АНАЛІТИКА

30.11.2005 | Майбутнє діалогу Україна – Румунія
Сергій Герасимчук - Спеціально для "Євроатлантичної України"

Україна на своєму шляху до членства в ЄС та НАТО зацікавлена у партнерах, які сприятимуть процесу інтеграції і можуть вже зараз відстоювати українські інтереси перед керівництвом як ЄС так і Організації Північноатлантичного договору. Щоправда, складається враження, що наразі інтенсивний діалог Україна провадить лише з двома державами-сусідами: Польщею та Литвою, котрі  стали адвокатами України у Брюсселі. Треба зазначити, що зі своєю роллю вони справляються непогано і без їхнього посередництва українські потуги бути почутими у Брюсселі були б менш результативними. Проте, дещо інакшою виглядає ситуація з іще одним українським сусідом – Румунією. Вочевидь, Румунія, що вже приєдналася до НАТО і незабаром має всі шанси стати членом ЄС теж могла б допомогти Україні на шляху становлення в якості повноцінного члена європейської спільноти. Та й сама Румунія від цього тільки виграла б. Адже, вже згадані Польща та Литва не просто витупають адвокатами України, а ще й отримують символічний “гонорар” у формі можливості впливати на політику ЄС на східному напрямі. А Румунія, то й взагалі могла б претендувати на ключову роль у всьому Чорноморському регіоні. Проте, незважаючи на всю привабливість такого сценарію для обох держав, його втілення відсувається наразі у майбутнє. Причинами такої ситуації є проблеми делімітації континентального шельфу, дунайська проблематика, взаємні негативні стереотипи та упередження.



Звісно, попри всі негаразди, 2005 рік можна вважати своєрідним проривом у відносинах між нашими державами. 22 квітня 2005 року Президент України, перебуваючи в Бухаресті виступав у румунському парламенті та провів переговори з лідерами Румунії. Переговори продемонстрували подібність поглядів двох країн на перспективи двосторонніх відносин і спільне європейське майбутнє. Було вирішено створити двосторонню комісію “Басеску – Ющенко”. Заплановано, що під час перебування Президента Румунії у Києві 2 грудня відбудеться його зустріч з Президентом України, під час якої сторони мають підписати Протокол про створення україно-румунської спільної президентської комісії. Передбачається, що комісія на рівні голів держав займатиметься рішенням найактуальніших питань розвитку двосторонніх відносин України і Румунії.



З іншого боку, суттєвою прогалиною у відносинах між державами є низький рівень міжпарламентських відносин. Щиро кажучи, на даному етапі їх взагалі можна назвати “невідносинами”. Враховуючи те, що ближчим часом в Україні вступить у силу політична реформа, то з точки зору перспективи така прогалина може негативно позначитися на майбутніх двосторонніх відносинах. А коли говорити не про перспективи, а про реальність, то вже зараз міжпарламентські контакти могли б відігравати вкрай важливу роль. Зокрема, у разі правильно побудованого конструктивного партнерства Україна могла б розраховувати на підтримку з боку румунських парламентарів у Парламентській асамблеї НАТО тощо.



Крім того, проблеми України на шляху до Північноатлантичного Альянсу багато в чому споріднені з тими, з яким свого часу зіштовхнулася і Румунія, відтак необхідність запозичення румунського досвіду також є тим чинником, який би мав спонукати сторони до співробітництва у побудові простору демократії та стабільності.



Ще одним полем для співпраці Румунії з Україною є питання врегулювання Придністровського конфлікту. Його врегулювання є предметом зацікавленості обох сторін. Aдже, по-перше, ні Бухарест ні Київ не зацікавлені у існуванні потенційної точки напруги у сусідній Молдові, по-друге, не на користь національним інтересам обох країн присутність у Молдові російських військ з невизначеним статусом.



Щоправда, саме ця сфера співпраці може бути і джерелом напруги у румунсько-українських відносинах. Як не дивно, і в українських і в румунських експертних колах існують взаємні упередження. Зокрема, частина українських аналітиків, в тому числі й тих, що мають вплив на процес прийняття рішень, занепокоєні тим, що Румунія своєю участю у врегулюванні лишень прагне виключно забезпечити посилення  своєї ролі в регіоні. Понад те, існує навіть думка про те, що заради цього Румунія може вдатися до “сепаратних” переговорів з Москвою, а Україна залишиться на узбіччі цього процесу. З іншого боку, в румунських аналітичних колах шириться думка про те, що власне Україна відіграє роль лоббіста російських інтересів у Придністров’ї. Вочевидь, ситуація від цього не стає виграшною для жодної зі сторін, особливо на тлі неконструктивних, а радше провокаційних дій третьої сторони, що незримо присутня у цьому діалозі.



Таким чином, потенціал для українсько-румунського співробітництва є значним: від співробітництва у сфері євроатлантичної інтеграції до формування спільноти безпеки в регіоні Північного Причорномор’я. Реалізація його ж залежить значною мірою від спроможності подолати взаємні негативні стереотипи,  розвинути співробітництво у горизонтальній площині як на парламентському рівні, так і на рівні організацій громадянського суспільства. Налагодження ефективного діалогу між Україною та Румунією тим важливіше, що від цього узалежненим є “терапевтичне” лікування виразки Придністровського конфлікту.  Та все це є можливим лише за умови відмови від взаємних претензій та образ в ім’я “світлого європейського майбутнього” обох країн.






USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект