У квітні Україна впритул наблизилася до Плану дій з набуття членства в НАТО (ПДЧ). Через півтора року етапу Інтенсифікованого діалогу, під час Ризького самміту Альянсу наприкінці листопада цього року, з великою ймовірністю, слід очікувати запрошення Києва до ПДЧ. Умова єдина – новий коаліційний уряд має чітко підтвердити мету вступу країни до Північноатлантичного Альянсу.

У цих трьох реченнях можна сформулювати основні результати для української сторони неформальної зустрічі глав зовнішньополітичних відомств країн НАТО та Комісії Україна-НАТО в Софії. Проте останнім часом комунікація Києва та Брюсселя відбувається з використанням не звичайних формулювань, а «сигналів» з певним рівнем рефлексії. Так, під час зустрічі у болгарській столиці, Україна отримала черговий «сигнал» про «відкриті двері для європейських демократій», про можливість наступного позитивного сигналу на Ризькому самміті та сигнал про те, що «НАТО буде готовим, коли Україна буде готовою» (в останньому натяк на питання формування нового уряду в країні). Водночас, конкретних дат не називалося.

У свою чергу, українська сторона відправила «сигнали» про еволюційний характер і продовження реформ після помаранчевої революції та про незмінність стратегічного курсу Києва приєднатися до Альянсу, аргументуючи це, зокрема, збереженням після політичної реформи основних повноважень у зовнішній політиці за президентом. Міністр закордонних справ України також запевнив у тому, що завдяки ряду рішень глави Української держави буде вдосконалено координацію роботи у сфері співробітництва з НАТО, зокрема, з інформаційних питань. Завдяки цьому, сподівається Борис Тарасюк, наприкінці року в Україні можна очікувати зміну громадської думки щодо членства України в Альянсі.

Здається, всі залишилися задоволеними отриманими знаками. В інтерв’ю популярній болгарській газеті «24 години» на запитання «Чи отримала Україна те, на що сподівалася, на засіданні КУН у Софії?» Борис Тарасюк заявив: «Відповідь коротка: так. Ми не розраховували на кардинальні рішення на цій зустрічі. Зараз в Україні після парламентських виборів, які відбулися демократично, чесно та вільно, формується більшість у парламенті, яка має створити уряд. Тому члени Альянсу, враховуючи делікатність ситуації, сказали, що дадуть відповідь Україні після створення уряду. У Софії ми почули сигнал – Альянс готовий запросити Україну приєднатися до Плану дій щодо членства відразу після створення уряду. Тобто, скоро ми перейдемо на новий етап відносин з Альянсом. Думаю, це відбудеться восени».

Час від засідання КУНу на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі 22 квітня 2005 року до КУНу в Софії 28 квітня 2006 року зіграв на користь української сторони, відзначають джерела у штаб-квартирі НАТО. Зменшилася різниця у позиціях різних країн-членів Альянсу з українського питання (адвокатів та тих, хто вельми обережно ставився до можливого членства України, якщо не виступав проти) та гострота дискусій. Дуже позитивна оцінка з боку НАТО демократичних парламентських виборів України підкріплюється визнанням внеску Києва в регіональну та глобальну безпеку та стабільність, зокрема участі в миротворчих операціях, у тому числі під проводом Альянсу.

Зустріч у Софії також довела, що при  обговоренні міжнародних питань українська та натівська сторони розмовляють однією мовою (що, до речі, є дуже важливим для вірного тлумачення «сигналів»). Зокрема, один з представників штаб-квартири НАТО, проілюстрував це на прикладі позицій сторін з питання арештів лідерів білоруської опозиції, які відбулися одночасно з проведенням неформальної зустрічі глав зовнішньополітичних відомств країн-членів Альянсу і тому потрапили до порядку денного, у тому числі засідань Комісії Україна-НАТО та Ради Росія-НАТО. І якщо вектори бачення Києва та Брюсселя збігалися, то цього зовсім не можна було навіть очікувати від Москви.

Якщо «сигнали» України та НАТО щодо подальших взаємин характеризувалися делікатністю, то у відповіді на запитання журналістів щодо узгодженості перебування Чорноморського флоту РФ на українській території до 2017 року та можливого вступу України в Північноатлантичний Альянс до 2010 року були більш конкретними.  "Усі 26 країн - членів НАТО підтримують євроатлантичну інтеграцію України не лише політично, але й практично, й питання баз у Севастополі не зупинить це", - заявив у Софії речник Альянсу Джеймс Аппатурай.  Як наголосив глава українського зовнішньополітичного відомства: «Позиція щодо цього питання вже давно була оприлюднена Генеральним Секретарем НАТО. Вона полягає в тому, що питання перебування російського Чорноморського флоту в Україні, в Криму, - це є питання двосторонніх взаємин і воно не стосується взаємин з НАТО». Борис Тарасюк також зазначив, що ніхто не ставить під сумнів можливість такої ситуації, коли Україна стане членом НАТО, а на її території буде знаходитися військові бази держави, яка не входить до Альянсу. Він додав: «Україна відома тим, що вона вперше робила багато речей. Ми стали першою країною, яка позбулася третього за величиною ракетно-ядерного потенціалу в світі. Ми стали першою країною, яка приступила до знищення найбільших запасів важких озброєнь: танків, бронетранспортерів, важких артилерійських гармат. Тобто багато що в Україні робилося вперше. Тобто, я думаю, що роль першопрохідця нам по плечу – ми впораємося з нею».

Загальна позиція Росії, озвучена міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим у Софії, є такою: «Ми не можемо комусь диктувати, як тій чи іншій країні діяти і  в який спосіб забезпечувати свою безпеку – це наша принципова позиція. Але безпека в сучасному світі настільки неподільна, що неминуче будь-які зміни у сфері безпеки зачіпають велике число країн. І Росія з її географічним, геополітичним становищем, звісно ж, зацікавлена у тому, щоб по периметру нашого кордон, в регіонах, які близькі до наших кордонів, були зрозумілі нам процеси».

Представник штаб-квартири НАТО в Брюсселі, на запитання чи може Росія у віддаленій перспективі стати членом Альянсу відповів, що це було б те саме, якби уявити що одна зі східноєвропейських країн-членів НАТО та ЄС стала б членом Шанхайської організації співробітництва (до складу цієї організації входять Казахстан, Китай, Киргизстан, Росія, Таджикистан та Узбекистан).  

Отже, завершимо прогнозом Бориса Тарасюка: «Якщо все буде розвиватися таким чином як йде, то ми вправі очікувати, що під час наступного самміту НАТО у 2008 році Україна буде запрошена до переговорів. Коли ці переговори завершаться - зараз рано говорити». Але, якщо Україна висловить чітке бажання й буде запрошена, то тоді можна говорити про реальну перспективу членства до 2010 року, вважає він. Але, за його ж словами, «не треба воза ставити попереду коня. Спочатку треба сформувати уряд, щоб уряд підтвердив пріоритети, і лише після того ми можемо і вправі чекати на конкретну відповідь з боку НАТО».