АНАЛІТИКА

10.11.2004 | 11/2
Автор - Олексій Коломієць

Виступаючи 4 листопада в Білому Домі, на своїй першій після перемоги прес-конференції, Президент Буш наголосив: „Я буду прагнути до співробітництва з друзями та союзниками США, включаючи Європейський Союз та НАТО, з метою підтримки розвитку та прогресу, знищення терористів і поширення свободи та демократії, як альтернативи тиранії та терору. Я звернусь до кожного, хто поділяє наші цілі. І я прагну знову розпочати цю діяльність”.


Фактично, перша, після тріумфу, прес-конференція, перетворилася в заяву стратегічних напрямків. Можливо, що ключовими словами в наведеній цитаті стали „хто поділяє” та „прагну знову розпочати”. Останні ключові слова американськими лідерами по відношенню до інших країн, нинішних та поки ще  союзників, можливо, вимовляються більш із надією, ніж з реальністю. Майже напевно, Америка більше чекати нікого вже не буде. Сучасні очікування стають надзвичайно ризикованими та все більш деструктивними. Так як і мислення, політична поведінка та, як не приголомшливо, політичні інститути минулого, які за інерцією продовжують своє  існування в сьогодення та, заважаючи майбутньому, намагаються в це майбутнє потрапити.


В рік, коли не стало Рональда Рейгана, демократи не могли виграти. Це було б протиприродньо. Це було б неправильно. 11/2 стало відповіддю Америки на події 9/11. Тому, Буш не міг програти, навіть знаходячися в дуже серйозній ізоляції, починаючи від „блазня від кіно” Мура, закінчуючи подавляючою частиною істеблішмента європейських, і не тільки, держав. Те, що переважно відбувалося на європейському континеті по відношенню до „дикуна з Техасу”, цивілізаційним назвати було вельми складно. Але, це була позиція слабкості, а, можливо, й боягузтва.


Юнілатералізм вже давно володарює на нашій планеті. Юнілатералізм, глибоко демократичний з безумовним верховенством права. Та все ж таки, подібний юнілатералізм, мабуть, тяжіє над американцями і вони готові розділити ношу ваги. Америка шукає дорогу до мультилатералізму, але не стримуючого, обмежувального та підозрілого. Виникає питання: з ким? Фактично не маю сумнівів в тому, що сенатор Керрі міг і, скоріш за все, пішов би по хибному шляху, намагаючись дістатися пілтримки союзників із „минулого”. Швидкоплинна невдача стала б глибоким шоком, змусивши відверто перейти до політики „ізоляціонізму”, яку Джон Керрі, фактично, оголосив в якості програмової.


Мені неймовірно складно вести мову про нинішній ЄС, утворення, яке, багато в чому, втратило орієнтири розвитку, перетворюючись в аморфне, безхребетне утворення. Обрання Джорджа Буша надає ЄС ще один імпульсивний поштовх до трансформації. Можливо, що один із останніх. В першу чергу, до трансформації стратегічного мислення. Європейці з ЄС повинні пам’ятати, що за межами іх власного, затишного світу, як в свідомості, так і в реаліях, існує інший світ – жорстокий, грубий, неправдивий. Нам, українцям про це відомо набагато більше. Ми дуже близькі до цього неЄСівського світу.


Мені непросто вести мову про НАТО, утворення, яке, багато в чому, знищило комунізм разом із „імперією зла”. Але, зараз Північно-Атлантичний Альянс застиг в ефемерному відчутті минулого. Мабуть, сутність Альянсу була розмита ще на початку 90-х, його філософія не витримала подій 9/11, його внутрішні пріоритетні неспівпадіння визначилися навколо Іраку. І навряд чи в цьому винні американці. Можливо, всьому приходить сівй час. За місяць до перемоги Джорджа Буша Роберт Кеген писав: „Система альянсів холодної війни була відхиленням від норми, поза всіляким сумнівом таким, що віталося, але й таким, яке знаходилося під величезним впливом обставин, які вже двано не існують”.


Хто стануть союзниками США після президентської перемоги Буша в боротьбі з терором, в Іраці, Афганістані, в проведенні політики по відношенню до викликів, що несуть Іран, Північна Корея, Ізраїль та Палестина, Судан, Китай і Тайвань, і, поза сумнівом, Росія? Схоже, що в світі з Владимиром Путіном розмовляти спроможний саме Джордж Буш. Започаткування відповідей, скоріш за все, станеться вже 11 листопада під час зустрічі Буша та Блейєра.


Вибір Джорджа Буша – це не виклик часу. Скоріш за все, час не міг обрати іншого лідера наддержави. Час не міг обрати лідера з „минулого”, а тим більш із „в’єтнамського минулого”.


Внутрішня політика Керрі, майже напевно, призвела б до виникнення внутрішнього ізоляціонизму, що потягнув за собою неадекватні імпульси політики зовнішньої. Політика загравання, уявне миротворення, спроби повернення до „союзів минулого” стали б ще більш шкідливі, а іх виправлення вимагало б надзусиль. Керрі не повинен був виграти, не міг виграти. Він програв. Він програв за багато років до 3 листопада 2004 року.


Я надзвичайно поважаю Чарльза Гранта, проте мені ближче позиції інших британців – Тімоті Гартона Еша, Роберта Купера та Найджелла Фергюссона. Я приголомшений американцем Томасом Доннеллі, хоча мені ближче і я захоплююсь Робертом Кегеном. Бути щирим атлантистом та європейцем одночасно вкрай важко. Але, бути щирим атлантистом та європейцем в Україні, можливо, ще складніше. А, можливо, що й ні.


США після 2 листопада стали ще більш цілеспрямованими, ще більш переконливими, ще більш відвертими. Така країна не може не викликати поваги та захоплення. Всі ці імпульси повинні бути сприйняти. Цілеспрямованість, цівілізаційність, могутність та щирість не можуть бути відкинуті.


Та все ж таки Керрі зателефонував Бушу. Він прийняв поразку гідно.


       




USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2022. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект