АНАЛІТИКА

09.11.2004 | Пострадянські рецидиви європейської Литви, або чи правда, що росіяни здійснюють нову окупацію?
Володимир Горбач - Інститут євроатлантичного спіробітництва

Після вступу до ЄС та НАТО Литва невтомно продовжує дивувати європейців. Адже сам вступ цієї пострадянської країни Балтії до євроатлантичних структур супроводжувався процедурою відсторонення від влади не кого-небудь, а демократично обраного президента Роландаса Паксаса.



Чужі тут не ходять, а якщо й ходять, то недовго



Вся політична еліта Литви від лівих до правих, включно з батьками литовської євроатлантичної інтеграції, повстала проти „несистемного” президента. Політичний клас литовського суспільства являє собою справжніх нащадків шляхетської корпорації литовсько-руської доби. І посткомуністи Бразаускаса, і вихідці із „Саюдіса” Ландсбергіса, і діти політемігрантів (Президент Адамкус та інші) чітко усвідомлюють спільний литовський інтерес. Чужий елемент, людина, яка раніше не була пов’язана з політикою, політичним класом сприймається як дивак, а якщо має зв’язки з Росією – то й як окупант. Основний закид Паксасу – спонсорство його виборчої кампанії російським мільйонером Юрієм Борисовим, якому згодом сам Президент Литви надав в обхід правил литовське громадянство.



Щойно припинився галас довкола успішно проведеного імпічменту, як на горизонті замаячив претендент на новий скандал литовської політики: росіянин-мільйонер Віктор Успаських заявив претензії на здобуття влади. Законним парламентським шляхом.



В кінці жовтня 2004 року в парламентсько-президентській Республіці Литва відбулися вибори до Сейму. Сейм Литви складається із 141 депутата, що обираються за змішаною системою: 71 депутат обирається за мажоритарною системою, 70 депутатів - за пропорційною (партійні списки). Партіям необхідно набрати не менше 5 % голосів виборців, а коаліціям (блокам партій) – подолати 7 % бар’єр.


Сенсація, яку усі чекали – перемога несистемної політичної сили, Партії праці, створеної й очоленої Віктором Успаських, яка ще в червні на виборах до Європарламенту зі старту взяла цілих 5 мандатів (з 13, закріплених за Литвою).



Who is mister Uspasskikh, або всі проти одного



Віктор Успаських народився у 1959 році в Архангельській області Росії. У Прибалтику вперше приїхав у 1985 році у відрядження на будівництво газопроводу. Працював зварником. Згодом подався на заробітки до Швеції, а повернувшись, виявився громадянином незалежної Литви – громадянство тут, на відміну від Латвії та Естонії, надавали за фактом прописки. За литовськими мірками став доволі успішним бізнесменом. В 1990 р. створив перше у Кедайні ЗАТ, а через 10 років став президентом концерну „Віконда”, де працює 4000 осіб. До концерну входять підприємства переробної та сільськогосподарської промисловості, є виробники продуктів харчування, мережа автосервісів та будівельні кампанії. У 90-х роках Віктор Успаських став мільйонером, а в 2000 році був обраний до Сейму.



Напередодні парламентських виборів депутат Європарламенту Успаських, якого литовські ЗМІ сміливо називають олігархом, провів у Брюсселі особисту зустріч з чинним головою Європейської комісії Романо Проді. Більше того, В. Успаських було запропоновано стати віце-президентом Європейської партії демократів.



Партія праці переважно складається з невідомих широким масам політиків-початківців, серед яких багато заможних людей (у партії десять офіційних мільйонерів). Серед обіцянок Успаських литовському електорату: підтримка малого та середнього бізнесу, обмеження тіньової економіки, зменшення пенсійного віку для окремих категорій працівників, збільшення фінансування системи охорони здоров’я та установ культури, а також щорічні поїздки за кордон за рахунок бюджету найталановитіших учнів з кожної школи – вчитися демократії.



Інакше як популізмом литовські „традиційні” партії це не називають. Хоч популістська програма не дозволяє серйозно говорити про істинну спрямованість, але сам В. Успаських позиціонує свою партію як "лівий центр". Популярність партії праці вдвічі перевищує популярність правлячої лівої коаліції соціал-демократів прем’єра Бразаускаса й соціал-лібералів спікера Паулаускаса (КАБАП) і пов’язана перш за все з популярністю самого лідера, а також з втратою виборцями довіри до існуючої влади взагалі.



