АНАЛІТИКА

05.08.2005 | Виклики британському головуванню в ЄС, або “гроші для створення робочих місць, а не для корів”
Олексій Коломієць - Президент Центру Європейських та трансатлантичних студій

"Європа знаходиться на перехресті
 глибинних дебатів відносно свого майбутнього"
Тоні Блер, Прем'єр-міністр Великої Британії


"All eyes in Europe on Britain". Можливо, парадоксально, що "всі погляди в Європі спрямовані на Великобританію", країну, населення якої, в переважній своїй кількості вельми скептично відноситься до пан-європейського проекту, в цілому, та до "ever-close-Union", зокрема. Практично неможливо було передбачити, що шосте за кількістю головування "туманного Альбіону" в Європейському Союзі буде відбуватися в період найбільш глибокої та драматичної кризи ЄС з моменту його утворення. Але, навряд чи можна заперечувати, що "гранд-європейський проект" крок за кроком невпинно наближався до своєрідної ризки виклику, що знайшла свій майже революційний вираз в двох країнах - засновницях - Франції та Нідерландах.


1 липня Об'єднане Королівство, вперше з 1998 року, приступило до виконання обов'язків головуючої країни та, формально, беручи на себе зобов'язання в рамках існуючої договірної бази в трьох сферах. По-перше, головування на засіданнях Європейської Ради та Ради Міністрів, по-друге, позиціювання Ради перед Європейською Комісією та Європейським Парламентом та, по-третє, діяльність в якості представника ЄС в стосунках з третіми країнами та міжнародними організаціями.


Проте реалії, які, можливо, будуть названі історичними в сучасній європейській історії, змусили британський уряд кардинально змінити власний "шестимісячний розклад". Дати проведення референдумів у Франції та Нідерландах - 29 травня та 1 червня - стали віхами для  дат 23 червня, 30 червня та, на жаль, 7 та 21 липня 2005 року, висунувши на передній край єдине питання: "Що буде з Європою, в цілому, та з проектом під назвою "Європейський Союз", зокрема?".


23 червня, одночасно з оприлюдненими британським урядом "Пріоритетами президентства Об'єднаного Королівства в Раді", Тоні Блер виступив в Європейському Парламенті з промовою яка, схоже, вже стала маніфестом майбутнього Європи. Деякі джерела стверджують, що британський лідер особисто працював над своїм виступом.


Тоні Блер: "Настав час робити висновки. Сьогодні в Європі існує дуже багато того з чим її громадяни не можуть змиритися. Але, в одному вони єдині: Європа знаходиться на перехресті глибинних дебатів відносно свого майбутнього. Мені хочеться сказати, що вам сьогодні зрозуміла сутність цих дебатів, іх принципи та шляхи іх розв'язання. В кожній кризі існує можливість її вирішення. Така можливість існує для Європи зараз, якщо ми візьмемо на себе сміливість використати цю можливість".  В протилежному випадку, виголошував Тоні Блер, Європу чекає "поразка у великому, стратегічному масштабі".


В "Пріоритетах..." були визначені чотири ключові сфери:
- роль Європи у світі;
- порядок денний економічної реформи ЄС;
- безпека та стабільність;
- дискусії навколо майбутнього фінансування ЄС.


30 червня урядова Біла Книга "Перспективи для ЄС у 2005 році: Президентство Великої Британії в Європейському Союзі" підтвердило вказані пріоритети.


На наступний день Об'єднане Королівство офіційно приступило до виконання обов'язків головуючої в ЄС країни.  Через шість днів в Лондоні пролунали смертоносні вибухи після терористичних атак.


Однозначно, що президентство країни було б  останнім у випадку успішного ратифікаційного процесу документу, який би зміг залишити Британію поза своїми рамками, враховуючи до нього ставлення британців. Зла політична іронія вказала саме на Велику Британію, як на країну, що першою прийняла на себе потужний удар по всій європейській конструкції. Політичний редактор "The Times" Сімон Дженкінс написав: "Провал Самміту в Брюсселі показав, що після воєнне врегулювання в Європі було необхідне та чому римський Договір та його послідовники були неправильними способами функціонування та регулювання. Минулі європейські суперечки відбувалися в рамках існуючих договорів. Нинішня криза відбувається поза цих рамок. Після подій останніх тижні після Самміту існує чітка необхідність у виробленні нового Європейського Договору, який не буде базуватися на "Ніцці", або "Маастріхті", а повернеться до витоків".



Конституційний Договір


Вночі після виступу президента Ширака по національному телебаченню, в якому відбулося визнання відхилення французькими громадянами проекту Конституційного Договору ЄС, фактично, стало зрозумілим, що доля документу визначена. Через три дні голландські мешканці винесли документу кінцевий вирок.


Реакція багатьох вищих європейських чиновників була просто неадекватною, що межувала з відвертим цинізмом та свідчила, за іх оцінками про те, що французькі та голландські виборці, які сказали "ні" Конституційному Договору, не відкинули документ, "вони його просто не зрозуміли".  Прем'єр Люксембургу Юнкер , який, багато в чому, шантажував своїх співвітчизників можливою відставкою   у випадку відхилення вже "мертвого документу" на національному референдумі, був не менш прямолінійним: " Я хочу вірити, що ані французи, ані голландці не голосували проти конституції".


Можливо, що якась доля істини у цьому виразі існує. Доволі-таки вочевидь, що Конституційний Договір став реальною жертвою саме  істинного відношення європейців  до стану розвитку Європейського Союзу, який цей договір хотів зафіксувати. Повністю зрозуміло, що основні пріоритети Лаекенської Декларації, які повинні були наблизити ЄС до рядових громадян, не були досягнуті.


Настав час рефлексії. Можливо, з невизначеністю у часовому вимірі. Практично всі визначені дати майбутніх референдумів відкладені. Формально, до кінця 2007 року. Дати закінчення президентських виборів у Франції. Із сумнівною ідеєю  проведення повторного референдуму на берегах Сени та Луари.


Та навряд чи. Передбачити політичний ландшафт в Європі до вказаного терміну навряд чи хто наважиться. В заключній Декларації Самміту 16-17 червня було зафіксовано: "Погодитися, що графік ратифікації в різних країнах-членах може бути змінений в разі необхідності".


Британський уряд опинився у вельми складному положенні. Чудово розуміючи настрій своїх співвітчизників по відношенню до формалізації відносин в ЄС, не кажучи про іх введення в конституційні рамки, воно приречено розпочати загальноєвропейські дебати щодо вироблення основополагаючих механізмів із врахуванням міріади думок інших держав утворення. Виграшність позиції полягає, по-перше, приймаючи до уваги, позицію головуючої країни, в праві ініціювати навіть самі сміливі та відверті пропозиції відносно перспектив інституціоналізації ЄС та, по-друге, враховуючи реальну "політичну вагу" країни у співтоваристві, що підсилюється, впливати на позиції інших держав, вміло маневруючи в лабіринтах пан-європейської політики.


Спроектувавши такі сценарії, вирішив використати ситуацію, що склалася, британське президенство ініціювало скликання раніше не запланованого засідання Європейської Ради, який може стати своєрідним політичним саммітом із надзвичайно амбіціозним порядком денним.  Сам факт проведення такого самміту із значно розширеними можливостями безпосереднього доступу ЗМІ до його висвітлення, в якійсь мірі, дозволить подолати величезний розрив поміж діяльністю інститутів ЄС та рядовими громадянами. Що, в свою чергу, буде стимулювати до обговорення серйозних за своєю значимістю проблем, починаючи від позиціювання Європи в сучасному глобалізованому світі та закінчуючи викликами, що породжують тенденції його розвитку. Британське головування переконане, що має відповіді на ці виклики, що концентровано були виголошені Тоні Блером в
- необхідності модернізації існуючої соціальної моделі ЄС;
- трансформації бюджету ЄС у відповідності із сучасними тенденціями розвитку;
- імплементації поновленої Лісабонської Стратегії та, нарешті,
- створення макроекономічної політики, яка сприяє реальному розвитку та реформуванню.


Британський порядок денний 


Формально, порядок денний британського президентства був визначений наперед ще в березні 2003 року, коли була схвалена Багаторічна Стратегічна програма для головування Нідерландів, Люксембургу, Великої Британії, Австрії та Фінляндії на період 2004-2006 років і яка встановила широкий спектр завдань на зазначений період. На доповнення, наприкінці 2004 року Люксембург та Велика Британія розробили операційну програму на 2005 рік, яка в більш детальних категоріях встановила пріоритети головування двох країн.


"Політичні землетруси" після французького та нідерландського референдумів змусили Британію однозначно сфокусуватися на двох ключових пріоритетах - економічній реформі та позиційонуванні ЄС в сучасних міжнародних умовах. Природньо, що серйозні та необхідні перетворення будуть відбуватися в аспектах британського досвіду та оцінок майбутнього розвитку.


Основні напрямки економічної реформи були визначені для виконання в однозначному поєднанні з цілями та завданнями відновленої на березневому Самміті ЄС Лісабонської Стратегії. Після оприлюднення "Пріоритетів..." та ключових виступів британських лідерів, Європейська Комісія підготувала спеціальний документ "Лісабонська Програма Співтовариства" (ЛПС), яка визначила наперед, що Комісія повинна доповнювати зусилля країн-учасниць заради досягнення необхідних завдань, а плани дій на рівні ЄС та країн-членів будуть розділені на доповнюючи, але окремі програми. В свою чергу, Європейська Рада на Саміті підтримала Інтегрований посібник для зростання та створення робочих місць, що створюють основу для відповідних національних програм.


В рамках ЛПС запропоновані три основних напрямки розвитку:


· знання та інновації для розвитку;
· перетворення Європи в найбільш привабливе місце для інвестування та роботи;
· створення більшої кількості та кращих робочих місць.


Буквально після оприлюднення ЛПС Європейська Комісія  надала статистичні показники 2005 року у сфері науки, технологій та інновацій, які свідчать про стагнаційні тенденції в цих ключових для Лісабонської Стратегії секторах.


На протязі з 2000 року відмічається постійне зниження інвестицій у дослідження та розвиток (R@D) в процентному відношенні до ВВП. Збільшення на 0,2 % відбулося тільки лише за період між 2002 та 2003 роками. В порівнянні із США та Японією ЄС має найменший показник фінансових витрат в R@D: в 2003 році цей показник склав 1,93 % від ВВП по зрівнянню з 2,59 % в США та 3,15 % в Японії.


Ключовою причиною таких показників стало зменшення фінансування R@D з боку бізнесу. В 2002 році бізнес фінансував 55,6 % витрат на цілі R@D в Європі по зрівнянню з 63,1 % витрат в США та 73,9 % в Японії при існуючій тенденції подальшого зниження даного показника. Якщо така тенденція збережеться, тоді практично недосяжною стане завдання досягнення фінансування R@D розробок в ЄС приватним сектором до 2010 року.


Проблема поглиблюється тим, що Європа стає все менш привабливим місцем для проведення досліджень, що наперед визначило наявність другого основного напрямку розвитку в ЛПС. Підприємства продовжують переносити дослідження та інноваційну діяльність на інші континенти, які надають більш привабливу суспільну підтримку та більші за можливостями ринки. На протязі 1997-2002 років витрати кампаній ЄС в США збільшувалися значно швидшими темпами, аніж такі ж витрати  американських фірм в Європейському Союзі (54 % по зрівнянню з 38 %). Баланс на протязі даного періоду збільшився на користь США в п'ятикратному розмірі, починаючи з 300 млн. євро в 1997 році та закінчуючи майже 2 млрд. євро в 2002 році.


Такі показники стали передумовою для стратегічних завдань британського президентства в економічній сфері, в сфері регуляторної політики та законодавства в галузі єдиного ринку.


- Для підвищення конкурентноздатності ЄС на світових ринках визначена мета різкого зниження регуляторного навантаження. В червні країна вже репрезентувала робочу програму з питань "кращого регулювання". Регуляторна реформа стане основою діяльності ЕКОФІНА під британським головуванням


Дерегуляційна програма британського уряду, яка була узгоджена з попереднім люксембурзьким президентством, включає три основних елементи: 1) план дій щодо покращеного регулювання; 2) продовження огляду існуючого європейського регуляторного законодавства; 3) посилене використання механізмів "оцінки результатів".


План дій щодо покращеного регулювання, який був підготовлений Європейською Комісією в березні 2005 року знайшов потужну підтримку з боку уряду Великої Британії та передбачає покращення регулювання на європейському рівні, більш тісне співробітництво поміж Комісією та національними регулятивними органами,  а також кращу взаємодію між європейськими та національними регуляторами та акціонерами.


По відношенню до другого елемента міністр фінансів Гордон Браун анонсував, що спеціальний комітет з питань банківської діяльності, безпеки та страхування щорічно буде звітувати перед ЕКОФІНОМ відносно пропозицій по зниженню навантажень на бізнес.


Британське президентство продовжить діяльність по розробці європейської методології для оцінки адміністративного впливу на ведення бізнесу, яке передбачено законодавством ЄС.


- Сервісна Директива


На протязі 1997-2002 років сектор сервісних послуг був відповідальний за створення майже всіх нових робочих місць в країнах ЄС. Сервісні послуги створюють близько 70 % додаткової вартості ЄС. В той самий час, цей сектор складає лише близько 20 % внутрішньої торгівлі ЄС. За наявними показниками завершення створення єдиного ринку послуг призведе до збільшення ВНП на 0,6 % та рівня зайнятості на 0,3 % (до 600 тис. робочих місць) в середньотерміновій перспективі. На території ЄС діє 71 законодавчий акт, які обмежують розвиток даного ринку. І, поза сумнівом, пасажі політиків під час кампанії з питання ратифікації Конституційного Договору у Франції щодо можливого нашестя польських сантехників, створили несприятливу публічну атмосферу по відношенню до даного документу.


Тим не менш, британський уряд розглядає створення єдиного ринку в сфері послуг для ЄС в якості вирішального елементу для покращення економічного розвитку та однозначно підтримує Сервісну Директиву, що запропонована Європейської Комісією на основі принципу "країни походження". Сервісна Директива стане своєрідним бойовим полігоном між "ліберальним" та "соціальним" підходами для майбутнього економічного облаштування Європи.


- Директива тривалості робочого часу


Британський уряд є принциповим прихильником збереження можливості індивідуального підходу до використання положень даної Директиви. Такий підхід дозволяє робочим та працедавцям на контрактній основі дозволяти подовження робочого часу більш ніж 48 годин на тиждень. В своїх пропозиціях Комісія запропонувала жорсткі обмеження на дане положення, в той час як Європарламент проголосував за відміну такого положення. В червні Рада не прийшла до згоди щодо даного питання.


Британський уряд під час свого президентства докладе максимум зусиль для схвалення даної Директиви в найбільш відповідному його політиці змісті.


- Подальша інтеграція ринку фінансових послуг


З метою подальшої інтеграції ринку фінансових послуг Велика Британія буде активно впроваджувати політику повної імплементації Плану дій в сфері фінансових послуг. Зокрема, це повинно знайти відображення в схваленні директиви адекватності капіталу, транскордонного злиття кампаній та трансферів зареєстрованих офісів. Британське президентство запропонує для обговорення спеціальну стратегію розвитку в даній сфері на основі "Зеленої книги" Європейської комісії, яка окреслить політику фінансових послуг ЄС (EU Financial Services Policy) на наступні п'ять років.


- Рамкова Програма з конкуренції та інновацій (РПКІ) - розрахована на період, який абсолютно збігається з періодом дії нового (в перспективі) головного фінансового документу ЄС на 2007-2013 роки.


Запропонована програма, її обговорення та ухвалення може стати реальним індикатором підтримки країнами та інститутами ЄС прихильності до поновленого "Лісабону". В рамках РПКІ будуть реалізовуватися три основних підпрограми.


Перша - підпрограма підприємництва та інновацій. Дана підпрограма охопить промисловий та сервісний (увага!) сектори; буде діяти як єдиний інструмент підтримки реалізації Плану дій щодо технологій охорони навколишнього середовища; надасть доступ до фінансових інструментів ЄС за допомогою Європейського Інвестиційного Фонду, а також спеціалізованих інститутів для забезпечення ризикового капіталу та інструментів гарантій для малих та середніх підприємств. Планується надання фінансової підтримки у розмірі 2,631 млрд. євро, а з них близько 520 млн. - для еко-інноваційних проектів.


Друга - підпрограма підтримки політики в галузі інформаційних та комунікаційних технологій. Вона покликана поєднати вже існуючі інструменти, як eTEN, eContent та Modinis.  Виокремлення цього сектору в окремий напрямок не виявляється чимось екстраординарним, беручи до уваги той факт, що зв період з 1995 до 2000 року річний рівень зростання продуктивності сягав 1,4%, з яких - 0,7 % припадав саме на сектор інформаційних та комунікаційних технологій. І знову, ці технології повинні стати наріжним каменем розвитку сервісного ринку в бізнесі, адміністративному та публічному секторах. Фінансове забезпечення пропонується на рівні 801,6 млн. євро.


Третя - підпрограма "розумної" енергетики, яка спрямована на прискорення впровадження енергозберігаючих технологій та підвищення рівня інвестицій в розробку джерел енергії, які відновлюються. Існуючі донині програми SAVE, ALTENER та STEER стануть частинами даної підпрограми. Підпрограма буде фінансуватися у розмірі 780 млн. євро.


Надвисока актуальність підпрограм РПКІ, як і передбачалося, може стати заручницею принципових політичних невідповідностей з питання реальної фінансової підтримки.


Фінансові перспективи (бюджет)


В лютому 2004 року Європейська Комісія оприлюднила Комюніке "Будуючи наше спільне майбутнє - політичні виклики та бюджетні засоби для розширеного Союзу на період 2007 - 2013 років". Навіть загальний аналіз запропонованих фінансових перспектив чітко демонстрував, що запропонований документ, як за своєю структурою, так і за фінансовими пріоритетами, є документом відверто консервативним (в гіршому сенсі) та такий, що не пропонує перспективних рішень  для сучасного та майбутнього розвитку ЄС. Стало очевидним, що навколо запропонованого проекту бюджету розгорнеться найбільш принципова боротьба, що й було підтверджено провалом його схвалення на червневому Самміті.


Відвертий консерватизм нових фінансових перспектив був зафіксований в структурі документа, що майже повністю скопіювала попередні бюджети Європейського Союзу, враховуючи при цьому заборону перерозподілу фінансових потоків між статтями бюджету.


Максималістські та мінімалістські позиції з питання показника загальної суми бюджету ЄС були зафіксовані на рівнях  - 1, 056 млрд. євро (1,3 % ВНП) та тільки 694 млрд. євро (0,85 % ВНП). У відчайдушній спробі врятувати угоду люксембурзьке президентство запропонувало показник 1, 06 % ВНП.


Основна боротьба, що вийшла на виключно політичне протистояння, сфокусувалася на: 1) сумах та процедурах відшкодування коштів Великій Британії; 2) структурних фондах; 3) проблемі "чистих внесків"; 4) фінансуванні Спільної Сільськогосподарської Політики.


Баталії навколо повернення Британії фінансових засобів почалися відразу після приходу до влади в 1979 році консервативної партії на чолі із "залізною леді" Маргарет Тетчер. Тоді, Британія, третя за бідністю з дев'яти країн-членів ЄЕС, платила на 40% більше чистих фінансових внесків ніж Німеччина. Тетчер категорично заявила: "Я хочу мої гроші повернути назад". На самміті в 1984 році у Фонтенебло "залізна леді" ці кошти отримала. На протязі цих років, завдячуючи виробленій угоді, країна отримала повернутих коштів близько 52 млрд. фунтів.


Багато хто розумів, що процедура повернення коштів Британії стала, багато в чому, анахронізмом. Але, не більше ніж самі фінансові перспективи Європейського Союзу, який за своєю суттю, так і за змістом.


Ширак закликав Блера до дій, тобто до відмови від отримання коштів, "в ім'я солідарності" ЄС. Відповідь із Лондону була без затримок: "Британія постійно робила та робить такі жести. І навіть, враховуючи показник коштів, що повертаються, ми робимо внесок для Європи в два з половиною рази більший, ніж це робить Франція". А якщо процедуру повернення відмінити, тоді Британія буде вносити до бюджету Європейського Союзу фінансів у 14 (!) разів більше, ніж Франція та в 10 (!) разів більше, ніж Італія. Найбільш парадоксально, що подавляючи частина цих коштів йде на фінансування ... французьких фермерів.


Більш ніж 40% фінансових перспектив на наступні сім років, як і тридцять років тому, були спроектовані на ССП, основними апологетами та донорами якої є саме французи. При цьому, лише 2 % ВНП ЄС  складає доля виробників сільськогосподарської продукції, як,і у свою чергу, складають тільки 5% населення ЄС. І за злою іронією, але політично прогнозовано, 70 відсотків французьких фермерів голосували "проти" Конституційного Договору. Месьє Ширак у відчаї захищає тих, хто жорстко сказав "ні" одному із основних проектів його політичної кар'єри. А ще в 2001 році лідери Франції та Німеччини погодилися "заморозити" відрахування для ССП на нинішньому рівні до 2013 року. Блера про це рішення поінформували таким чином, що, фактично, нічого змінити вже було неможливо.


В 2003 році Франція отримала більш ніж 10 млрд. євро для своїх фермерів, Іспанія та Німеччина - близько 6 млрд. євро., Британія - лише близько 4 млрд. На одного свого мешканця на протязі року Велика Британія отримує близько ... 68 євро із фондів для ССП, менше ніж будь-яка країна Європейського Союзу. Все це також відноситься до питання про "європейську солідарність". При цьому, значному скороченню планувалося піддати всі статті, які відносяться до реалізації Лісабонської Стратегії та завдань зовнішньої політики ЄС.



Колишній британський міністр у справах Європи Деніс Макшейн був, як і відвертим, так і передбачливим: "В Європі наступила "подвійна криза". Перша, конституційна. Друга, бюджетна. Європейський бюджет, що запропонований для розгляду, присвячений Європі 1960-х, можливо 70-х, але не Європі 21-го сторіччя". Чи зможе нинішнє, можливо, останнє президенство Великої Британії в Європейському Союзі накреслити обрії виходу із цієї системної кризи? Боже, храни Британію!



 


 


 


     


  


  


 




USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект