Візит українського прем’єр-міністра до польської Криниці, де 6-9 вересня відбувся 16-й економічний форум, виконав свою символічну функцію – презентувати нову версію Віктора Януковича західній аудиторії. Керівник уряду «постпомаранчевої України» дійсно істотно відрізнявся від того Януковича, якого бачили західні політики та дипломати 2-3 роки тому. Він вже не цитував «пана Наполеона», не звинувачував опозицію в невдачах уряду і не намагався пояснити зовнішньополітичний курс України прагненнями «заробити 5 доларів на Заході і 5 доларів на Сході». Для нинішнього Януковича, принаймні у його «експортній моделі», Помаранчева революція – це позитивна подія,  стратегічний європейський курс не підлягає сумніву, а повернення до авторитаризму (що означає визнання того, що авторитаризм таки був) є неможливим.

Точкою опори Януковича у його західних контактах стане випробувана в Криниці теза про те, наскільки корисними для нього особисто і для очолюваної ним партії стали 18 місяців перебування в опозиції.

Бесіди з прем’єром Польщі, президентом Грузії та прем’єр-міністром Литви увели українського прем’єра до того формату міжнародного діалогу, який протягом останніх півтора року практикувався президентом Ющенком і майже виключно в контексті завоювань Помаранчевої революції.

Видозміна Партії регіонів та перетворення її у «звичайну» парламентську партію, що демократичними засобами здобула владу, - є ключовий елемент потрібного регіоналам іміджу у стосунках із Заходом. Захід має повірити у те, що перемога виплеканих ним цінностей є навіть більш глибокою, ніж це здавалось у 2004 році. Що наслідком Помаранчевої революції є не лише прихід до влади прозахідних сил (це – явище тимчасове, зумовлене електоральним циклом), але і демократизація, вестернізація тих політичних сил, які у 2004 році стояли по той бік барикад і вважались проросійськими та антидемократичними. Безумовно, якщо така думка вкорениться у свідомості європейців, перед урядом Януковича відкриються значні можливості, або принаймні, не закриється жодна із тих, що були відкриті для України після 2004 року. От тільки чи усіма з них новий уряд волітиме скористатися? Мова йде про можливість швидкого завершення процедури вступу до СОТ, і приєднання до ПДЧ НАТО.

Єдине, чим український прем’єр таки серйозно відрізнявся від своїх європейських колег – це монументальність охорони, яка, здається за чисельністю перевищувала аналогічні служби усіх присутніх на форумі колег - прем’єр-міністрів та президентів разом взятих.