Експерти в очікуванні і дещо в шоці. До кінця року в Республіці Молдова (РМ) мала відбутися подія, яка безпосередньо зачіпає стратегічні інтереси України. Згідно з заявою прем’єр-міністра РМ Василє Тарлєва 22 грудня ц.р., інвестиційна угода щодо нафтового терміналу Гургулєшти (НТГ) може бути підписана в останні дні 2004 р.

 І 29 грудня так і сталося.

Спеціальна урядова робоча група на чолі з міністром економіки РМ Маріаном Лупу з жовтня вела переговори з трьома азербайджанськими (Аз.) компаніями: “Azertransport”, “Azer-Rеfinary” та “Azpetrol”. Остання вважалася пріоритетною.
 
Що таке “Azpetrol”?
Ця компанія володіє понад половиною нафтового ринку Аз., закуповує нафту зі східного Каспію та з берегового родовища Бінагаді; є оператором двох нафтотерміналів.
“Azpetrol”  три роки вивчав можливість побудови нафтопереробного заводу в одній з Балканських країн: Болгарії, Румунії або РМ.
Інтерес “Azpetrol” до НТГ пояснюється тим, що дозволяє недорого експортувати вироблені там готові нафтопродукти на молдавський ринок та до сусідніх європейських країн. Ще одна зручність НТГ – він оминає перевантажені Чорноморські протоки, знижуючи транспортні витрати.
Вибір саме РМ, а не інших країн Чорноморського регіону також є обґрунтованим, оскільки керівництво “Azpetrol” вважає, що легше мати бізнес с пострадянськими країнами, аніж, наприклад, з Болгарією або Румунією. А враховуючи членство Аз. та РМ в ГУУАМ, Аз. компанія може сподіватися і на політичну підтримку цього об’єднання.

З укладенням Угоди з Аз. стороною в РМ має бути відкрита філія “Azpetrol”, яка працюватиме за наступним планом: у 2005 р. – побудова вантажно-пасажирського порту, а наступний етап – побудова НПЗ.

Умови Угоди достеменно не відомі, але під час тривалих і непростих переговорів Аз. сторона наполягала на наступних умовах:
- дозвіл на будівництво (додатково до початкового проекту) ще й НПЗ, вантажно-пасажирського порту класу “річка - море” та мережі заправок по всій РМ;
- податок з прибутку лише 5% замість звичайних 20% (а з наступного року – 18%);
- уникнення подвійного оподаткування шляхом укладення міжурядової двосторонньої угоди, а також прийняття спеціального закону РМ;
- скасування акцизного ввізного мита на 50 років.

Не дивно, що даний “пакет привілей” викликає незадоволення інших операторів на ринку РМ: Lukoil, Petrom, RomPetrol, Tirex-Petrol.

Молдовська сторона, у свою чергу, вимагала від потенційного інвестора взяти до уваги кредит, наданий ЄБРР уряду РМ для побудови нафтотерміналу вартістю до $18 млн., який має бути покритий саме інвестором.

До історії НТГ

НТГ зручно розташований на р. Дунай у південній частині РМ. Будівництво НТГ було розпочато грецькими інвесторами у 1994-95 рр., але лишилось не завершеним. Розбудова НТГ продовжилася у 1996 р. і мала бути закінчена у 1999 р. $38-млн. проект був профінансований ЄБРР, а акції поділені так: АТ “Moldova” - 41%, грецька компанія “Technovaxs” - 39%, ЄБРР – 20%.
Однак, РМ не змогла завантажити НТГ, і у 2002 р. ЄБРР визнав проект неефективним, адже проектна потужність НТГ мала бути не менше 1 млн. тон нафтопродуктів щорічно. У червні 2004 р. ЄБРР закликав уряд РМ шукати стратегічного інвестора для повернення боргу шляхом залучення грошей нового інвестора. У такому випадку банк погодився допомагати й надалі уряду РМ. І уряд РМ об’явив про пошук інвестора, який би вирішив питання державного боргу перед ЄБРР і завершив будівництво порту.
На сьогодні готовність об’єкту складає 50%. Будівництво заморожено, але порт знаходиться в робочому стані. Щоправда, потрібна суттєва добудова головних причалів та портового обладнання. Тоді стане можливо обробляти багато типів товарів, особливо нафту та нафтопродукти, зерно, деревину, мінеральні добрива, а також доставляти їх з використанням суден класу “річка-море” до європейських країн. Прогнозований обсяг вантажного потоку 10-15 млн. тон щорічно.

Хто в тендері?

З Аз. стороною переговори почались під час офіційного візиту Президента РМ В.Вороніна до Аз. 26-27 жовтня 2004 р. Тоді Воронін відвідав термінал холдінгової компанії “Azpetrol” і термінал “Eupec-Azerbaijan” (спільне підприємством “Azpetrol” з німецько компанію “Eupec Pipe Coatings”, яка займається бетонним покриттям труб).

Інтерес до НТГ був проявлений і росіянами, а саме:
- урядом Москви;
- компанією “Инмортранс”;
- “Лукойл”;
- ВАТ “Азовський морський порт” (“Azov Seaport Co.).

Останній вважався головним претендентом і ставив таку умову: НТГ мав бути переданий інвестору у концесійне правління на 25 років, і тоді про борг перед ЄБРР можна забути.

РМ погодилась на тендер за участю російської сторони, вважаючи, що має бути присутній дух конкуренції. Однак, згодом російські пропозиції Кишиневом були відкинуті. 

Політичний реверс Росії?

А чому шок? А шок був коли Президент “BP-Azerbaijan ” Девід Вудворд 21 грудня зробив сенсаційну заяву на спеціально зібраній прес-конференції в Баку про те, що власники акцій трубопроводу “Баку-Тбілісі-Джейхан” (БТД) вивчають сценарії можливого транспортування російської нафти до турецького порту Джейхан через цей трубопровід. (“Независимая Газета”, 24.12.2004).

Про це йшлося і під час нещодавнього візиту Президента РФ В.Путіна до Туреччини. Тобто, РФ, яка так довго і послідовно боролася проти БТД, зараз прагне приєднання до цього трубопроводу. І TNK-BP названо потенційним головним оператором даного проекту.

А для українців додатковим шоком мало стати те, що в контексті заяви прозвучав їх трубопровід “Одеса-Броди”, який з недавніх пір TNK-BP використовує для реверсу нафти в напрямку Чорного моря. При цьому, Вудворд заявляє, що доставка російської нафти до Баку могла б здійснюватись нафтогоном “Баку-Новоросійськ” – але знову ж таки у реверсному режимі. І вже з середини 2006 р. БТД ж має стати до ладу у другій половині 2005 року

Так може саме для цього Росії знадобився реверс “Одеса-Броди”?

Тут багато й інших питань. І головне з них: чим викликана така різка зміна політики РФ? Провідні Аз. експерти вважають, що за цим стоять суто політичні, а не економічні мотиви. Адже, ми пам’ятаємо наскільки послідовним і жорстким опонентом БТД постійно була РФ. Воістину: не можеш щось спинити, так долучись до нього й розвали зсередини... І одним з реальних пояснень виглядає трактування російського “політичного” реверсу з боку провідного Аз. енергетичного експерта Фуада Алізаде: “Москва не може погодитись з політико-економічною експансією США на Південному Кавказі”.  

А тут ще путч “помаранчевий” ...

Як прогнозує Віталій Портніков, який добре знає “старшого брата” («ЗН», № 51 (526) , 18-24.12.2004, ПОЧАТОК ГРИ): “...у Москві готові вирішити, що лише економічний крах сусідньої країни знебезпечить Кремль від помаранчевого експорту. І почнуть думати не стільки про заробляння грошей, скільки про створення умов для цього краху. А це вже не тільки проросійські сили, а цілеспрямована робота щодо руйнування сусідньої економіки”.

Це Портніков пише про Україну, але як влучно вимальована російська стратегія на всьому пострадянському просторі.

Як захищатися?

Передусім, шляхом вироблення та втілення в життя збалансованої та мудрої економічної стратегії держави, але на сьогодні в Україні вона відсутня. («ЗН», № 39 (514), 2 - 8 Октября 2004 года, НЕЗААНГАЖИРОВАННЫЙ ВЗГЛЯД НА ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ЧУДО В УКРАИНЕ, Борис СОБОЛЕВ, кандидат экономических наук, вице-президент Киевского банковского союза).

Давайте розглянемо приклади відсутності економічної стратегії лише в окремих - стратегічних – сферах України.

Нафта

Відомо, що для української економіки нафта – найболючіша проблема. Але, як повідомляє Б.Соболєв, “Указ Президента Украины о формировании стратегического 90-дневного запаса нефтепродуктов пока остается на бумаге. Нынешнее правительство старается удержать в Украине «предвыборную» цену на нефтепродукты в основном административным способом. Уже в который раз ведущие нефтекомпании получают указание «держать цены» до избрания следующего президента. ...Москва субсидирует украинские выборы. Насколько бесплатным бывает российский сыр для украинца, мы уже не раз видели, интересно, за что нам «помогают» сейчас?”

Транзит

Однією з найперспективніших та “непроїдаємих” переваг Україна є транзитний потенціал. І саме тут повернемося до початку статті. І задамо важливі питання:
Чому молдовський нафтотермінал став більш привабливим для Азербайджану, ніж український (“Одеса-Броди”)?

Хто може порахувати збитки від цього для української економіки?
 
Чому приречені на успіх і користь для України транзитні проекти становляться плюсом для когось іншого?

І знову звернемося до “ЗН”, яке начебто відчувало трагедію Г.Кирпи  і буквально напередодні неї зробило таку оцінку: “...эксперты авторитетного украинского ведомства, изучив созданную вокруг СК «Укрферри» ситуацию, пришли к выводу о наличии в действиях чиновников Минтранссвязи признаков игнорирования экономических интересов Украинского государства... («ЗН», № 51, 18-24.12.2004 ЧЕРНОМОРСКИЙ ТРАНЗИТ: КТО НЕ С КИРПОЙ — «ПОСТАВИТЬ НА МЕСТО», М.Аксанюк).
У даному випадку малась на увазі лише остання  “...найбільш скандальна ініціатива керівництва транспортного відомства — попытка административного перераспределения транзитных грузопотоков в Черноморско-Азовском регионе в пользу иностранных перевозчиков и разорения последнего уцелевшего осколка Черноморского пароходства, обладающего статусом национального перевозчика и безупречной коммерческой репутацией — судоходной компании «Укрферри». ... ждут, похоже, российские паромщики устранения главного конкурента на линиях Черноморско-Азовского транзита — украинской компании «Укрферри», причем усилиями родного транспортного министерства”.

В цілому ж, М.Аксанюк робить такий висновок: не працює “Комплексна програма закріплення України як транзитної держави у 2002—2010роках”, затвердженої законом України від 7 лютого 2002 р. За словами комерційного директора СК «Укрферрі» В.Чернієвського: “...В итоге получается, ... что «усилиями руководства «Укрзалізниці» и Минтранссвязи Украины судоходную компанию «Укрферри» целенаправленно вытесняют из созданных при ее участии международных транзитных линий, закрепляя на украинских маршрутах и международных транспортных коридорах иностранных, в частности российских, румынских и болгарских, компаний-судовладельцев».

“Так демонстрируют пренебрежение национальными интересами и губят остатки отечественного торгового флота”, - резюмує М.Аксанюк.

Космос

24 грудня (чи випадково, що напередодні 3-го туру виборів в Україні?) приємно було почути повідомлення ІТАР-ТАРС про те, що з російського космодрому Плесецьк запущена українська ракета “Циклон”, яка вивела на орбіту два  метеорологічних супутника “Січ-1М”. Російська сторона оцінила цей крок як політичний акт задля продовження партнерства.

І знову багато питань: а можливо це було стимулювання голосування за більш близького Росії кандидата в Президенти України ?

Адже 27 грудня той же ІТАР- ТАРС приніс менш приємну звістку: український супутник, запущений на орбіту 24 грудня, не дістався запланованої орбіти в 650 км, а завис на 250 км. Його ще можна вивести на планову орбіту, але доведеться спалити більше палива, що скоротить термін його придатності з 3 до 1 року.
Нагадаємо: супутник був запущений з російського космодрому Плесецьк, контролюється з Криму. І в’їдливий обиватель може запитати: що тепер за неправильне голосування відключатимуть і супутники? Невже цілих три дні супутник долав 250 км і про збій слід було повідомити після з’ясування попередніх результатів президентських виборів в Україні?  

Але тут підключаються вже експерти і згадують: 24 грудня російський телеканал “НТВ-Мир” привів заяви близьких до Кремля політологів про можливе згортання космічних програм з Україною в разі її недружньої поведінки до РФ (!). Знову 24 грудня...  А виступи, зокрема, були такі.

Вельми опікуючись  можливими наслідками помаранчевої революції в Україні, Сергій Марков засвідчив: “...відносини РФ-Захід поступово сповзають у небезпечну зону можливого конфлікту. Криза може відбутися дуже швидко і з дуже негативними наслідками”. (Moscow Times, 10.12.2004).

На думку В’ячеслава Ніконова (Jamestown Foundation, Eurasia Daily Monitor, Volume 1 Issue 149, December 17, 2004), помаранчева революція є “першою крупно-масштабною “спеціальною операцією” об’єднаного Заходу, спрямованою на революційну зміну режиму у країні СНД, яка є стратегічним союзником РФ”. Ніконов, зокрема, передбачив погіршення стосунків РФ-Україна у випадку обрання Ющенка, особливо у разі виходу України з ЄЕП та вступу до НАТО. І ще Ніконов спрогнозував таку реакцію на це з боку РФ:
- сприяння Росією сепаратистках рухів у східній та південній Україні;
- перебої з постачанням до України російських енергоресурсів;
- згортання певних програм російського бізнесу в Україні. згортання двостороннього економічного співробітництва;
- особливо у військовій та аерокосмічній сферах.
Що й слід було доказати...

Туризм

Як Україна може розвивати міжнародний туризм, наприклад в Криму, якщо їм командують з Москви? Розглянемо лише один ганебний приклад.
Російський бізнесмен Максим Курочкін, виконавчий директор одіозного “Російського Клубу” в Україні, у середині грудня мав жорстку суперечку з мером Сімеїзу (за деякими оцінками з використанням зброї) відносно питання виділення Курочкіну 100 га землі (!) в районі Понізовки. (Там, до речі, знаходиться комплекс відпочинку мерії Москви.) До цього, у листопаді Курочкін чудом лишився неушкодженим після вибуху його машини в Києві. (“Чорноморське телебачення”, Сімферополь, 20.12.2004).
Знаючи останні царські “жалування землі” за вірну службу престолу, випадок з Курочкіним не є дивним. Проста логіка підказує: менше послуг – 5-6 га в Пущі Водиці, більше послуг – набагато більше, і вже в Криму...      

Питання до експертів

Повернемося до початку. Отже, в разі попадання Гургулєшт під опіку Азербайджану питання диверсифікації джерел енергопостачання в Україну перетворюється у ще більшу проблему. Хотілося б вірити у просте співпадіння, але 27 грудня (день наступний після 3-го туру, в результаті якого в Україні обрали незручного для Росії лідера) став днем не лише “українського супутника” але й “туркменського газу”.
27 грудня Туркменістан офіційно повідомив, що може відключити Україні (правда вкупі з Росією, але ж “це – дві великі різниці”), якщо та до 30 грудня не укладе угоди щодо постачання газу у 2005 р. за підвищеною ціною (60 дол. замість 44 за 1000 куб. м.). Начебто раніше не знали, що рік закінчується і треба переукладати угоду...

Так от хотілося б старій і новій владі задати всі попередні і наступні доленосні для України питання:
- 27 грудня це – перші “крани”, закручені для “неправильної України” ?
- хто винуватий (чи відповідатиме хтось за злочинний підхід до втілення економічної стратегії держави) ?
- і що робити (чи не пора мати гідність та мужність і ввести жорстку поточну (а не трагічно-втікацьку) звітність про перебування в державних кріслах) ?   

Чи будуть відповіді?

Додаткові джерела:

1. Повідомлення агенції “Infotag”, РМ, грудень 2004.
2. Infrastructure // Azpetrol Holding can buy oil terminal Jurjulesti, by Ilaha Khalilova, December 3 (агенція новин “Sharg”), Азербайджан.
3. Oil refining in Moldova is profitable than oil carriages from Azerbaijan, By Seymur Aliyev, December 10 (агенція новин “Sharg), Азербайджан.