АНАЛІТИКА

08.12.2004 | Новий європейський бюджет: проекти й реальність...
Катерина Владімірова - Інститут Європи РАН


Не можна одночасно планувати


коштовне розширення й міцно


триматися за свій гаманець. Треба вибирати.


                                             Жак Делор


 


 


Конституція Європейського Союзу підписана. Здавалося, що  дискусія, котра передувала її прийняттю,   була  найгарячішою  й найбільш тривалою.  Але ж  ні, поперед у Співтовариства нове завдання - прийняття бюджету на  2005 рік й обговорення перспектив наступного  фінансового періоду 2007-2013 років. І як свідчить сьогодення,  переговори щодо фінансових перспектив протікають   навіть складніше, ніж щодо Конституції. Європейська єдність поступається місцем нескінченним  незгодам і протиріччям, коли мова заходить про гроші. Загостренню фінансових  дискусій сприяло травневе  велике  розширення Союзу,  адже  поява в складі Євросоюзу 10 нових членів призвела   до  значних перегрупувань у напрямку бюджетних витрат і  збільшенню  національних внесків у європейську скарбницю. А прийняття в Союз Румунії й Болгарії, що має відбутися в січні 2007 р., сприятиме більш істотному збільшенню бюджету, відповідно до цього  випливає   й   зростання національних внесків.


 Підкреслимо, що  відповідно до проекту  бюджету на 2005 рік   допомога Румунії й Болгарії  буде  істотно збільшена в порівнянні з 2004 роком.  Так цим країнам до їхнього вступу   за  період 2004-2006 передбачається допомога в розмірі 4,5 млрд. євро.


Яка ж реакція з боку європейських держав?


Бюджетне питання  розмежувало  Європу,  кожна із країн-членів  на свій розсуд, причому, маючи на те свої підстави, бачить шляхи поповнення загальної скарбниці й напрямку її витрат. Німеччина  та Франція  вимагають скорочення своїх відрахувань у єдину скарбницю ЄС.  Великобританія   хоче зберегти свою бюджетну пільгу, а Іспанія захищає структурні фонди від  можливого скорочення фінансування.


У середовищі європейської спільноти, котра гаряче обговорює розмір нового бюджету,  яскраво виділяються дві  конфліктуючі  сторони. З одного боку - це країни-донори, тобто  країни, що віддають  у загальний бюджет більше, ніж  із нього отримують. Так на сьогодні основним платником є  Німеччина, котра  забезпечує 22% дохідної частини бюджету  ЄС. Хоча  Німеччині  й повертаються   з бюджету  гроші у вигляді дотацій на  розвиток її  східних земель,  ця країна у  своїх  стосунках із Брюсселем має,  так би мовити, «негативне сальдо» в 5 млрд. євро. Найбільше ж  «позитивне сальдо»  є  у  лідера    одержання  фінансової допомоги - Іспанії  (майже 9 мільярдів). Таким чином,  з іншого боку - це країни, у складі яких є бідні й економічно слабкі регіони, які потребують фінансової  допомоги та  дотацій.


 Варто згадати, що перші  повідомлення про  серйозні фінансово-бюджетні  розбіжності в ЄС з'явилися ще в  грудні минулого року. Тоді 6 з 11 бюджетних донорів - Німеччина, Франція, Великобританія, Австрія, Нідерланди й Швеція, офіційно звернулися до  Європейської Комісії  з пропозицією до 2013 року "заморозити" обсяг відрахувань країн ЄС у загальний бюджет на рівні 1% від сумарного ВВП.


Невдоволення країн головних платників у бюджет ЄС  викликано, насамперед,  необхідністю поступового (до 2013р.)  підвищення національних внесків  у загальноєвропейську скарбницю,  якого вимагає  Єврокомісія.  На думку Романо Проді, який вже залишив свою посаду,  Євросоюзу  необхідно поступово підвищувати свій  бюджет до рівня 150 млрд. євро.


Варто звернути увагу на те, що зараз бюджет ЄС  складає  100 млрд. євро, при  відрахуваннях  у розмірі 0,98 % ВВП. На новий фінансовий  рік Європейська Комісія наполягає на збільшенні витрат до середнього рівня приблизно   1.14 % ВВП. Шість  найбільших платників у бюджет ЄС - Німеччина, Франція, Великобританія, Швеція, Голландія й Австрія,  виступають категорично проти цього.  1% сумарного ВВП -  це межа. За словами посла Німеччини в ЄС  Вільгєльма Шєнфєльдера керівництву Німеччини  буде  важко пояснити своїм виборцям, чому бюджет ЄС так збільшується, у той час як національний  бюджет повинен  бути скорочений. Німеччина, країна внески якої  найбільші  в загальноєвропейський  бюджет,  опинилася, так би мовити,  у зімкненому колі. Тобто вона повинна  дотримуватися  вимог “Пакту  стабільності  та росту”, який  потребує  тримати  дефіцит національного бюджету  в  межах  3 відсотків і водночас   Єврокомісія  вимагає  від цієї країни   збільшення національних виплат в загальноєвропейський  бюджет.  Чинний міністр фінансів  Німеччині   Ганс Айхель  вважає, що  така ситуація  дуже несправедлива  щодо його  країни. 
 
В  Єврокомісії   ж своя правда.  Відмова від збільшення національних виплат у європейську скарбницю, на думку Єврокомісії, зведе нанівець  усі програми фінансової допомоги  економічно бідним регіонам і похитне основні принципи  єдиної  європейської політики.


Ще в грудні минулого року, з ініціативи шістьох  європейських країн «заморозити» бюджет до 1 %  ВВП.  Романо Проді відповів однозначно: «Я не є  Санта Клаус і не можу творити чудеса»


Жозе Мануель Баррозу - новий Президент Єврокомісії, що  нещодавно приступив до виконання своїх  повноважень, вже приєднався  до  боротьби із країнами донорами, наполягаючи на збільшенні бюджету ЄС  на наступний фінансовий період. Він підкреслив, що «Європа не може проводити амбітну політику при недостатньому обсязі грошей». Така позиція  Єврокомісії вже викликала протест й обурення  основного платника європейського бюджету - Німеччини. В інтерв'ю одному з німецьких видань канцлер Герхард Шредер нагадав новому голові Єврокомісії, про те, що «з однієї сторони несправедливо увесь час закликати  до поваги  Маастрихтські критерії, а з іншого боку,  просити усе більше грошей для бюджету ЄС».  Ця полеміка ставить нас перед  проблемою  співвідношення  загальної європейської ідеї й приватних інтересів європейців, загальноєвропейської політики й політики національної.  І зіткнення саме цих  - загальноєвропейських і національних інтересів  полягає  в основі  дебатів, що відбуваються сьогодні.


Дискусію  загострює й загальна економічна  ситуація в Європі, що  залишає бажати кращого. Так зокрема «Лісабонська стратегія», метою якої є створення конкурентноздатної  економіки світу  до 2010 року, як заявив колишній прем'єр-міністр Нідерландів   Вім  Кок   у  своїй доповіді Європейської Комісії  3 листопада   « ні до чого   не призвела». Вім Кок вважає, що якщо не будуть початі негайні кроки по зміні цієї ситуації, то «Лісабонська програма»   стане  «синонімом порожніх обіцянок й втрачених можливостей».


Тієї ж точки зору дотримується й Романо Проді, котрий полишив пост  президента Європейської Комісії.  За його словами „Лісабонський план” став  «повним провалом».
 Варто  також звернути увагу й на проблему корупції, що  є злободенною не тільки для України,   бюрократичний апарат, що розрісся,  створює підґрунтя   до її  збільшення   й у Євросоюзі. Так відповідно до звіту,  нещодавно  підготовленому Аудиторською палатою ЄС, Єврокомісія обвинувачується в нездатності «упоратися  із проблемами фінансових втрат і махінацій», а також неспроможності  надати  «прозору фінансову звітність».


 У своїй  викривальній доповіді на основі звіту Аудиторської палати  міністр фінансів Великобританії Гордон Браун    висловився, що Єврокомісія  «повинна навести порядок у своєму будинку» замість того, щоб  наполягати на 35%  збільшенні  видаткової частини бюджету. Гордон Браун наполягає на тому, що Єврокомісія  відповідає за витрату загальноєвропейського бюджету,  а країни-члени, витрачають більше 80% фондів, звинувачиваючи  один одного у відсутності належного  керування.  За твердженням  Г.Брауна в Єврокомісії досить коштів, однак вона не контролює належним чином  свій бюджет. Крім того, Суд Аудиторів виразив  сумніви в легальності й правильності 93% європейського бюджету, включаючи підтримку фермерству, регіональні фонди, витрат  на науку й допомогу новим членам.  Все це   дозволяє зробити висновок про  крихкість   фінансового механізму Євросоюзу й  наявності   великої  кількості  недоліків.


На яку  допомогу за  цих умов може розраховувати Україна?


Від результату європейських дебатів про бюджет на  наступний рік, і особливо з  питання фінансових перспектив на 2007-2013 рр. буде залежати й розмір допомоги Україні. Вже зараз ми можемо говорити про те, що  поява  в рядах Співтовариства економічно слабких, потребуючих  фінансової допомоги країн  Східної Європи, сприяє тому, що фінансова політика  ЄС стає  більш принциповою й  вибірковою. І як зазначила  Міхаєла   Шрайєр, котра  нещодавно  склала  повноваження  комісара  з  питань бюджету,   розмір допомоги Єврокомісії  буде залежати від успіху реформ в Україні й  в інших сусідніх державах  розширеного Союзу. Для Європи принципово важливим буде  той факт, як країна  зуміла розпорядитися  виділеними їй коштами. Принцип упровадження реформ,   за словами комісара Міхаєлі  Шрайєр, буде визначальним.


У  вересні  цього року пожвавилися  переговори за  «Планом  дій Україна - ЄС», документом, що  передбачає співробітництво ЄС із Україною в політичній й економічній сферах  протягом 3-х років. Слід зазначити, що  з метою впровадження «Плану дій»  ЄС має намір  збільшити  допомогу  Україні.  Але, як зазначив, керівник  Представництва  Єврокомісії  в Україні Ієн Боуг,  у наступному році відчутного збільшення фінансування не має  відбутися. Воно можливо з 2007 року,  коли буде працювати вже новий бюджетний план 2007-2013 рр.,  котрій передбачає виділення більших коштів  щодо політики добросусідства.


У випадку  ж загального скорочення бюджету, на якому  наполягають основні платники  Співтовариства,  Україна може   втратити  заплановану  для неї допомогу.


Висновок:



За умов сьогодення  в економічному плані   Європа,  як висловився  Вім Кок «плететься у хвості», населення   старіє й регіон чекає  демографічна криза,  економічне зростання  занадто мале, але ж  політика тим часом стає усе більш амбітною.  Напрошується висновок:  така амплітуда   дебатів щодо  бюджету,  швидше за все, свідчить про те, що бюджетна й фінансова політика ЄС більше  не  відповідає  планам  Брюсселя, які з кожним роком   стають амбітнішими. 


 


 


 


 


 


 


 






USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2022. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект