АНАЛІТИКА

20.12.2005 | Beständigkeit: сталість як основний імператив зовнішньої політики Німеччини
Олекся Басараб - Група Стратегічних та Безпекових Студій

Після восьми поспіль років лідерства лівого крила німецької політики очікувалися великі - чи хоча б якісь зміни.   Більша частина центрально- та східно-європейських експертів від зовнішньої політики оптимістично пророкували зміни, особливо щодо політики розширення. Проте…


Період очікування затягнувся. Від середини літа, коли "червоно-зелена" коаліція Герхарда Шредера проголосила намір скласти свої повноваження, Німеччина була позбавлена ефективного лідерства. Президент парламенту Горст Колер розпустив парламент в липні, вибори відбулися 18 вересня, 22 листопада за Ангелу Меркель проголосували - країна отримала першу жінку - канцлера, а чітких обрисів нова "велика" коаліція набула лише наприкінці листопада.


Перед виборами, щодо зовнішньої політики країни великої трійки ЄС, що претендує на роль "першої серед рівних", не тільки за кордоном, але й у Німеччині були великі очікування щодо змін у зовнішній політиці цієї країни. Та незначна перевага Християнсько-демократичної партії та формування "великої" коаліції, де соціал-демократи отримали 8 із 14 міністерств, включаючи ключові - фінансів, праці та закордонних справ - зробила перспективи змін нездійсненними.


Песимісти зважають ще на проблему спільної праці коаліції. Наприклад, Дірк Нібель (Dirk Niebel), генеральний секретар опозиційних лібералів, вважає, що  "партії не люблять одна одну, люди в обох партіях не спроможні працювати разом", та дає коаліції два роки існування.  Проте, оптимісти, як то Міхаель Фухс ( Michael Fuchs) із Християнсько-Демократичного Союзу,  застережує від недооцінки лідерських здатностей пані канцлера: "Вона  - нова пані Тетчер, тільки з меншою сумочкою."


У своїй промові з нагоди вступу на посаду Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер наголосив, що у зовнішній політиці Німеччина продовжуватиме традицію поваги до міжнародного права та прав людини і це буде основною лінією у впровадженні зовнішньополітичних ініціатив.


Перші місяці роботи уряду великої коаліції підтверджують польські прогнози (наприклад, висновок Дональда Туска після розмови із Ангелою Меркель в передвиборчу пору) щодо неможливості змін у німецько-російській енергетичній співпраці. Партії великої коаліції єднає бачення енергетичної політики. Понад те, критики "газової" дружби від Виборга до Грайфсвальда (Greifswald) з боку жодної іншої партії теж не спостерігається.


Бізнесові інтереси німецьких компаній у постарчанні російського газу через газопровід попід Балтійським морем в обхід країн - сусідів поставили під загрозу підвалини Європейського Союзу. Крім того, що тепер перспективи Спільної зовнішньої та безпекової політики бачаться в чорних тонах, зруйновано міф про солідарність країн - членів ЄС.


Для Варшави, яка десятиліття присвятила зміні своєї ідентичності безпеки, перетворюючи своє сприйняття Німеччини як ворога на партнера, це стало поверненням до старої парадигми. Як і за часів соцтабору, союзником сприймаються США, в чужому таборі - Німеччина й Росія. Польща відчуває, що страх повернення до життя німецько - російського альянсу, який протягом сторіч загрожував Польщі (включаючи 5 анексій території), був недаремний.


Проблему загострює те, що в проекті беруть участь лише Газпром (51% акцій) та німецькі компанії Wintershall  - дочірнє підприємство BASF, та  E.on (Дюссельдорф) -  що є найбільшим енергетичним концерном Європи ( 70,000 працівників, 50 мільярдів євро обігу). Занепокоєні не лише нові члени ЄС, але й західноєвропейські енергетичні компанії:  як для газопроводу, що має забезпечити стабільність постачання газу до всього ЄС, участь лише німецьких компаній з європейського боку виглядає загрозливо.


Німецькі аргументи "за" показують несприйняття нових членів ЄС як "своїх". Головний аргумент, що у випадку енергетичної кризи цей газопровід  поставить Німеччину у вигідне становище, а також убезпечить від  інтервенцій щодо цін, регулювання поставок, блокування транзиту… все це показує, що німецький енергетичний сектор не просто сприймає енергетичний сектор нових країн ЄС як конкурентів, для нього та  уряду Німеччини Польща та  країни Балтії - потенційні вороги.


Що стосується політики у сфері контролю за озброєннями, то тут картина видається більш складною. Відповідно до угоди про нову урядову коаліцію передбачається, що сторони підтримуватимуть контроль за військовою сферою,  учасники коаліції погоджуються з необхідністю належного контролю за озброєннями так само як і враховують необхідність гармонізації існуючих німецьких механізмів контролю з механізмами європейськими. Німеччина також підтримує необхідність посилення співпраці в галузі Європейських програм з озброєння. Разом з тим, учасники коаліції виступають за збереження німецької військової промисловості та за підвищення її конкурентоспроможності. Останнє твердження вступає в дисонанс з твердженнями попередніми.


Щодо взаємовідносин "великої трійки ЄС", то німецькі експерти передбачали менш інтенсивну співпрацю Німеччини з Францією, тіснішу - з Британією та США. Проте, нещодавнє об'єднання зусиль Німеччини, Франції та Польщі супроти британської позиції щодо бюджету ЄС показує протилежне. Хоча це не означає, що Німеччина намагатиметься  будувати "соціальну" Європу разом із Шираком наперекір "ліберальної" Європи Блера. Німеччина все ще намагатиметься стати містком між Францією та Британією (які представляють полярні позиції в ЄС щодо США, розширення, соціальної та економічної орієнтації), хоча протягом кількох останніх років їй це не вдавалося.


Взагалі, ЄС та європейська політика займає всього 4 сторінки  - без чіткого меседжу - в партійній платформі ХДС/ХСС, в коаліційній угоді - не на багато більше. Пріоритетними є  спільна зовнішня та безпекова  політика, а також європейська тотожність безпеки та оборони.  Щодо "турецького питання", то всі інші переважила позиція  лівого крила. Передвиборча позиція ХДС/ХСС - запропонувати "привілейоване партнерство", а не повноправне членство, є слабкішою, особливо в контексті взаємовідносин із США.


Незважаючи на обіцянки канцлера Меркель (найінтенсивніше - кінець жовтня - початок листопада) розпочати з нового старту співпрацю зі США та послабити зв'язки з Парижем та Росією, реальність виглядає інакше. Спроби відкрити нову еру гармонії у відносинах Німеччина - США провалилися після нещодавнього візиту Кондолізи Райс. Скандал із новим працевлаштуванням колишнього канцлера в Газпромі викликав якщо і не значне роздратування у Вашингтоні, то позиція  союзника США  в ЄС - Польщі  - матиме вплив.



Що стосується українсько-німецьких відносин, то тут не передбачається якихось суттєвих змін. Німеччина продовжуватиме підтримувати Україну в її демократичних перетвореннях, проте, на аналогічну підтримку у сфері європейської інтеграції розраховувати не доводиться.


P.S. Деякі німецькі оглядачі акцентують увагу на протестантській етиці праці пані Меркель. Що ж, для кращого розуміння можливих змін у сучасній німецькій зовнішній політиці, в тій мірі як на неї може впливати пані канцлер, тепер є сенс ще раз перечитати Макса Вебера.


 



USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект