АНАЛІТИКА

24.03.2006 | Нові стратегічні орієнтири зовнішньої політики США. До візиту Джорджа Буша в Південну Азію
Олексій Коломієць - Президент Центру європейських та трансатлантичних студій

Березневі візити Президента США Джорджа Буша до Афганістану, Індії та Пакистану повинні розглядатися в якості беззаперечних ознак практичної реалізації стратегічного курсу – війна з міжнародним тероризмом та поступове перефокусування зовнішньої політики на країни та регіони, які вже в найближчій перспективі стануть домінуючими факторами міжнародних політичних та економічних відносин. Поза сумнівом, політична адміністрація США, чітко усвідомлюючи всі відмінності, що превалюють у підходах до вибудови політики до вказаних країн та регіонів, тим не менше, проектувала візит Джорджа Буша із стратегічною метою початку утворення альянсу, як ключової цілі розвитку регіону Південної Азії. В цьому контексті, заступник Державного секретаря США з політичних питань Ніколас Бернс, який супроводжував президента, відмітив: «Звичайно, ми воліємо бачити в Південній Азії добрі, конструктивні та дружні відносини між Індією та Пакистаном».


В Пакистані Президент Буш вів переговори з Президентом Мушаррафом в сенсі стимулювання розпочатих економічних реформ із одночасним безумовним наполяганням на усвідомленні необхідності демократичних перетворень та дотримання прав людини. Заради отримання підтримки Ісламабаду в боротьбі з тероризмом всередині країни, в першу чергу, маючи на увазі війну з аль-Каїдою і Талібаном в регіоні Вазірістан, який використовується цими міжнародними терористичними структурами в якості ключового центру впливу на ситуацію в Афганістані.


В Індії - центральному пункті візиту - Джордж Буш повинен був, фактично, вирішити проблему оформлення відносин із Делі як новим стратегічним партнером на тлі всебічної підтримки нових торгівельних відносин заради інтеграції країни до глобальної економіки й зняття перешкод на шляху американсько-індійських  торгівельних відносин. За всіма ознаками, ключем до встановлення стратегічних відносин повинна стати ратифікація Конгресом законопроекту  «Наступний крок в стратегічних відносинах» заради різкої активізації співробітництва США – Індія в цивільному фрагменті ядерних досліджень, а також трансфері ядерних та космічних технологій на основі дотримання  умов Договору про нерозповсюдження.


Президент Буш та його команда неодмінно усвідомлювали, що сталий розвиток відносин із своїми союзниками в стратегічно важливому регіоні буде доволі крихким без досягнення мети вирішення найбільш складної суперечки між Делі та Ісламабадом – мирного врегулювання проблеми Кашміру на тлі вже того, що повернення до військової конфронтації стає все менш та менш ймовірним.


В Афганістані Джордж Буш провів лише чотири години, але його зустріч із Президентом Карзаєм та перебування на американській військовій базі мали виключно символічний та підтримуючий характер на тлі збільшення кількості атак Талібану та аль – Каїди на сили НАТО та коаліції під проводом США.


«Індійський» порядок денний


Ключовою проблемою та ділеммою, що повстали перед американським Президентом під час його зустрічей з найвищими чинниками влади, стали питання доступу Індії та Пакистану до ядерних технологій в мирних цілях з одночасним неруйнуванням   Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).


Дуже відмінні підходи до ядерної політики були одними з ключових у відносинах між США та Індією. Починаючи з 1974 року, офіційний Вашингтон встановив безліч обмежень для індійських вчених після проведення офіційним Делі ядерних випробувань, намагаючись залучення Індії до ДНЯЗ. Згідно оцінок провідного аналітика Інституту Бругінгза Стівена Коена, адміністрація США виробила курс, згідно якого Індія може бути визнана країною з військовим ядерним статусом в рамках особливих відносин по відношенню до Договору про нерозповсюдження. При цьому, Делі отримує доступ до відповідної допомоги для виконання власних цивільних програм, що вимагатимуть від країни безумовного відокремлення цивільних та військових досліджень та прийняття цілої низки зобов’язань, що висуваються країнами – членами Договору.


Під час минулорічного червневого візиту прем’єра Сінгха до Вашингтону, який став політичною прелюдією до візиту Буша, була підписана спільна заява щодо обміну технологіями для використання в космічних системах та системах подвійного призначення, включаючи ядерні технології. Така заява, за всіма оцінками, засвідчила дуже серйозну зміну політики США в сфері нерозповсюдження. Фактично, США стали на шлях своєрідної вибірковості та (за висловлюваннями деяких аналітиків) дискримінаційності. Хоча обидва аспекти такої політики мають серйозні запобіжні чинники та внутрішньо американські переконання. Абсолютно зрозуміло, що загрози з боку ядерних Ірану або Північної Кореї є кардинально відмінними аніж їх потенційне проектування до Індії, країни із сталою демократією.


Згідно угоди, яка була підписана в Делі 2 березня, Індія погодилася на розповсюдження міжнародних зобов’язань щодо діяльності своїх 14 з 22 ядерних реакторів, що дорівнює 66% загальних власних обсягів. Більше того, Індія погодилася на те, що всі майбутні цивільні термальні реактори, а також реактори для виробництва ядерного палива, будуть перебувати під наглядом вже під час їх будівництва. Всі наглядові дії будуть відбуватися на території країни під постійним міжнародним спостереженням, такими чином забезпечуючи прозорість контролю та передбачуваність дій. За аналітичними оцінками, частка індійської ядерної промисловості, що буде перебуватиме під міжнародним наглядом до 2020 року досягне значно більшої оцінки ніж вона є зараз


Американсько-індійська угода, враховуючи її дуже складний політичний характер, має на меті надзвичайно потужний економічний стимул для індійської промисловості. Країна, враховуючи її економічний розвиток та кількісне зростання населення (що найближчим часом перевісить один мільярд мешканців) зіткнеться з надзвичайно серйозними енергетичними викликами. 8-9 відсотків прогнозного економічного щорічного зростання повинні бути гарантовані стабільним постачанням енергетичних ресурсів, серед яких виробництво цивільної ядерної енергії стає одним із вирішальних. Проектування та будівництво ядерних електростанцій потужністю 1 000 мегаватт розглядається в якості невід’ємної складової такої стратегії.


Іншою складовою підтримки індійського економічного розвитку стала двостороння торгівельна угода заради стимулювання реформування промисловості та пом’якшення її реструктуризації. Створення спеціалізованого агрофонду місткістю в 100 млн. доларів надасть змогу виділяти гранти з боку відповідних структур США для розвитку індійських технологічних університетів, що перетворить сполучені Штати в найбільшого індійського партнера в сфері сільськогосподарської модернізації.


Анонсовано проект вартістю в 30 млн. доларів для взаємодії двох урядів та національних інститутів в сфері наукових та технологічних досліджень з метою конвертації досягнень приватного сектору в найбільш важливі та пріоритетні напрямки розвитку, які будуть узгоджені відповідними урядовими структурами.


Неперевершена важливість досягнутих делійських угод, напевно, не повинна сховати ще одну, політично вкрай делікатну тему, що була присутня за столом переговорів. Мова йде про непереборне бажання Індії стати новим постійним членом Ради Безпеки ООН. Мотиви, якими користуються вищі чинники індійської влади, є доволі природніми з їх власного само- сприйняття. Натомість, навряд чи сама ідея розширення Ради Безпеки буде позитивно сприйнята не лише США, в першу чергу їх представником Джоном Болтоном – «щирим прихильником» подібних міжнародних інституцій, а й також іншими членами Радбезу.  


«Пакистанський порядок денний»


На тлі беззаперечного усвідомлення зростаючої ролі Індії як нової світової надпотуги, візит до Пакистану мав за основну мету максимальне налаштування офіційного Ісламабаду до проведення політики, яка б сприяла подоланню основних викликів в регіоні. Своєрідне підштовхування Пакистану до союзницьких відносин, в першу чергу, з Індією, напевно, було зафіксовано в ключових підготовчих документах Вашингтону, які були покладені на стіл перед тим, як Джордж Буш прибув до пакистанської столиці.


Президент США провів в Ісламабаді близько 24 годин, провівши дуже інтенсивні переговори з Президентом Мушаррафом та  іншими пакистанськими високопосадовцями. Фокусування тематики переговорів було передбачено – боротьба з аль-Каїдою та Талабаном як всередині самого Пакистану, так і вздовж пакистансько – афганського кордону. Супроводжуючі американського президента радники не втомлювалися повторювати, що Пакистан розглядається як критично важлива країна для стабільності, насамперед, в Афганістані.


Стимулюванням політичної поведінки Ісламабаду стануть підписані двосторонні угоди для покращення економічних та торгівельних відносин поміж двома країнами з перспективою укладення двостороннього інвестиційного договору. Такі кроки, напевно, стануть серйозним поштовхом для продовження економічного реформування Пакистану, що відбуваються за потужної політичної волі Президента Мушаррафа. Згідно доповіді Світового Банку, Пакистан знизив свої тарифи в середньому з 15,2 % до 13 %. Приватизація багатьох секторів економіки надала потужного поштовху для загального зростання економіки. Рівень економічної свободи в країні також підвищився з позначки 3.73 в 2005 році до 3.33  в 2006. Досягнуті домовленості відносно стимулювання американських інвестицій будуть сприяти зростанню зайнятості в таких нестабільних регіонах країни, якими є Балочістан, Вазірістан, північно-західних прикордонних провінціях.


І знову, як із Індією, питання ядерного арсеналу було одним із найбільш делікатних в перемовинах між Бушем та Мушаррафом. Політична лінія Вашингтону відносно намагань Ісламабаду пристати до домовленостей на зразок делійських була значно стриманішою. Хоча Ісламабад прозоро натякав на можливість відмови від проекту побудови газопроводу з Ірану до Індії, а також голосував разом із США    на засіданні МАГАТЕ за передачу іранського досьє для розгляду Радою Безпеки ООН.


За багатьма ознаками, ядерні пріоритети Пакистану, в значній мірі також, будуть оцінюватися Білим Домом та Капітолієм в світлі прогресу урегулювання довготривалого конфлікту навколо Кашміру. Така політика «умиротворення» двох стратегічних союзників надасть можливість американській адміністрації дуже серйозно підсилити свої й не без того сильні позиції в регіоні. Додатковим важелем тиску на Ісламабад є вимоги до безумовного виконання прав людини в країні, порушення яких веде до політичної нестабільності та впливає на відносини із США в галузі військового та військово-технічного співробітництва.


Вкрай важливими темами для дискусій стали також аналіз ситуцій в Непалі, Бірмі та на Шрі Ланці, які є одними з основних джерел нестабільності в Південній Азії.


                                    *                         *                                   *


Американське фокусування на одному з ключових сівтових регіонів практично підтверджує реалізацію нових пріоритетів зовнішньої політики США. А призначення Річарда Баучера, одного з ключових та професійних дипломатів, на посаду помічника Державного Секретаря в цьому регіоні є практичним наповненням нового стратегічного зовнішньополітичного курсу. Як і пропозиції, що лунають все більш частіше та голосніше, надати Індії статусу асоційованого члена НАТО.







USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект