АНАЛІТИКА

17.07.2006 | Македонія: екзамен на політичну зрілість
Марина Дяченко, кафедра міжнародних відносин Київського гуманітарного інституту - Спеціально для "Євроатлантичної України"

У Македонії відбулися загальні парламентські вибори, до яких македонці готувалися з особливою ретельністю, оскільки від їхніх результатів залежатиме дуже багато. Виходячи з політичних заяв лідерів ЄС та НАТО, вони мали стати вирішальними для вступу Македонії до цих організацій. Чи справдяться сподівання македонців, чи дадуть ці вибори відповідь на питання, як швидко Македонія зможе приєднатися до Європейського Союзу та Північноатлантичного Альянсу?



Подивимось на політичну ситуацію в країні та на її вплив на інтеграційні амбіції Скоп’є.



Македонія розпочала свою тривалу європейську подорож обтяжена багатьма проблемами. Виборча, політична і правоохоронна системи вимагають серйозних реформ. Коефіцієнт розвитку не дуже втішний, рівень безробіття високий, кількість закордонних інвестицій низька. Децентралізаційний процес, започаткований після шестимісячної громадянської війни 2001 року, імплементований не у повному обсязі. Головного болю додають проблеми з Грецією. Проте, не зважаючи на вищезазначене, македонці мають незаперечну перевагу, яка може полегшити їх шлях до ЄС та НАТО: маленька кількість населення ( 2 млн.).



У свою чергу, європейська та євроатлантична спільнота, протягом тривалого часу уважно стежать за подіями на Балканах. Крім того, Об’єднана Європа і НАТО активно співпрацюють, зокрема, у політичному, військово-політичному, економічному напрямках з балканськими країнами в рамках двосторонніх угод і домовленостей й активно підтримують європейські перспективи західнобалканських країн. Це невипадково: Західні Балкани – надзвичайно важливий регіон у геополітичному і геоекономічному плані.



Водночас Македонія одразу ж після розпаду Югославії проголосила курс на членство в ЄС та НАТО і послідовно дотримується його. Обидві основні партії налаштовані на приєднання до ЄС. І перша, і друга були при владі, і підтримують демократичні принципи. Ситуація в країні близька до тієї, що була раніше в інших країнах Центральної та Східної Європи.



Політики спираються на неабияку підтримку населення: в Македонії 90% громадян підтримує політику уряду, спрямовану на набуття членства країни в ЄС та НАТО.
Слід також зазначити, що після розпаду Югославії на Балканах виникло немало складних проблем, та й зараз ситуація є далекою від ідеалу. Косово – це відкрита, невирішена проблема. Тому безпеку регіону, його розвиток можна забезпечити тільки в рамках Євросоюзу і структур НАТО.



Перебіг виборів



Виборча кампанія відзначилася певною агресивністю з боку албанських політичних сил. За словами експертів ОБСЄ/НАМ, це можна пояснити усвідомленням дуже високих ставок. Представник ЄС в Македонії закликав партії стримувати своїх активістів. Більш того, в Європейському Союзі попередили, що якщо у день виборів виникнуть серйозні проблеми, то вступ Македонії до ЄС може бути надовго відкладений.



Слід зазначити, що виборча кампанія була доволі передбачуваною та несподіванками не відзначалася. Як і прогнозувалося, конкурентна боротьба розгорнулася між двома основними македонськими партіями: правлячим Соціал-Демократичним союзом Македонії (СДСМ) та опозиційною Внутрішньо македонською революційною організацією – Демократичною партією македонської національної єдності (ВМРО-ДПМНЄ).



Перемогу, за попередніми даними, святкує опозиція на чолі з лідером ВМРО-ДПМНЄ Ніколо Груєвським, колишнім боксером, актором-любителем, економістом і, за опитуваннями громадської думки, найбільш популярним політиком в країні. Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності вважається сьогодні поміркованою націоналістичною християнсько-демократичною партією. Вона досягла помітного прогресу на виборах у місцеві органи влади у березні 2005 року і користується високою довірю в опитуванні громадської думки. Ця партія підтримує інтеграцію Македонії в НАТО і ЄС, тому політичний курс країни щодо європейської та євроатлантичної інтеграції не зміниться. ВМРО-ДПМНЄ побудувала свою передвиборчу кампанію на побоюваннях слов’ян-македонців щодо того, що у разі отримання автономії албанці захочуть відокремитись від Македонії і приєднатися або до Албанії, або до Косово.



Привітавши лідера опозиції з перемогою, Владо Бучковський, лідер соціал-демократів, підкреслив: „Перемогу отримала не та чи інша партія, а народ Македонії, який довів здатність зробити правильний вибір  в умовах свободи”.



Попри те, що СДСМ був на вершині популярності у грудні минулого року, коли ЄС надав Македонії статус кандидата, партія не стала фаворитом на нинішніх виборах. Програш правлячої коаліційної більшості можна пояснити слабкою економічною політикою у вирішенні внутрішніх проблем, а саме: високий рівень безробіття, відсутність прозорості і агресивний характер приватизації, постійні корупційні скандали. Незважаючи на почесний статус кандидата на вступ до ЄС і НАТО, Македонія є однією з найбідніших країн Європи. Рівень безробіття складає 37% від кількості працездатного населення, більше половини громадян проживають за межею бідності, а рівень промислового виробництва складає лише 17% від аналогічного показника 1990 року.  Ще одна причина падіння популярності – реформи, проведення яких визначено Охрідською угодою. Низка цих реформ сприймається албанською меншістю як поступки. Окрім цього, в останні роки діяльність СДСМ, наступниці комуністичної партії, набула більш неоліберального характеру. Внаслідок цього від партії відвернулись її традиційні виборці з робочого середовища.



Однак, незважаючи на те, що ВМРО-ДПМНЄ виборола, за останніми даними, 55 зі 120 місць у парламенті, це не дає їм необхідної більшості для формування уряду (тобто необхідних 62 парламентських крісла), тому Груєвському доведеться шукати інших македонських партнерів для створення стабільної коаліції. Це дуже важливе питання: мультиетнічна стабільність в Македонії сьогодні як ніколи важлива для країн усього регіону. Один з можливих варіантів – ВМРО-ДПМНЄ плюс Нова соціал-демократична партія на чолі з Тіто Петровським плюс Демократичне оновлення Македонії (Ліляна Поповська). Політичні аналітики розходяться у поглядах на те, хто буде партнерами Груєвського в уряді, але більшість з них погоджується, що нова коаліція буде більш вразливою, аніж попередній уряд. ВМРО-ДПНЄ вступає у тривалий період складних переговорів з приводу формування уряду. Якщо слідувати за політичною логікою ВМРО-ДПМНЄ, то можна передбачити формування коаліції з Демократичним союзом за інтеграцію (ДУІ), який отримав підтримку більшості етнічних албанців. Але не виключені також будь-які інші варіанти коаліції. Слід зазначити, що у разі створення коаліції ВМРО-ДПМНЄ – ДУІ уряд буде специфічним, бо поєднає правоцентристське крило та партії лівого толку.



Викликає занепокоєння ще один факт. Незважаючи на те, що у 2001 році бойові дії між слов’янами та албанцями припинилися, напруга у відносинах між громадами зберігається. Масла у вогонь регулярно підливають і політики з числа албанців, які активно просувають серед своїх співвітчизників ідею об’єднання усіх албанських земель в одну державу і створення Великої Албанії. Західні райони країни, розташовані на кордоні з Косово, центральним урядом практично не контролюються, а органи місцевої влади там знаходяться в руках албанців. Відомий македонський політолог Ніна Кепеска упевнена, що у непідконтрольних Скоп’є районах результати виборів могли бути сфальсифіковані: „Вже зараз ми маємо дані про те, що у виборах можуть взяти участь тисячі косовських албанців, які не мають жодного відношення до Македонії. В результаті албанське лобі в нашому парламенті посилиться, а це може призвести до непередбачуваних наслідків – від зміни конституції до фактичного розвалу країни”, - заявила вона у переддень виборів. До речі, додатковий стимул на шляху відокремлення македонським албанцям дали нещодавній референдум у Чорногорії і невщухаючі розмови про близьку незалежність краю Косово. Албанці, чисельність яких складає більше чверті населення Македонії, за умов отримання третини місць у парламенті, можуть ініціювати процес конституційних реформ, наслідки яких передбачити важко. Ці вибори ще більше зміцнили їхні позиції в граничних з Косово західних регіонах країни, албанське населення котрих мріє про незалежність. З цього приводу в ЄС виникли побоювання з приводу того, що результати виборів можуть негативно вплинути на процес стабілізації в Македонії, де сутички на етнічному ґрунті вдалося припинити лише 5 років тому. Але Європейський Союз підтримує присутність албанської партії в македонському уряді, „щоб передбачити тенденції серед албанської спільноти відносно вирішення її проблем у дусі „Великої Албанії”.



Останнім часом неабияке зацікавлення як всередині країни, так і за її межами викликала ідея проекту „Алмакос”, який передбачає створення союзу балканських держав - Албанії, Македонії і Косово (якщо ця південна сербська провінція отримає незалежність) - за прикладом Бенілюксу. Це власний проект албанської Партії за демократичне процвітання (ПДП). Причому партія розраховує на економічну і фінансову допомогу від Євросоюзу і США по аналогії з планом Маршалла, якщо „балканський Бенілюкс” буде утворено. Проте цей проект видається нездійсненним, допоки політичний статус Косово не буде встановлений. Поки невідомо, яким буде рішення міжнародних структур по Косово, але повернення його до складу Сербії здається неможливим, як і визнання його незалежною державою. Є дуже гарна формула: більше, ніж автономія, але менше, ніж незалежність. Тому зараз треба конкретно визначитись, що це означає, і чи буде такий варіант прийнятним для ООН, США і ЄС.



Європейський шлях Македонії: членство в ЄС під питанням?



Міжнародна спільнота визнала парламентські вибори в Македонії чесними, прозорими і такими, що відбулися відповідно до демократичних стандартів.



Голова Європейської Комісії з розширення Оллі Рен, у Декларації стосовно парламентських виборів у колишній Югославській Республіці Македонія від 6 липня, підтверджує всебічну підтримку і суттєву фінансову допомогу Македонії на шляху до ЄС і вважає за необхідне якнайшвидше сформувати новий уряд і прискорити реформи для відповідності Копенгагенським критеріям, щоб не втрачати часу і готуватися до європейської інтеграції.



Що стосується НАТО, то Генеральний Секретар Яаап де Хооп Схеффер приєднався до позитивних відгуків з цього приводу і ще раз повторив, що колишня Югославська Республіка Македонія як претендент на вступ до Альянсу має відповідати найвищим стандартам у галузі демократії. Він також звернувся до всіх політичних сил і народу країни із закликом продовжувати необхідні реформи для відповідності стандартам НАТО і забезпечити імплементацію Охрідської угоди.



Однак де Хооп Схеффер зазначив, що на Ризькому самміті Альянсу восени цього року країни Адріатичної Хартії – Албанія, Хорватія і Македонія – ще не отримають запрошення стати членами НАТО. Він ще раз повторив, що членство буде залежати від конкретних результатів, закликав країни і далі рухатись у руслі реформ, які є необхідними для відповідності євроатлантичним стандартам, і зазначив, що „двері Альянсу для Македонії відчинені”. Генеральний Секретар додав, що, можливо, на наступному самміті НАТО Македонія таки отримає те, чого так давно прагне.



Тобто, виходячи з цих заяв, можна в цілому зробити позитивні висновки щодо майбутнього членства Македонії у Європейському Союзі та НАТО. Якщо коаліційний уряд, який треба сформувати до 25 липня, доведе свою дієздатність, то до 2012 року Македонія має всі шанси стати повноправним членом Євросоюзу, а отримати запрошення стати членом НАТО – ще раніше, до кінця 2008 року.



Отже, країна має вирішити суттєві проблеми внутрішнього характеру, про які йшлося вище. Нагадаємо, що серйозною проблемою експерти вважають нестабільність всередині країни, і у першу чергу через міжетнічні протиріччя. Зараз спостерігачі відмічають певний спад напруженості в країні, адже албанці беруть участь у політичному житті країни, проте загроза ескалації міжетнічної напруги все ще існує.
Однак є ще проблеми зовнішні. Зокрема, Греція заперечує, щоб Македонія мала таку назву. З її точки зору Македонією може називатись лише північна Греція. Це створить певні ускладнення на шляху до європейських та євроатлантичних структур. Окрім цього, в самому Євросоюзі існують певні проблеми. Після провалу референдуму щодо єдиної європейської конституції  й усвідомленням європейцями того факту, що деякі держави не здатні відповідати вимогам ЄС, виникло питання, а до яких пір єврооб’єднанню слід розширюватись? Іншими словами, Європа сама ще не вирішила, які її оптимальні кордони.



Отже, можна підвести певні підсумки.



Після парламентських виборів європейська та євроатлантична спільнота переконалися у політичній зрілості Македонії і продовжують підтримувати інтеграцію країни до НАТО та ЄС. Головними вимогами залишається проведення необхідних реформ для відповідності стандартам Об’єднаної Європи та Альянсу, а також подальша робота щодо імплементації Охрідської угоди.



Прийняття у грудні 2005 року на самміті Європейського Союзу рішення про надання Македонії статусу кандидата на вступ до ЄС, безперечно, є суттєвою віхою на шляху цієї країни до європейської інтеграції. Однак характер цього рішення, без встановлення часових меж, без визначеної дати переговорів про вступ до ЄС, вказує на наявність практичних і політичних проблем, які має вирішити Македонія, щоб отримати стійку демократичну систему.



Для країни, де порушення на виборах стали вже доброю традицією і де існує дуже обмежений ступінь довіри між різними політичними силами, проведення дійсно чесних виборчих перегонів стало важким випробуванням. А позитивне рішення ЄС та загальне визнання результатів виборів надає Македонії упевненості в собі і підносить міжнародний імідж цієї країни. Колись такий же позитивний ефект мало своєчасно зроблене Сполученими Штатами визнання її конституційної назви. Однак те, що тон цього рішення витриманий у рекомендаційному ключі, вказує на те, що ЄС і надалі впливатиме на уряд для більш активних зрушень у низці напрямків.






USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект