Доброго вечора. Я хотів би подякувати Центру зв'язків Україна-США та інших організаторів конференції за нагоду бути тут. Я вітаю всіх вас у Вашингтоні, особливо тих, хто приїхав з України, на цій важливій дискусії стосовно майбутнього вашої країни.

Мій колега по Державному департаменту Курт Волкер жалкує, що пропустить цю сьогоднішню подію. Цілком закономірним є те, що я заступив його місце, оскільки ми з Куртом маємо давню історію тісної співпраці по НАТО. Ми разом працювали у офісі НАТО при Державному департаменті. Ми обидва працювали в країнах, що прагнули вступити до Альянсу. Я зайняв місце Курта на посаді заступника директора Офісу Генерального секретаря НАТО лорда Робертсона, а потім приєднався до Курта в роботі у Раді національної безпеки, де ми працювали разом над покращенням трансатлантичних стосунків та процесом розширення НАТО.

Я дуже оптимістично налаштований щодо України та її майбутнього, і вважаю за честь бути частиною команди, що здатна допомогти народові України досягти кращого майбутнього. Хоча, можливо так само, як і багато з вас, я маю також зазначити, що часто засмучувався, працюючи в Україні.

Але я залишаюся оптимістом щодо майбутнього України, тому що вірю в силу бачення Європи цілісною, вільною та мирною. Ми побачили приголомшливий поступ та успіх такого бачення, яке стало реальністю у більшості країн Центральної Європи та на Балканах. Я вірю, що Україна так само віднайде свій дім у євро-атлантичній спільноті, тісно пов'язаній між собою однаковими цінностями та інтересами.

Це означає, що я також оптимістично налаштований відносно кінцевих перспектив України щодо членства в НАТО. Процес розширення НАТО був історичним успіхом у зміцненні Альянсу та просуванні ідей свободи і демократії. Процеси розширення НАТО та Європейського Союзу, які хоча й відбувалися окремо один від одного, мотивували країни впроваджувати складні демократичні, ринкові та військові реформи.

Двері до членства в НАТО залишаються відчиненими, і Сполучені Штати продовжують підтримувати розширення Альянсу. Але рішення щодо досягнення членства Україна має прийняти сама, це має бути ініціатива саме України. Процес розширення завжди відбувався завдяки заявкам країн. Я глибоко переконаний, що майбутнє України пов'язане із Європою, як країни процвітаючої, демократичної, що працює зі всіма своїми сусідами заради поширення свободи і безпеки в Європі та за її межами. І Сполучені Штати будуть робити усе можливе, аби допомогти Україні досягти такого майбутнього.

У цьому контексті стає зрозумілим, що членство в НАТО залишається стратегічною метою України, навіть якщо це питання не включене до порядку денного саміту в Ризі, що відбудеться цієї осені. Поки термін щодо набуття членства в НАТО може бути відсунений, ми рекомендуємо українському уряду звернути увагу на низький рівень підтримки членства в НАТО серед населення. Високий рівень підтримки надзвичайно важливий для вступу до Альянсу. Підтримка населення залежить від реального розуміння переваг та відповідальності стосовно членства в НАТО.

У зв'язку з цим ми очікуємо, що Україна, керуючись прагненням вступу до НАТО, проведе публічну кампанію, аби спростувати для багатьох громадян України упереджене ставлення та неправильне розуміння, що таке Альянс, яке походить, як я припускаю, з риторики часів холодної війни.

Ми також вітаємо сигнали стосовно того, що Україна продовжуватиме поглиблювати співпрацю з НАТО, включаючи участь у операціях. Ці сигнали наразі полягають у національному внеску України у дії НАТО в Косовому та Дарфурі. Найближчими місяцями Україна планує надати свій корабель для проведення операції НАТО "Активні зусилля" у Середземному морі, а також надіслати спеціалістів для проведення операції НАТО в Афганістані. Україна також все ще залишає близько 50 своїх інструкторів та офіцерів в Іраку. Отже Україна вже багато працює зі своїми партнерами по НАТО над поширенням свободи та безпеки в Європі та за її межами, і ми дуже високо цінуємо цю роботу.

Ми також продовжуємо будувати співпрацю з Україною через Комісію Україна-НАТО, спільну робочу групу з питань військової реформи, через проекти Трастового фонду Програми "Партнерство заради миру", що допомагають у знищенні надлишкових легких озброєнь, а також через Центр з переселення та перенавчання, що підтримується НАТО, для допомоги Українським збройним силам у перехідний період. Тепер ми очікуємо на співпрацю з українським урядом, аби поглибити цей практичний бік співпраці з Альянсом.

Я вважаю, що кожен з присутніх тут погодиться з тим, що на сьогоднішній день українській громадськості не вистачає інформації, аби ухвалити поінформоване рішення щодо НАТО, і я переконаний, що ця конференція зробить свій внесок у цей освітній процес. Першим кроком у цьому напрямку потрібно забезпечити розуміння більшістю українського населення, чим є НАТО та, що можливо є більш важливим, чим НАТО не є.

Для Сполучених Штатів Америки НАТО - найважливіший політико-військовий стратегічний Альянс і, на нашу думку, найбільш вдалий та перспективний Альянс в історії. НАТО перебуває в центрі все більш і більш глобальної демократичної організації з безпеки. НАТО є найголовнішим форумом США для стратегічного діалогу з Європою. Коли Європа та Америка діють разом у питаннях безпеки і оборони, ми діємо через НАТО. Наші лідери все частіше звертаються до НАТО, коли потрібно щось здійснити, і ми намагаємося зробити все, аби НАТО могло виконувати свої місії. З цих причин на саміті НАТО, що проходитиме в Ризі цього листопада, Сполучені Штати хотіли б побачити, що НАТО поглиблює свій потенціал у сьогоднішніх та майбутніх операціях, а також сприяти його глобальному впливу у відповідності до сьогоднішніх потреб.

Ключові досягнення НАТО

Українська аудиторія має розуміти три фундаментальні досягнення НАТО за останні 58 років.

Перше і найочевидніше досягнення НАТО - це роль у закінченні "холодної війни" і формуванні умов для творення цілісної, вільної Європи, що живе у мирі. НАТО об'єднало трансатлантичне співтовариство, дозволивши йому протистояти екзистенційній загрозі.

У той період, коли Європа була розділена, НАТО було способом зібрати демократичних союзників періоду Другої світової війни і сформувати постійний союз для спільного захисту свободи, демократії та інших цінностей, які ми поділяємо. Нашою метою було зміцнити і захистити наші суспільства, впоратися із викликами, які перед нами постали.

На це пішло багато часу. І хоча не НАТО розвалило Берлінську стіну чи відтіснило від влади Комуністичну партію Радянського Союзу, саме НАТО гарантувало фундаментальну безпеку, уможливлюючи політичний і економічний розвиток Європи і створюючи трансатлантичне демократичне співтовариство, яке ми бачимо сьогодні.

У цьому контексті важливо наголосити, що НАТО завжди було оборонним альянсом. Воно не виношувало плани наступу на Радянський Союз, а після закінчення "холодної війни" точно не має якихось ворожих планів відносно Росії чи інших країн, які колись були частинами Радянського Союзу. Власне, нині увага НАТО зосереджена на загрозах ХХІ століття, більшість яких походить з регіонів південніше і східніше Європи та Росії.

Другим ключовим досягненням НАТО є досягнення стабілізації і утвердження свободи у Центральній та Східній Європі після падіння комунізму.

НАТО розпочало свою історію як союз 12 держав у 1949 році і поступово зростало. За майже 50 років до НАТО приєдналося лише чотири нових члени. А потім усього за п'ять років додалося аж десять нових країн - три на Мадридському саміті 1997 року і ще сім на Празькому саміті 2002 року - і це допомагає забезпечити свободу, демократію, ринкову економіку, права людини і верховенство права для більш як 100 мільйонів людей.

Сьогодні про це легко забути, але у 1989 і 1991 роках люди говорили про "вакуум безпеки" у Центральній і Східній Європі, і дебатували, як його можна заповнити. За лідерства США, підтримуваного обома партіями, НАТО діяло сміливо, і вакуум безпеки так ніколи і не виник. Демократичне майбутнє значної частини Сходу було забезпечене.

Європейський Союз також відіграв у цьому процесі колосальну і незамінну роль. Але провідником було НАТО. І події, що відбулися, були б неможливими без НАТО.

І навіть не власне членство, а реалістична перспектива членства стала впливовим чинником. У своєму змаганні до членства у НАТО та ЄС ці країни здійснили реформи, що покращили життя і можливості їхніх громадян в аспектах, які виходять далеко за межі сфер безпеки і оборони. Ці реформи зміцнили індивідуальні права і свободи, інституалізували демократичні системи, сприяли розвитку ринкових економік, розв'язали територіальні суперечки і захистили права меншин.

Трете ключове досягнення НАТО - це його самотрансформація: із статичного альянсу, що займається плануванням захисту територій своїх членів, на ефективний інструмент використання потужних політичних і військових ресурсів своїх членів задля припинення конфліктів та сприяння безпеці й стабільності далеко за межами трансатлантичного географічного поля. Цей процес трансформації ніколи не закінчується, оскільки НАТО продовжує адаптуватися до загроз ХХІ століття, які швидко змінюються.

Продовження цієї трансформації має важливі наслідки для таких країн як Україна. Трансформація НАТО вимагає військових реформ, спеціалізації, обміну технологіями та сумісності між союзниками. Усі ці процеси підсилюють зусилля індивідуальних країн-союзників перетворити свої армії вчорашнього дня на гнучкі, мобільні, технологічно передові сили дня завтрашнього. Україна поділяє бачення трансатлантичного співтовариства стосовно загроз ХХІ століття і має що реально запропонувати Альянсові у військовому та технічному аспектах. Її участь у процесі трансформації НАТО принесла б користь і Україні, і НАТО.

НАТО допомогло закінчити "холодну війну", не вистріливши жодного разу. Після "холодної війни" НАТО зрозуміло, що воно має бути готове стріляти у боротьбі з терористами й екстремістами - чи то на Балканах, чи то в Афганістані, - оскільки безпека і можливість розвитку у зонах конфліктів тісно пов'язані між собою.

НАТО збільшуватиметься ще

Розширення НАТО відбулось успішно декілька разів, і цей процес ще не завершився. Є країни у Європі, як Україна, які можуть прагнути приєднання до НАТО і які зміцнюють свій демократичний устрій, економіку, армію, здійснюючи реформи у співпраці з НАТО. Але НАТО також зацікавлене у залученні нових членів, які відповідають її стандартам, адже вони зміцнюють Альянс і нашу колективну безпеку в Європі.

Зрозумійте правильно: вступ до НАТО не є суто політичним рішенням. Хоча, безперечно, в цьому є політичний елемент, для членства кандидат мусить відповідати стандартам. Ні НАТО, ні країни-кандитати не матимуть користі від вступу до Альянсу, якщо вони не готові взяти на себе серйозні обов'язки членства.

Як ви знаєте, цього року розширення не буде, але ми переконані, що настав час обговорити серед членів Альянсу і взяти на облік країни, які зацікавлені у членстві і розраховують на рішення у 2008 році, коли НАТО проводитиме черговий саміт. Президент Буш нещодавно чітко зазначив на своїй зустрічі у Білому домі з Прем'єр-міністром Хорватії Санадером, що Сполучені Штати підтримують подальше розширення НАТО.

І знову, як у минулому, реалістичні перспективи членства в НАТО надихають країни на здійснення важких реформ, корисних для їхіх громадян. І, як у минулому, ми сподіваємось, що НАТО знову керуватиме цим процесом, особливо коли ЄС визначається щодо меж свого майбутнього розширення.

Перспектива членства України в НАТО

Є ще один зиск, який Україна може мати до фактичного вступу, або навіть без членства в Альянсі. Користі від процесу намагання здобути членство в НАТО ймовірно стільки ж, скільки від власне самого членства.

НАТО, передусім, є співтовариством спільних інтересів. Фундаментом цих цінностей є переконання, що поєднання принципів ліберальної демократії і практики вільного ринку за верховенства права створюють єдину дійсно ефективну систему для забезпечення тривалих добробуту та безпеки.

Ці ідеї демократії і вільного ринку не просто "західні", а скоріш "універсальні" ідеї. Отже, Україні не потрібно вибирати між Сходом і Заходом, а радше необхідно вирішити, які інституції найліпше відповідають її суверенним інтересам. НАТО лише одна така інституція, хоча й важлива.

Але вступ до цього клубу - нелегка справа. Потрібна політична воля і ресурси, щоби здійснити складні реформи. На зміну старим звичкам корупції і централізації влади мають прийти повага до закону і система стримувань та противаг. Необхідно усунути тривалі субсидії та інші спотворення ринку, або вони загальмують економічне зростання. Суди та закони мають бути зміцнені у бік захисту власності і виконання контрактів, інакше інвестиції тікатимуть із країни. І понад усе мають бути захищені свободи особистості і зміцнена влада громадян над державою.

В багатьох відношеннях те, що відбуватиметься всередині України, мабуть, важливіше ніж те, що відбуватиметься у відносинах України із НАТО. Мається на увазі, що захист незалежності й законності в таких установах, як Державна податкова адміністрація і Центральна виборча комісія, а також поступ у реформуванні судочинства є такими ж, якщо не більш, важливими, як і прогрес у роботі Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань військової реформи.

Отже, порядок денний щодо НАТО є всеосяжним - те, що відбуватиметься з демократичними установами, верховенством права, корупцією, економічною прозорістю, а також українською політикою відносно її сусідів, має таке ж значення, як і оборонні питання. У минулому деякі українські співрозмовники не могли зрозуміти зв'язок між розвитком подій всередині України і відносинами України з НАТО, або Сполученими Штатами.

Прагнення стати членом НАТО є одним із багатьох засобів, що можуть допомогти Україні системно впоратися із складними реформами. На наш погляд, такі реформи є цінними і бажаними самі по собі, незважаючи на те, чи вирішить Україна приєднатися до НАТО. Якщо Україна матиме успіх у здійсненні реформ, то цим самим вона готуватиметься до членства у НАТО, ЄС, - у будь-якій структурі, що становить її стратегічну мету. Але такий вибір може робити тільки народ України. Він має вибирати і керувати цим процесом. Наше завдання - просвіщати, а не сперечатися про вартість і користь членства в НАТО і не вербувати додаткових членів.

На завершення, Сполученні Штати продовжують підтримувати прагнення України до членства в НАТО, тому що ми цілковито підтримуємо її бажання зайняти своє законне місце в трансатлантичній спільноті в якості заможного, демократичного й захищеного члена цілісної, вільної і мирної Європи. Вибір України є дуже співзвучним з Програмою свободи Президента Буша, за якою наше життя стає безпечнішим і заможнішим завдяки підтримці свободи, демократії і економічної незалежності у світі. Я вважаю, що майбутнє України у цьому світі - це не питання "якщо", а радше "коли". Ми очікуємо на співпрацю з вами, щоби зробити таке майбутнє реальністю.