто міг передбачити, що "Директива Болкенштейна", яка стала вже сумно відомою, визначить майже невдачу Самміту. "Директива Болкенштейна", або Директива послуг стала політично знаковою.

Між іншим, до питання про відкритість ринків ЄС та так званих "4-х свобод". В дослідженні Європейської Комісії ще від 2002 року було однозначно заявлено - на території ЄС існує 91 (!) реальних бар'єри для транскордонних сервісних послуг (починаючи від банківської діяльності та закінчуючи послугами водопровідників). В результаті, ринок послуг ЄС є високофрагментованим. Але, при цьому, саме на цьому ринку виробляється до 70% ВНП Європейського Союзу.

За декілька годин до початку роботи Самміту Баррозу заявив: "ЄС готовий для успішного старту, готовий реалізувати свій величезний потенціал". Баррозу був, схоже, надзвичайно довірливий.

Ближче до вечора першого дня роботи Самміту по економічній політиці Європейського Союзу був нанесений серйозний удар - реформа Пакту стабільності та зростання. Головний лобіст - Німеччина, яка вже три роки поспіль відверто порушувала основні положення пакту. Канцлер Шредер був занадто відвертим: "Реформа Пакту - це плата за приєднання східних земель".

 Наївний той, хто вважає, що поступки Німеччині в цьому ключовому положенні єдиної економічної та монетарної політики допоможуть переконати "червоно-зелену" коаліцію зайняти більш помірковану позицію в майбутніх надзвичайно складних бюджетних дебатах . Якщо вони почнуться.

Вночі обвалилася одна з ключових позицій нової стратегії Єврокомісії - сервісна Директива була заблокована Францією. В підтримку французам виступили, правильно, Німеччина, Іспанія, а також, доволі несподівано, Швеція та Данія. Згідно процедур голосування - для блокування рішення голосів було достатньо. Далі Самміт можна було не проводити, хоча за інерцією він ще продовжувався в середу 23 березня.

Особисто я очікував відставки Жозе Баррозу або всього складу Комісії. Ії програма під великою загрозою.

За величезним політичним тиском відбувся лівий політичний зсув в соціальній та економічній політиці ЄС. Торгівельні палати малих та середніх підприємств охарактеризували рішення Самміту як "три кроки назад". Угорський прем'єр Ференц Гюрчані заявив: "Французьке "ні" може призвести до розплавлення Європейського співтовариства".

Парадоксально, але правоцентрист Ширак став апологетом лівоцентристських ідей. Тактичний хід заради збереження Конституційного Договору? Можливо, хоча вкрай сумнівно. Під кінець роботи Самміту французький Президент відчув, що він став ключовою фігурою. Ширак головував і на прес-конференції: "Самміт визнав, що нинішній текст Директиви не відповідає вимогам Європейської соціальної моделі. Глобалізація - це еволюція. Вона може розглядатися в якості позитивної, коли реально керована, контрольована та гуманізована".

А далі був надзвичайної сили удар по Британії та особисто Тоні Блеру. Французький Президент заявив, що з практикою спеціальної процедури повернення фінансів Великобританії, що була введена в 1984 році за вимогою Маргарет Тетчер, завершено. В цьому році сума повернутих грошей повинна скласти близько 3 млрд. фунтів. Літак британського прем'єра тільки вилетів із Брюсселя, коли звучали ці вимоги. Навряд чи таке виголошується коли мова йде про долю загальноєвропейського проекту.

Схоже, що політична гра набагато віртуозніша або цинічніша. Жак Ширак, можливо, розуміє, що блокування сервісної Директиви не зупинить рівень зниження довіри до проекту Конституційного Договору. На жаль, так і трапилося в реальності. Все складніше уявити, що зможе врятувати позитивний наслідок референдуму в країні. Різниця між прихильниками "ні" та "так" досягла темної позначки в 10%.

7 квітня Королева Великої  Британії розпустить Парламент. Загальні вибори, скоріш за все, відбудуться 5 травня. Згідно останніх опитувань, торі майже зрівнялися з лейбористами. Після брюссельського Самміту лідер консерваторів Майкл Говард звинуватив прем'єра в капітуляції перед Шираком в питанні сервісної Директиви: "Ви поставили інтереси французького Президента  вище інтересів британських робітників та споживачів і як ми можемо довіряти вашим обіцянкам з питання повернення британських коштів із бюджету ЄС?".

В свою чергу, Блер, виступаючи в Палаті общин, перейшов в люту контратаку на Ширака, звинувативши останнього в підтримці економіки вчорашнього дня, яка призводить до низьких рівнів зростання та високого безробіття. Але, схоже, що запізно.

До "політичного землетрусу" на європейському континенті залишилося два місяці та один день? І хто може надати гарантію, що "німецьке питання" було вирішене назавжди? Слава богу, що американська військова могутність своєю "тихою присутністю" в Європі надає змогу відносно спокійно та здраво розмірковувати.