АНАЛІТИКА

12.10.2006 | Вибори в Австрії та Угорщині: фаворити Євросоюзу – у відставці
Марина Дяченко - Спеціально для “Євроатлантичної України”

Парламентські вибори в Австрії, які пройшли в країні на початку жовтня, мали дещо несподівані результати. Всупереч усім прогнозам, у боротьбі за 183 депутатських мандати перше місце посіла опозиційна Соціал-демократична партія Австрії (СДПА). Вона набрала 35,7% голосів. Консервативна правляча Австрійська народна партія (АНП) на чолі вже з колишнім канцлером Вольфгангом Шюсселем, яку вважали беззаперечним фаворитом передвиборчих перегонів, опинилася на другому місці з результатом 34,2% виборців. Окрім цього, до парламенту пройшли „зелені” (10,5%), а також дві ультраправі партії – Австрійська партія свободи (11,2%) та Союз за майбутнє Австрії (СМА) (4,2%).



Логічно, що виникає питання, чому ж консерватори, проводячи доволі успішну економічну політику, що забезпечила стабільний державний розвиток, програли? Вольфганг Шюссель, який пішов у відставку з посади канцлера 3 жовтня, так і не зміг зрозуміти, чому виборці не підтримали очолювану ним Народну партію. Адже на минулих виборах „народники” досягли значних успіхів, набравши біля 42% голосів, а за останні роки ситуація в країні навіть покращилась.



Дійсно, рівень зростання економіки в Австрії наразі дорівнює 3%, а рівень безробіття скоротився і становить менше 5%. Цим країна багато в чому завдячує уряду Вольфганга Шюсселя. Під його керівництвом були зменшені податки для підприємств, що підвищило інвестиційну привабливість Австрії. Все це так, але, як дуже дотепно зазначила одна європейська газета: „ ...австрійського федерального канцлера Вольфганга Шюсселя дуже любив Євросоюз, але не любили самі австрійці”. Виникає висновок, що Народна партія Вольфганга Шюсселя проводила політику, яка відповідала загальному курсу Європейського Союзу, але йшла всупереч настроям більшості населення. Тобто те, що європейцям добре, не завжди до смаку австрійцям. Одним з прикладів цього є формування в 2002 році Народною партією коаліції з популістською Австрійською партією свободи (АПС) Йорга Хайдера. У цьому контексті слід зазначити, що більшість населення країни була проти такого альянсу. Переможець від соціал-демократів Альфред Гузенбауер також вважає причиною поразки Народної партії соціальний фактор. „Так, ми - багата країна, але навантаження на громадян розподіляється нерівномірно. Люди вважають за необхідне змінити пенсійну систему, політику в галузі охорони здоров’я. І найбільш важливим є те, що ми маємо дати дітям і молоді більше шансів на здобуття ними належної освіти”. Подібні обіцянки і завоювали серця виборців.



Іншим фактором поразки консервативної партії Шюсселя можна вважати відмову ультраправої АПС, яка раніше входила до правлячої коаліції, підтримати АНП.



Хто ж зараз увійде в правлячу коаліцію?



Зважаючи на офіційні результати виборів та політичні настрої, можна констатувати, що місця в парламенті отримають СДПА (68 мандатів зі 183), АНП (66 мандатів), АПС + СМА (21 + 8 місць у парламенті), „зелені” (20 місць).



Хоча соціал-демократи і перемогли на виборах, вони не змогли набрати більшості місць у парламенті. Це означає, що їм доведеться формувати не просто коаліцію, а „велику коаліцію”. Традиційно соціал-демократи блокуються із „зеленими”, які на цих виборах досягли безпрецедентного успіху - 20 місць у парламенті. Проте для того, щоб заручитися підтримкою парламентської більшості, урядовим партіям треба мати як мінімум 92 депутати в Національній раді, і 20 „зелених” мандатів для цього явно недостатньо. Тому більш реальним виглядає створення коаліції з АНП. Ані Гузенбауер, ані Шюссель не виключають такої можливості. Канцлером у цьому випадку стане Альфред Гузенбауєр як лідер партії , яка набрала більшість голосів. В уряді може залишитись і Шюссель, тільки вже на посаді віце-канцлера, тим більше, що досвід роботи у „великій коаліції” він має. З 1995 по 2000 роки він був міністром закордонних справ при канцлерах Франці Враніцькому та Вікторі Клімі, представниках соціал-демократів.



У середу, 11 жовтня, Альфред Гузенбауєр отримав від президента Австрії Хайнца Фішера мандат на формування нового уряду. Це дозволить лідеру СПА офіційно розпочати коаліційні переговори, які планується завершити до 16 жовтня.



Більшість жителів Австрії підтримують ідею створення „великої коаліції”. Проте можна з упевненістю прогнозувати, що колишнім суперникам буде важко досягти компромісу з багатьох питань, головні з яких стосуються економіки.



Тривожною сенсацією голосування є також зміцнення позицій одразу двох партій праворадикального і неонацистського толку - Австрійської партії свободи і Союзу за майбутнє Австрії. Обидві ці партії - творіння відомого популіста Йорга Хайдера. Вони виступали на виборах під однаковими націоналістичними та екстремістськими лозунгами і спекулювали навколо імміграційної проблеми, владнати яку демократичним партіям не вдалося. На виборах 2000 року Хайдер на чолі АПС також виступав із ультранаціоналістичними закликами і вимагав, між іншим, виселення з країни іноземців (іммігрантів зі Східної Європи та мусульманських країн). Тоді ці заяви викликали різку реакцію з боку ЄС, який навіть запровадив піврічні дипломатичні санкції проти Австрії, проте це не завадило АПС увійти у правлячу коаліцію разом із АПН.



15,5 % голосів на підтримку АПС і СМА - не найкраща візитна картка для демократичної Австрії. І тепер зміцнення позицій ультраправих партій викликало занепокоєння у міжнародних спостерігачів, які уважно спостерігають за зростанням націоналістичних настроїв в Австрійській республіці.



Що буває, коли європейські лідери не прислуховуються до думки своїх виборців, продемонстрували й події у Будапешті. Після масових заворушень правляча коаліція з соціалістів та вільних демократів на чолі з прем’єр-міністром Ференцем Дюрчанем зазнала нищівної поразки на місцевих виборах, які проходили 1 жовтня і де перемогла права опозиція на чолі з партією „Фідес”. За неї віддали  53% голосів. Прихильники правої опозиційної партії отримали більшість місць практично в усіх обласних зібраннях депутатів.



Проте Дюрчань не розцінює результати цих виборів як референдум щодо довіри уряду. У відставку він йти не збирається і вже заявив, що і надалі буде проводити свою європейську політику. За його словами, угорський уряд просто буде працювати, як і раніше і з часом все більше угорців будуть розуміти, що його зусилля не марні. Прем’єр-міністром Угорщини упевнений, що у разі успіху реформ співвітчизники переконаються в їхній ефективності. Але слід зазначити, ця сама політика реформ, яка відповідає стандартам ЄС, не дуже влаштовує самих угорців, яким не подобається висока платня за навчання, непомірні податки, збідніння селян.



Водночас незаперечним фактом залишається те, що країна справді потребує реформ, і для неї кінець-кінцем вже не так і важливо, хто здатний їх провести. За деякими даними, опозиція також готує проект економічних реформ для країни, які ґрунтуються на порадах не ЄС, а незалежного дослідницького центру.



 Проте для Євросоюзу позитивний результат угорських реформ як наслідок виконання Будапештом усіх розпоряджень Брюсселя міг би бути дуже переконливим аргументом не тільки для сусідів останньої хвилі розширення, у яких швидко поширюється „євроапатія” та „євроскептицизм” (як у Польщі або Чехії), а й для Румунії та Болгарії, які тільки очікують на вступ.



В  Європі зараз спостерігається певне зміщення у визначенні та реальній політиці партій. Наприклад, Ференц Дюрчань - мільярдер, жорстко скорочує соціальні програми для населення, однак вважається соціалістом і очолює соціалістичний уряд. Екс-канцлер Австрії Вольфганг Шюссель - консерватор, але дуже лояльний до радикальних політичних партій, що не притаманне консерваторам.



Ці факти підтверджують, що сьогодні в Європі відбувається не боротьба ідей, а банальна боротьба за владу. Переможці у цій боротьбі - то праві, то ліві, а переможеними все частіше є виборці.



Цікавим є також такий факт: представники Європейської комісії відмовляються коментувати вибори у тій чи іншій країні ЄС, мотивуючи це тим, що вибори на національному рівні – виключно внутрішня справа держави.




USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект