АНАЛІТИКА

15.11.2004 | Політика НАТО у Центральній Азії та на Південному Кавказі змінюється?
Сергій Єременко - Гарвардська програма Чорноморської Безпеки

США\НАТО останнім часом намагаються посилити свій вплив на країни Центральної Азії (ЦА) та Південного Кавказу (ПдК), не виключаючи перспективного членства окремих з них в НАТО. Водночас, Російська Федерація (РФ) нарощує в цих регіонах аналогічні зусилля. Обидві сторони таким чином відстоюють свої енергетичні інтереси, прикриваючись зацікавленістю у забезпеченні стабільності та безпеки у державах ЦА та ПдК. Аналіз поданих нижче фактів приводить до висновку, що РФ за часів президентства В.Путіна значно окріпла геополітично та може реально протистояти інтересам Заходу у зазначених регіонах.   


18-22 жовтня 2004 р. Генеральний секретар НАТО Я.Схеффер вперше на своїй посаді відвідав країни ЦА. Він зустрівся з головами держав, міністрами оборони та іншими високими чинниками у столицях п’яти країн ЦА.


Головні цілі візиту:


1. продемонструвати важливість ЦА для Євроатлантичної (ЄА) безпеки;
2. закликати країни ЦА інтенсифікувати двостороннє співробітництво з НАТО в рамках наявних механізмів партнерства;
3. отримати права на транзитні маршрути для військ НАТО до Афганістану через країни ЦА.


Посол Роберт Сіммонс (Robert Simmons), нещодавно призначений Спеціальним представником Генсека НАТО у країнах ПдК та ЦА, супроводжував Схеффера під час візиту. Американський дипломат Сіммонс буде знаходитися у Брюсселі та регулярно відвідувати обидва регіони. НАТО, згідно домовленості на Стамбульському самміті у червні ц.р., також розташує одного представника по зв’язках в ЦА та одного на ПдК (в Тбілісі).



При цьому, експертами відзначено, що все це - спізнілі кроки, оскільки слід було починати раніше і з того, що розглядати ПдК і ЦА як окремі регіони та розташувати там цілі місії, а не лише по одному представникові. 



Під час візиту було переглянуто хід імплементації програми НАТО “Партнерство заради миру” (ПЗМ), процесу  Planning and Review Process (PARP) та Individual Partnership Action Plan (IPAP) з країнами ЦА. Ці програми, вироблені спеціально під кожну конкретну країну і мають на меті допомогти збройним силам (ЗС) країн ЦА стати більш взаємосумісними з НАТО, надаючи їм можливість участі в операціях НАТО. Програми включають спільні навчання для миротворчих військ, підготовку офіцерів, реформу МО, заходи з нейтралізації стихійних лих, конверсії ВПК та цивільного виробництва,  вивчення англійської мови, участь у фінансованому НАТО проекті “Віртуальний шовковий шлях” (“Virtual Silk Highway”), який забезпечує Інтернет зв’язок в країнах ЦА. [1]



Питання переоснащення ЗС країн ЦА практично не обговорювалось, але з боку цих країн пролунали запити щодо надання їм західного озброєння та військової техніки, яке виводиться з ладу в країнах НАТО. Подібні запити є традиційним елементом “оборонної дипломатії” країн ЦА. [2]


Афганістан


В Афганістані НАТО має намір розташувати частину свого Міжнародного угруповання безпекової допомоги (International Security Assistance Force - ISAF) на заході країни – у першу чергу, в провінції Герат поблизу кордону з Іраном. Для більш ефективного утримання ISAF НАТО потребує мереж зв’язку та відповідних транзитних угод з п’ятьма країнами ЦА. ISAF діють з грудня 2001 р., а під командуванням НАТО – з 2003 р., і в основному опікуються північчю Афганістану. Його чисельність була збільшена з 6500 до 8500 чол. під час виборів в Афганістані. Схеффер заявив, що війська НАТО залишаться в Афганістані настільки, наскільки буде необхідно для забезпечення стабільності та надійного становлення державності. При цьому, він виключив будь-яку роль ISAF у боротьбі з вирощуванням опіуму у зоні своєї відповідальності, зазначивши, що цим мають займатися афганське суспільство і держава. [1]