Традиційні партії у нетрадиційній ситуації



Цього року політична еліта Литви фактично виконала свою місію, сформульовану повісткою денною 1990 року. Литва остаточно відокремилася від Росії й стала членом ЄС та НАТО. Поступово для виборців ця місія втрачала унікальну цінність. На соціальні проблеми політики своєчасно відреагувати не змогли й спочатку прогавили появу на політичній арені нетрадиційного політика Паксаса. Попри очевидну тенденцію старі політики вперто намагаються лишитися при справах. Абсентеїзм литовського виборця продиктований втратою довіри до традиційних політиків, які, у свою чергу, втратили суспільну мету власного владарювання й підмінили її внутрішньокорпоративними скандалами. Від участі в імпічменті президенту Паксасу програли всі учасники, навіть переможці.



Якщо ще на червневих виборах до Європарламенту "традиційні" партії (соціал-демократи, соціал-ліберали, ліберал-центристи та консерватори) протиставляли себе "несерйозним", популістським партіям, то тепер дві з традиційних партій, а саме правлячі сьогодні в Литві, не вбачають принципової різниці між "популістськими" та іншими партіями, що беруть участь у виборах. Перед голосуванням Бразаускас навіть погодився залишитися прем’єром ціною створення коаліції з партією Успаськіх.



У Литві сьогодні, як і в Україні, виборці в основному голосують не за програми, а за особистості, за вдало сформовані іміджі. Цього разу було змінено й характер прийомів, за допомогою яких партії та кандидати намагалися впливати на рішення виборців. Молодий наступник Ландсбергіса по консервативному Союзу Вітчизни Андрюс Кубілюс, наприклад, розносив пиво у якості офіціанта к популярному студентському кафе! Партії також, за тиждень до виборів, влаштовували лотереї, наймали музикантів, показували фільми, роздавали календарі. Багато політиків відвідали базари, сідлали коней і, навіть, ставали за прилавки. Одним словом, пропонували виборцям хліба й видовищ. А виборці знайшли собі кращі розваги й бойкотували вибори.



Зовнішня політика Литви більше не залежатиме від виборів



Напередодні голосування литовські політики зробили все, щоб підкреслити власну передбачуваність та міжнародну респектабельність. В адміністрації президента керівники провідних партій уклали угоду, яка гарантує незмінність зовнішньополітичного курсу Литви на 2004-2008 рр., які б політичні сили не перемогли на виборах до Сейму. Підписання такої угоди президент Валдас Адамкус назвав мудрим кроком, який демонструє світові послідовність зовнішньої політики Литви.



Основні цілі зовнішньої політики Литви, котрим добровільно зобов’язались слідувати керівники литовських партій: посилення зв’язку Литви та ЄС, а також трансатлантичного зв’язку, особливо із США; допомога у справі подальшої інтеграції ЄС, розвиток регіонального співробітництва з наголосом на підтримку демократичних процесів в Україні, Білорусі, Молдові, в державах Південного Кавказу та в Росії.



Крім цього до середини 2005 р. планується ратифікувати Конституцію ЄС, продовжувати участь у міжнародних миротворчих місіях, підтримувати об’єднання інфраструктурних мереж ЄС та Литви, прагнути до головування в ОБСЄ у 2010-2011 рр., а також до членства у Раді Безпеки ООН в 2014-2015 рр.



Угоду підписали керівники Партії праці, Соціал-демократичної партії Литви, Нового союзу (соціал-ліберали), Союзу Вітчизни, Ліберально-демократичної партії, Союзу лібералів і центру, Союзу Партії нової демократії та Селянської партії, Союзу християнських демократів, Християнських демократів Литви, Соціального союзу християнських консерваторів, Союзу росіян Литви, Виборчої акції поляків Литви, Національної партії центру.



Однак після цього лідер Союзу Партії нової демократії та Селянської партії Казімєра Прунскене не змогла утриматися від критики: "Зовнішня політика Литви має стати більше європейською, не відставати від тих дебатів, котрі відбуваються у Європі. Поєднуючи свої економічні устремління з Європейським Союзом, Литва питання своєї зовнішньої політики та безпеки орієнтує виключно на НАТО".



Відомо, що К. Прунскене, яка незначно поступилася у другому турі президентських виборів колишньому громадянину США В. Адамкусу, на відміну від нього, є "євроцентристом". Під час президентської кампанії вона висловлювалася за віддалення Литви від США й зближення її з ЄС. У цьому ракурсі вона бачить і завдання Литви по відношенню до "східних сусідів" - стратегічне партнерство з метою наблизити ці країни до процесів, що відбуваються в ЄС.



Результати й наслідки голосування



Перший тур голосування відбувся ще 10 жовтня. Вибори до сейму були ознаменовані рекордно низькою явкою: на виборчі дільниці прийшли лише 37 % громадян, що мають право голосу.


У пропорційній частині за Партію праці проголосували 28,6 % виборців. На другому місці з 20,7 % - коаліція соціал-демократичної партії прем’єр-міністра Альгірдаса Бразаускаса та соціал-ліберальний "Новий союз", очолюваний спікером литовського сейму Артурасом Паулаускасом. На третьому місці (14,6 %) національно-консервативний "Союз Вітчизни", котрий раніше очолював Вітаутас Ландсбергіс. Четверте місце (11,4 %) - зайняв блок "За порядок и справедливість" екс-президента Роландаса Паксаса. На п’ятому місці (9,1 %) "Союз лібералів та центру" на чолі з мером Вільнюса Артурасом Зуокасом. Шосте місце (6,6 %) - коаліція "Нова демократія" екс-прем’єра Литви Казімєри Прунскене.



Найактивніше себе проявив електорат Партії праці: безробітні, люди з невеликим добробутом, мешканці сільських районів. У віковому відношенні електоральною базою Партії праці виявилися молоді люди до 29 років, серед яких половина голосувала за партію В. Успаських. КАБАП розраховувала на голоси виборців, середнього віку, а консерваторів підтримують старші виборці.



Хоча у другому турі голосування кандидати Партії праці були представлені у 46 з 71 округах, перемогти вони змогли лише в 17.



Розподіл місць у сеймі



Партія праці 39
Союз Вітчизни 25
Соціал-демократична партія Литви 20
Союз лібералів і центру 18
Новий союз (соціал-ліберали) 11
Союз партії навої демократії та селянської партії 10
Блок партій „За порядок і справедливість” (Ліберально-демократична партія Р. Паксаса 10
Незалежні кандидати 6
Виборча акція поляків Литви 2
Загальна кількість обраних 141



Таким чином разом правляча ліва коаліція (соціал-демократи та соціал-ліберали) отримали лише 31 місце. Натомість у правих (консерватори та ліберал-центристи) - 43 мандати. Третьою силою в литовській політиці стали фактичні лідери – Партія праці з 39 мандатами.



Для формування парламентської більшості та уряду потрібно як мінімум 71 голос. Варіантів було лише 2: або ліві об’єднуються в коаліцію з правими (так звана „коаліція райдуги”) й тоді більшість мала б 74 місця, або ж ліві об’єднавшись з партією Успаських мали б 70 мандатів, а 1 гарантовано отримали б від незалежних чи перебіжчиків. До того ж існувала домовленість Партії праці з Союз партії навої демократії та селянської партії К. Прунскене про співробітництво у майбутньому коаліційному уряді, що забезпечило більшості 80 мандатів). Варіант об’єднання правих з Партією праці (82 голоси) виключався через категоричну відмову правих співпрацювати з проросійськими популістами.



Коаліція лівих, яка назвалася перед виборами Коаліцією Альгірдаса Бразаускаса та Артураса Паулаускаса (КАБАП), програвши вибори – зберегла владу. Угоду про формування лівоцентристської коаліції було підписано ще 3 листопада. Наступного дня до неї приєдналася Прунскене з Союзом партії нової демократії та селянської партії. На своїх посадах лишаються прем’єр-міністр Бразаускас, голова сейму Паулаускас, міністр закордонних справ Антанас Вальоніс та міністр оборони Лінас Лінкявічюс. П’ять міністерських посад та пост прем’єра – за СДПЛ, п’ять міністерських крісел дістанеться Партії праці, два портфелі – Новому союзу, один міністр буде представляти союз партій Прунскене. Віктор Успаських, якого праві звинувачують у сталих зв’язках із рядом російських концернів, насамперед з "Газпромом", .збирається зайняти посаду міністра економіки.



Однак литовці поки важко уявляють собі картину, коли двоє росіян вестимуть між собою переговори, один від імені Росії, а інший від імені Литви.



І ще один пікантний момент. Оголошення результатів виборів співпало у часі з рішенням Вільнюського суду про виправдання екс-президента Литви Роландаса Паксаса у справі про "розголошення державної таємниці" головному спонсору його виборчої кампанії Юрію Борисову.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект