Франція наближається до виборів. Дату їх проведення вже визначено - перший тур президентських виборів заплановано на 22 квітня, другий - на 6 травня 2007 року. Повноваження діючого глави держави Жака Ширака закінчуються 17 травня 2007 року. 

На майбутніх виборах змагатимуться, передусім, провладний Союз за народну більшість (СНБ) та опозиція на чолі з соціалістами, однак не виключена участь третьої сили, зокрема, ультраправих. Зараз проходить процес бурхливих обговорень та висунення кандидатів.

Штаби політичних партій вже близько шести місяців працюють над передвиборчими програми. Який же рецепт успіху? Перспективи другої найбільшої економіки єврозони не викликають задоволення у французів. Значно ослаб вплив держави в Євросоюзі після його розширення. Країні, яку роздирають страйки, високі податки, важко поєднати традиційні цінності та принципи з жорсткими вимогами глобалізації. І все ж владі вдається балансувати.

Соціальні кризи розкололи провладну партію, а відповідно й коло її прихильників. Влада намагається повернути колишні позиції. Лише за вісім місяців до президентських виборів глава держави віддав належне політиці прем'єр-міністра Домініка де Вільпена й роботі міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі. Він закликав їх та представників СНБ до об'єднання. Водночас Жак Ширак дав зрозуміти, що єдиний кандидат від більшості на майбутніх президентських виборах буде остаточно визначений 14 січня 2007 року під час з'їзду партії. Французькі політологи не виключають участі у виборах від партії влади й діючого міністра оборони країни Мішель Альо-Марі, рейтинг якої останнім часом значно зріс.

Кожен з провладних кандидатів нині надолужує втрачене. Прем'єр має намір підвищити купівельну спроможність найбідніших верств населення. Зокрема, планується поліпшити умови внутрішнього ринку праці для некваліфікованих робітників і безробітних, надати істотну допомогу для цих категорій з 1 січня 2007 року. До того, ж уряд має намір виділити робітникам компенсації на транспортні витрати в розмірі від 100 до 200 євро. До свого активу прем'єр-міністр відносить зниження рівня безробіття в країні до 8%. Не відстає від Домініка де Вільпена його головний опонент по партії - міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі. Соціальна криза принесла йому певні дивіденди. Уміла риторика, поїздки до США та на заморські території явно посилили його позиції. Підпали рейсових автобусів в цьому році «списано» на рахунок вуличної злочинності, з якою французька поліція та жандармерія на чолі з міністром ефективно бореться.

На відміну від правлячої партії ліва опозиція визначилась з єдиним кандидатом. Ним стала соціалістка Сеголен Руаяль, яка очолює регіон Пуату-Шарант. Одного з лідерів соціалістів підтримало понад 60 відсотків однопартійців під час референдуму, що пройшов минулого тижня в усіх департаментах Франції. Голоси, які отримали її суперники - колишній міністр фінансів Доміник Стросс-Кан і екс-прем'єр Лоран Фабіус - не дають змоги розраховувати на підтримку виборців.

 Сеголен Руаяль готова до боротьби за Елісейський палац і стане серйозним противником для будь-якого кандидата. У своїй програмі вона обіцяє "наблизити владу до громадян", перерозподілити повноваження між її гілками, сприяти економічному зростанню і  "більш гнучкому" трудовому кодексу. Передвиборча програма соціалістів, яких мають намір підтримати Французька партія комуністів, "Зелені", Ліва радикальна партія та інші, має соціальну спрямованість. Введення на всіх підприємствах 35-часового робочого тижня, створення робочих місць для молоді, підвищення мінімальної зарплати та субсидій найменш забезпеченим, стануть головними пунктами в передвиборчій платформі французьких соціалістів на майбутніх президентських виборах. У документі, затвердженому влітку національним бюро Французької соціалістичної партії, одним з пріоритетів висувається також перехід до парламентської республіки.

Третя сила, французькі ультраправі, переконані в участі у другому турі президентських виборів свого лідера - керівника Національного Фронту (НФ) Жана Марі Ле Пена. Сам Ле Пен вважає, що гідно представить у виборчій кампанії інтереси незадоволених діями влади французів. Він вже назвав себе “Зорро французької політики”, - захисником інтересів середнього та бідного класів. "Збільшення кількості кандидатів, велика відповідальність за внутрішню ситуацію в країні та міжнародні позиції Франції роблять можливою мою присутність у другому турі виборів, як і в 2002 році (тоді лідер НФ набрав 14 відсотків голосів виборців і поступився Жаку Шираку у другому турі виборів)", - заявив лідер ультраправих. Щоб збільшити шанси на виборах 2007 року, НФ об'єднався з Республіканським національним рухом Брюно Мегре.
Таким чином, за вісім місяців до проведення виборів конфігурація політичних сил у Франції склалася, партіям залишилося визначитися з кандидатами і включитися в боротьбу за виборця.