Казахстан



У Казахстані Схеффер позитивно оцінив участь інженерного підрозділу цієї країни, що діє в Іраку. [1]
Також він дав зрозуміти, що Захід був би зацікавлений у збільшенні казахського контингенту в Іраку. Однак, Міністр оборони Казахстану Мухтар Алтинбаєв пояснив, що наразі в МО немає таких плані; а  рішення уряду Угорщини про виведення свого контингенту з Іраку у травні 2005 р. ще зменшить вірогідність того, що Астана збільшить свою військову присутність в Іраку.[2]


Будучи учасником ПЗМ з 1994 р., Казахстан нещодавно призначив свого військового представника до штаб-квартири НАТО. До того ж, Схеффер запропонував підняти рівень стосунків з ПЗМ до IPAP (газета “Хабар”, 19 жовтня; NATO release, 20 жовтня). [1]



Натомість, Астана постійно наголошує на тому, що її головним союзником залишається РФ – особливо у військово-політичній сфері. 06.10.2004 р. нижня палата Парламенту Казахстану ратифікувала Протокол, що розширює сферу застосування Угоди про головні принципі військово-технічного співробітництва (ВТС) між членами Договору про колективну безпеку (ДКБ), що демонструє прагнення Астани поглиблювати багатостороннє співробітництво з РФ. [2]


Туркменістан



У Туркменістані Президент С.Ніязов погодився розпочати переговори про військову угоду для транзиту сил НАТО до Афганістану, при цьому враховуючи туркменський статус перманентної нейтральності. "Наш регіон є дуже складним, маючи такі країни, як Афганістан та Іран. Конфлікти можуть виникнути, і роль НАТО – не допустити їх. Ми ані зараз, ані ніколи не були стурбовані розширенням НАТО," – заявив Ніязов. З кінця 2001 р. Туркменістан надавав транзитний коридор для гуманітарних вантажів США та коаліції для Афганістану. Він також постачав електроенергію та рідкий природний газ, і уряд планує збільшити ці поставки.



Схеффер похвалив внесок Туркменістану у підтримання стабільності в північному Афганістані (вебсайт туркменського уряду, Туркменське ТБ, 20-21 жовтня). [1]


Узбекистан



Узбекистан надав до НАТО свої пропозиції щодо угоди з військового транзиту ще до візиту Схеффера. З початку 2002 р. Узбекистан надавав регулярний прохід до Афганістану через транзитний пункт Термез і зараз розглядає можливість відкриття другого такого пункту. Крім того, на його території розташовані війська США на авіабазі Ханабад в якості складової частини операції Enduring Freedom, яка не відноситься до ISAF. Схеффер відзначив конструктивну роль Узбекистану у північному Афганістані, а також узбецьку участь - "більш активну, ніж з боку будь-якої іншої країни регіону" – в рамках формату ПЗМ, який зараз підвищується до IPAP. Він також обговорив з Президентом І.Каримовим пропозицію заснувати в Ташкенті учбовий центр боротьби з сучасними загрозами та викликами безпеці. Схеффер застеріг країни ЦА: "Тероризм знаходить живильне підґрунтя там, де не вистачає або в дефіциті основні свободи та верховенство закону" (Узбецьке ТБ, 20 жовтня). [1]



Карімов проігнорував заклики Схеффера щодо дотримання в Узбекистані прав людини і більше побажав сконцентруватися на обговоренні майбутнього військового співробітництва. Слід враховувати, що Узбекистан чітко усвідомлює, що розвиваючи безпекові стосунки з Москвою, він не ризикує попасти під критику Москви щодо прав людини. Хоча, допоки залишаючись поза ДКБ, Узбекистан активно розвиває більш теплі стосунки з РФ та планує підвищити рівень цього співробітництва в сфері безпеки. Одним з однозначних проявів цього було рішення від серпня ц.р. щодо проведення спільних з РФ антитерористичних  навчань на території РФ у 2005 р. [2]


Киргизстан



Киргизстан є ключовим партнером США і НАТО в ЦА. Киргизький президент А.Акаєв назвав три цілі співробітництва його країни з НАТО: "забезпечення регіональної стабільності, національної безпеки та національного розвитку." Киргизстан  долучився до ПЗМ у 1994 р. та до Процесу планування та оборонного огляду (PARP) - у 2004 р., маючи на меті реформування своїх ЗС. Візит Схеффера призвів до угоди створити учбовий центр воєнно-альпійських рятувальників, який згодом буде перепрофільований у центр підготовки миротворчих сил (Киргизьке радіо, газета “Кабар”, 19 жовтня; NATO release, 20 жовтня).



Коаліційні війська під командуванням США, розташовані на авіабазі Манас поблизу Бішкеку, є компонентом операції Enduring Freedom, яка не є НАТОвською. США планують витратити $108 млн. на модернізацію цієї бази. До серпня 2005 р. планується побудувати там 20 казарм на 2 тис. місць, медичний пункт, гімнастичний зал, зал відпочинку, пасажирський термінал та столову – все на загальній площі близько 10 гектарів. Нові будівлі будуть складатися з розбірних будівельних конструкцій, які замінять поточні палатки. До початку 2005 р. на дані цілі панується витрати $40 млн., з яких близько половини  - безпосередньо в Киргизстані. (РИА «Новости», 04.11.2004).



Манас - головний цивільний аеропорт киргизької столиці, який був наданий у грудні 2001 р. США та іншим країнам НАТО для перекидання військ і оснащення до Афганістану. У поточний час він також використовується винищувачами та літакми-заправниками. (РИА «Новости», 04.11.2004).


Водночас, А.Акаєв заявив Схефферу, що Киргизія однозначно покладатиметься на РФ в сфері забезпечення регіональної безпеки, і помиляються ті, хто не визнають роль РФ як надзвичайно важливої регіональної держави. У той час, як Киргизія виступає за поглиблення відносин з НАТО та чекає додаткової двосторонньої допомоги від США, паралельно вона буде сприяти посиленню авіабази РФ в Канті.


Таджикистан



Під час візиту Схеффера до Таджикистану була підписана угода щодо транзиту ISAF територією цієї країни. Незважаючи на те, що Таджикистан став останньою країною ЦА, що приєдналася до ПЗМ (у 2002 р.), він першим надав транзитний коридор до Афганістану для коаліційних сил (газета “Авеста”, 20 жовтня, Таджицьке ТБ, 21 жовтня). Після подій 11 вересня Таджикистан дозволив військам США та Франції використовувати свій повітряний простір та аеродроми в рамках двосторонніх угод. Колективна угода з країнами-членами НАТО є значним кроком вперед.[1]



Візиту Схеффера передувало укладення  угоди Таджикистану з РФ про відкриття російської воєнної бази в Душанбе. [2]



У своїх публічних заявах під час візиту Схеффер належним чином визнавав роль РФ у регіональній безпеці, але не  дуже наголошував на цьому факторі. Він постійно зауважував, що:
– НАТО не конкурує з РФ в ЦА;
– Таджикистан і Киргизстан, які мають російські військові бази, мають повне суверенне право обирати собі партнерів;
– НАТО навряд чи співпрацюватиме напряму з ЗС РФ в ЦА;
– наявність згаданої бази РФ не протирічать ані духу співробітництва НАТО-РФ, ані духу співпраці НАТО з країнами ЦА. [1]


4 листопада 2004 р. Схеффер відвідав Грузію та Азербайджан.


Грузія



В рамках одноденного робочого візиту в Грузію він зустрівся з Президентом Грузії М.Саакашвілі, Міністром МЗС Саломе Зурабішвілі та Міністром оборони Георгієм Барамідзе.
Сторони обговорили питання щодо:
– подальшої участі Грузії в антитерористичній коаліції та операціях в Іраку та Афганістані;


Грузія збільшить свій контингент в Іраку на майже 700 вояків на додаток до 150, які вже перебувають в Іраку. Це відбудеться до проведення призначених на січень ц.р. виборів у цій країні. Перші дві роти загальною чисельністю 300 чол. у поточний час вже вирушають до Іраку через Кувейт.  Грузинські підрозділи допомагатимуть забезпечувати захист представників ООН.
Держдепартамент США тепло привітав рішення Грузії щодо збільшення її контингенту. США пообіцяли забезпечити для Грузії додатковий вишкіл її війська і допомогти у розгортанні нових підрозділів. У жовтні ц.р. Вашингтон передав Грузії військового спорядження на суму у
понад $1 млн.
 
– практичної реалізації Плану індивідуального партнерства Грузії з НАТО (IPAP), затвердженого Комітетом НАТО в Брюсселі 30 жовтня 2004 р.;


За повідомленням прем’єр-міністра Грузії від 04.11.2004 р., Грузія може заявити про реальне членство в НАТО набагато раніше, ніж передбачалося. За часів керівництва Е.Шеварнадзе неодноразово оголошувавсь, що Грузія подасть заявку на членство в НАТО у 2005 р. Нове керівництво Грузії не називає конкретні строки вступу країни до НАТО. Однак, відомо, що успішне виконання ІРАР,  розрахованої на 2 роки, є однією з головних умов, що дозволяють Грузії претендувати на  членство в НАТО. За твердженням експертів, при необхідності Програма може бути продовжена до 4 років.


– відкриття офісу представника по зв’язках НАТО на ПдК в Тбілісі;
– нової військової програми США-Грузія з підготовки грузинських офіцерів. (Українська служба ВВС, 05.11.2004).



З Тбілісі Схеффер вилетів до Баку.


Азербайджан



В Баку Генсек НАТО обговорив з Президентом І.Алієвим, главою МЗС Ельмаром Мамедъяровим, Міністром оборони Сафаром Абієвим такі питання:
– участь Азербайджану у ПЗМ;
– хід реалізації Плану індивідуального партнерства Азербайджан-НАТО;
– розвитку співробітництва у боротьбі з міжнародним тероризмом;
– хід підготовки до семінару Парламентської асамблеї НАТО щодо ситуації на ПдК, який має відбутися в Баку наприкінці листопада ц.р. (Українська служба ВВС, 05.11.2004).


З Баку Схеффер відправився з візитом до Єревану, відносини якого з НАТО протягом ц.р. значно потеплішали. Тому, ймовірно переговори у Вірменії велися з елементами схожої до грузинської риторики, оскільки ця країна також могла б стати важливим транзитним елементом у постачанні енергоносіїв з Каспію, ЦА та розширеного Близького Сходу до світових ринків.   


В цілому, незважаючи на безпрецедентні зусилля НАТО щодо залучення країн ЦА до реалізації інтересів США\НАТО, такі зусилля можна назвати дещо СПІЗНІЛИМИ.


 
Це пояснюється тим, що через три роки після розміщення військ США та коаліції в ЦА для забезпечення операції Enduring Freedom, є чіткі прояви того, що політичні лідери ЦА стають все більш занепокоєними з приводу можливої реакції Москви на подальше обслуговування країнами ЦА військово-стратегічних цілей Заходу. Кожна з цих країн проявляє все більше бажання встановити традиційне співробітництво в сфері безпеки з РФ.



На фоні бажання розвивати з Заходом широкий спектр сфер військового та безпекового співробітництва, держави ЦА більш комфортно почуваються в аналогічному співробітництві з РФ, яка не покине регіон, маючи тут не ситуативні, а постійні інтереси, а також не буде вимагати демократизації країн ЦА за західними стандартами взамін на допомогу.
Адміністрація Дж.Буша молодшого починає стикатися в ЦА з проблемами не лише через свою зовнішню політику покладання на НАТО для досягнення своїх інтересів в ЦА, а й через неможливість побудувати реальне стратегічне партнерство США-РФ для усунення підґрунтя недовіри до США з боку лідерів країн ЦА, які все ще мають радянський менталітет. (Kommersant, Moscow, October 22; Interfax, October 22; Itar-Tass, October 21; Krasnaya zvezda, November 2).



Джерела:


1. The Jamestown Foundation, EURASIA DAILY MONITOR, Monday, October 25 -- Volume 1, Issue 112, «NATO LEADER MAKES  GROUNDBREAKING VISIT TO CENTRAL ASIA», Vladimir Socor.
2. EURASIA DAILY MONITOR, Volume 1 Issue 120, November 04, 2004, “CENTRAL ASIA CAUTIOUS ABOUT WESTERN MILITARY AND STRATEGIC INTERESTS”, Roger McDermott.







USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2022. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект