АНАЛІТИКА

23.09.2004 | Стосунки Україна-ЄС після виборів. Варіант перший: перемога кандидата від влади
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України

Це здається парадоксальним, але єдиним серйозним кандидатом на посаду президента, у виборчій програмі якого можна знайти згадку про європейську інтеграцію України є нинішній Прем’єр-міністр. Такої згадки, або взагалі використання стосунків з ЄС як одного з пріоритетів майбутньої політики (у тому числі і зовнішньої) немає не лише у програмах кандидатів від комуністів чи соціалістів, що ще можна зрозуміти, але й навіть у програмі головного демократичного та начебто прозахідного кандидата. Така ситуація досить сильно відрізняється від парламентських виборів навесні 2002 року, коли 5 з 6 політичних партій, які перемогли, проводили свою передвиборчу кампанію під більш чи менш чіткими проєвропейськими гаслами.


Це лише підтверджує вже очевидні тенденції в українській політичній еліті. Існує виразне розчарування стосунками з ЄС, незначний рівень сподівань, що Україна матиме у найближчому майбутньому (щонайменше – протягом наступних 3-4 років) шанс справжньої інтеграції з ЄС. Більше того, ЄС та його сусідська політика щодо України стала джерелом неприхованого роздратування та несприйняття. Тому не дивно, що жоден з головних кандидатів не схотів будувати свою програму на європейській ідеї як одній з головних у передвиборчій компанії.

Значною мірою, це стало результатом ініціативи Ширша Європа / Сусідство, яка була проголошена у 2004 році. Вона значно підірвала позиції проєвропейських сил і дискредитувала політику європейської інтеграції в українському суспільстві. Подвійні стандарти та негативне ставлення, які ЄС постійно демонструє стосовно України, є настільки очевидними, що навіть звичайна самокритика та звичка українців звинувачувати себе самих, а не інших, у всіх проблемах тут не спрацювала: просто стало непопулярним використовувати ЄС та євроінтеграцію у роботі з суспільством.

Ремарка щодо євроінтеграції у програмі за Януковича також не дуже чітка і може розглядатися як данина проєвропейській риториці нинішнього президента, який її використовував протягом декількох років. Нинішній Прем’єр-міністр не належить до промоутерів європейського вибору чи європейських цінностей, і його дії всередині країні базуються не на європейських переконаннях. А зовсім недавно він взагалі, відповідно до матеріалу у Файненшл Таймс, поставив під сумнів доцільність членства України в ЄС. І, звичайно ж, ні використання посилань на євроінеграцію, ні риторика щодо необхідності побудови Європи всередині країни, щодо вступу чи не вступу в ЄС не визначатимуть позицію Євросоюзу щодо України та її новообраного президента у випадку, якщо ним стане кандидат від влади.
Існують два можливих підсценарії поведінки ЄС у випадку перемоги провладного кандидата.


Підсценарій 1. Якщо він перемагає на виборах без застосування надто брутальної сили, грубих зловживань та прямої фальсифікації, то можна очікувати, що ЄС обмежиться не надто теплим, але все ж визнанням результатів виборів і, відповідно, новообраного президента України.
Спадковість влади значитиме і спадковість типу і рівня відносин з ЄС. Відповідно, протягом наступних років відносини Україна - ЄС будуть прохолодними, але не замороженими. Будь-який прогрес у двосторонніх стосунках досягатиметься лише на основі реальних дій та заходів уряду. ЄС не робитиме, як і не робить подарунків Україні.


Важко уявити будь-яку зразково-успішну історію, яка може відбутися протягом перших місяців чи року у двосторонніх стосунках. Ні ринковий статус, ні генералізована система преференцій чи сприятливий візовий режим тощо не будуть надані Україні задарма. Імовірно, ще до виборів чи зразу ж після них буде укладено та діятиме План дій Україна – ЄС, який використовуватиметься як головний механізм, що визначає та регулює двостороннє співробітництво.

Незважаючи на переконаність опозиції щодо негативного сценарію відносин України з ЄС за умови перемоги провладного кандидата навіть за описаним вище способом, усе ж можна очікувати повільний, але прогрес. Ми не здивуємося, якщо перший чи один з перших візитів провладний, але більш чи менш демократично обраний президент “від влади” здійснить до Брюсселю. У принципі, для бюрократів у столицях ЄС не має особливої різниці хто ж власне є президентом не дуже зрозумілої їм України. Використовуючи вислів Члена Єврокомісії К.Паттена, “якщо кіт ловить мишей, то його колір не має особливого значення”. Звичайно, що ніхто не запрошуватиме його до “клубу” чи сприйматиме його країну як рівноправного партнера чи члена “сім’ї”, як часто люблять в країнах – членах називати ЄС. Однак, якщо він зможе довести, що є серйозним, надійним і незалежним партнером, то чому б не мати з ним бізнес і не заробити грошей?

Якщо новий президент гратиме за правилами, залишатиметься незалежним від Росії і триматиме імідж країни не дуже брудним, тоді ми зможемо побачити сповільнену, спрощену, відтінену копію стосунків ЄС – Росія. Менше, ніж Росії, пізніше, не з такою доброю пресою, але щось і якось буде досягнуто. Можна передбачити надання через 2-3 роки статусу країни з ринковою економікою, підготовку до зони вільною вільної торгівлі (якщо, звичайно, Єдиний Економічний простір з Росією не спричинить реальну втрату суверенітет у зовнішньоторговельній політиці) з метою її створення десь біля 2010 року, а також активне співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ по боротьбі з нелегальною міграцією, контрабандою тощо.

Звичайно, малоймовірно, щоб навіть протягом другого терміну президентства нинішнього кандидата від влади буде запроваджено безвізовий режим, однак сам по собі візовий режим може бути полегшено (якщо, природно, він взагалі збережеться в нинішні формі, а не буде замінений більш досконалою формою контролю за перетином кордону).
Україна ”хорошого (або не дуже поганого)” президента, що продовжуватиме курс нинішньої влади, може бути найкращим об’єктом для ініціативи ЄС Ширша Європа / сусідство, яка має на меті “поділитися чимось, однак не зараз і не дуже багато чим”. Іншими словами – заплатити, але не надто значними поступками для вирішення важливих для ЄС проблем. Шлях, дуже зручний для бюрократів ЄС.


Підсценарій 2. Ситуація цілком виглядатиме по інакшому, якщо впроваджуватиметься сценарій виборів у м. Мукачево і вся Європа бачитиме брутальні, напівкримінальні, недемократичні, невільні і нечесні вибори.
Дотримання власних принципів і існуючої для таких випадків політики стане для ЄС питанням власної гідності. Ми, очевидно, побачимо на початку дуже жорстку заяву з боку ЄС, відмову зустрічатись з українським лідером, дії в рамках ОБСЄ та Ради Європи тощо. Може з’явитися загроза санкцій і навіть впровадження їх.


Повноцінний білоруський сценарій є малоймовірним, однак, не виключається. Причини, чому не трапиться історія “Білорусь-2” є різними. Насамперед, політика ЄС стосовно Білорусі протягом багатьох років слугувала прикладом безуспішної та неефективної зовнішньої політики. По-друге, Україна – не Білорусь, і тут залишатимуться набагато більш обґрунтовані сподівання, що рано чи пізно демократія буде відновлена. По-третє, ЄС вже занадто пов’язаний з Україною у різних напрямах і здійснити подібні обмеження як щодо Білорусі буде занадто складно.

ЄС ймовірно не денонсуватиме Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС), не зупинятиме функціонування її органів. Політичний діалог на високому рівні на певний період буде призупинено чи рівень буде понижено, але співробітництво в сферах економіки, юстиції, внутрішніх справ, регіональних питань, безпеки залишатиметься. Через декілька років, особливо після парламентських виборів 2006 року, повноцінне політичне співробітництво може бути відновлене, навіть якщо воно здійснюватиметься по-французьки (як це було зроблено під час Празького самміту НАТО в 2002 році, коли був використаний французький алфавіт для того, щоб розділити президента України від президента США та прем’єр-міністра Великої Британії).
Отже, перемога провладного кандидата може означати або прохолодний (як нині), або холодний аж до замороженого період у стосунках України з ЄС.


 


Доповідь підготовлена Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України в рамках проекту "Український монітор" за сприяння Фонду Фрідріха Еберта.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2022. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект