АНАЛІТИКА

30.08.2004 | Україна проти пеліканів
Олександр Сушко


 


Відкриттям першої черги каналу через гирло Бистре всупереч багаторазовим і наполегливим протестам міжнародної громадськості керівництво України засвідчило, що “поріг чутливості” щодо міжнародних скандалів у цієї країни нині надзвичайно високий. Ані численні заяви Румунії, ЄС, США, особисто канцлера Шредера, міжнародних екологічних організацій, не похитнули впевненості офіційного Києва у своїй правоті.


 


Після низки скандалів 2000-2003 років, що спричинили відчутний занепад репутації України як держави, завдання шкоди білим пеліканам та крячкам уже не сприймається як факт, що може вплинути на державні рішення. Навіть якщо на захист флори і фауни Дунайських плавнів виступить вся прогресивна світова громадськість. Ті, хто приймають рішення вважають, що якщо до іміджу “ворогів преси” та “душителів демократії” додати ще й образ “ворогів довкілля”, то нічого якісно вже не зміниться. Таку репутацію не виправиш, але і не зіпсуєш.


 


Тим більше, що майбутні прибутки від каналу можна порахувати у грошовій формі, а репутація арифметичному облікові не піддається. От і знай, що значить “діяти в національних інтересах”.


 


Для українського суспільства і політикуму проблема дельти Дунаю вочевидь не входить до пріоритетів. Якщо влада задекларувала позицію досить чітко, то опозиція мовчить: ані Ющенко, ані Мороз, ані Симоненко судячи з усього своєї думки з приводу пеліканів не мають. Як не мають її і ті, кому начебто за профілем діяльності потрібно її мати, наприклад, партія зелених України, лідер якої Віталій Кононов є, між іншим, кандидатом у президенти. Який чудовий був би привід для піару лідера зелених! Які горизонти для нарощування рейтингу! Але мовчить лідер, підтверджуючи багато разів раніше висловлене припущення про бутафорський характер організації, що називається “Партія зелених України”.


 


Міжнародна реакція на подію навряд чи повинна дивувати. Дійсно, в позиції Румунії присутні меркантильні моменти: ця країна має монополію на проходження суден через гирло Дунаю. Але з Європейським Союзом це далеко не так. Україна наступила на “улюблений мозоль” європейців – екологію. Екологічні рухи в країнах ЄС є надзвичайно сильними, а прихильність виборців значною мірою залежить від позиції політичних сил у питаннях захисту довкілля. Отже, будівництво судноплавного каналу через біосферний (тобто вищої категорії) заповідник є більш ніж достатньою причиною для різкої і консолідованої реакції  провідних країн Заходу.


 


Схоже, українське керівництво було проінформоване про можливість саме такої реакції, але було прийнято рішення робити свою справу і не реагувати. Країна, що пережила Чорнобиль, переживе й руйнацію якихось дунайських плавнів.  У сфері захисту довкілля, як і в сфері демократії, Захід нам не указ, ми спроможні запровадити тут власні стандарти, що і робимо. Не дивно, що серед робочих груп, які розробляють спільні документи Єдиного економічного простору (з Росією, Білоруссю та Казахстаном) українцям доручено очолювати групу саме з питань захисту довкілля. Успіхів нам!


 






USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект