Конституційний процес, який, фактично, завершився після приголомшливих “Non” та “Nee” та безкомпромісні дебати навколо майбутніх фінансових перспектив ЄС, немовби два експреси, стрімко наближаються один до одного до визначальної позначки – червневого Самміту Європейського Союзу 2005 року. На фоні цих двох «експресів», які готові зіштовхнуться із руйнівною силою, прозоро спроектовані два основних напрямки подальшого розвитку пан-європейського проекту. І каркаломна частота візитів лідерів країн-членів Європейського Союзу, маршрути цих візитів, майже з гарячкуватим поспіхом скликані засідання, прес-конференції та бріфінги – все це останні приготування перед однією із вирішальних «європейських політичних баталій».

Європі конче необхідний період рефлексії. Рефлексії та заспокоєння. Без такої життєво необхідної паузи рефлекторні політичні рішення, що приймаються на найвищому політичному рівні, будуть, скоріш за все, поглиблювати стан «подвійної кризи», що насувається. Колишній британський міністр у справах Європи Деніс Макшейн був, як і відвертим, так і передбачливим: «В Європі наступає «подвійна криза». Перша, конституційна. Друга, бюджетна. Європейський бюджет, що запропонований для розгляду, присвячений Європі 1960-х, можливо 70-х, але не Європі 21-го сторіччя».

До рефлексії першим закликав британський прем’єр і всі погляди зосередилися на Лондоні. Даунінг-Стріт не змусив на себе довго чекати, хоча заява Блера не була настільки безапеляційною, як можна було передбачити.

Понеділок 6 червня, скоріш за все, став початком “офіційного похорону” Конституцій- ного Договору ЄС і, виступаючи перед Палатою громад, міністр закордонних справ Джек Стро з дипломатичною вишуканістю оголосив про відкликання з парламенту спеціального закону про проведення загальнонаціонального референдуму з питання Конституційного Договору.

В багатьох урядових кабінетах і, особливо, в Берліні та Парижі, наступив затяжний шок. Після цього пролунали заклики до «європейської солідарності» та звинувачення в «національному егоїзмі». Головним джерелом рятування ЄС був визначений саме проект бюджету на 2007-2014 роки, а головною загрозою його ухваленню – принципова позиція Великої Британії відносоно процедури повернення країні визначених сум із загальноєвропейської казни.

Баталії навколо повернення Британії фінансових засобів почалися відразу після приходу до влади в 1979 році консервативної партії на чолі із «залізною леді» Маргарет Тетчер. Тоді, Британія, третя за бідністю з дев’яти країн-членів ЄЕС, платила на 40% більше чистих фінансових внесків ніж Німеччина. Тетчер категорично заявила: “Я хочу мої гроші повернути назад”. На самміті в 1984 році у Фонтенбло “залізна леді” ці кошти отримала. На протязі цих років, завдячуючи виробленій угоді, країна отримала повернутих коштів близько 52 млрд. фунтів.

Багато хто розумів, що процедура повернення коштів Британії стала, багато в чому, анахронізмом. Але, не більше ніж самі фінансові перспективи Європейського Союзу, який за своєю суттю, так і за змістом. Як і передбачалося, основними моментами кардинальних розходжень стали:

- величина показника бюджету ЄС, який, всупереч затвердженому в 1999 році в Берліні показнику відрахувань на рівні 1,24%, люксембурзьким президентством, в якості “компромісу”, був запропонований на рівні 1,06 ВНП ЄС;
- витрати на структурні фонди та фонди узгодження;
- витрати на Спільну сільськогосподарську політику (ССП) ЄС;
- процедури повернення фінансів Великій Британії.

У вівторок 7 червня Ширак закликав Блера до дій, тобто до відмови від отримання коштів, «в ім’я солідарності” ЄС. Відповідь із Лондону була без затримок: “Британія постійно робила та робить такі жести. І навіть, враховуючи показник коштів, що повертаються, ми робимо внесок для Європи в два з половиною рази більший, ніж це робить Франція”. А якщо процедуру повернення відмінити, тоді Британія буде вносити до бюджету Європейського Союзу фінансових засобів в 14 (!) разів більше, ніж Франція та в 10 (!) разів більше, ніж Італія. Найбільш чудово, що подавляючи частина цих коштів йде на фінансування ... французьких фермерів.

Більш ніж 40% фінансових перспектив на наступні сім років, як і тридцять років тому, проектуються на ССП, основними апологетами та донорами якої є саме французи. При цьому, лише 2 % ВНП ЄС  складає доля виробників сільськогосподарської продукції. І за злою іронією, але політично прогнозовано, 70 відсотків французьких фермерів голосували “проти” Конституційного Договору. Месьє Ширак у відчаї захищає тих, хто жорстко сказав “ні” одному із основних проектів його політичної кар’єри. А ще саме в 2001 році лідери Франції та Німеччини погодилися “заморозити” відрахування для ССП на нинішньому рівні до 2013 року. Блера про це рішення поінформували таким чином, що, фактично, нічого змінити вже було неможливо.

В 2003 році Франція отримала більш ніж 10 млрд. євро для своїх фермерів, Іспанія та Німеччина – близько 6 млрд. євро., Британія – лише близько 4 млрд. На одного свого мешканця на протязі року Велика Британія отримує близько ... 68 євро із фондів для ССП, менше ніж будь-яка країна Європейського Союзу. Все це також відноситься до питання про “європейську солідарність”. При цьому, значному скороченню можуть бути піддані всі статті, які відносяться до реалізації Лісабонської Стратегії та завдань зовнішньої політики ЄС.

Можлива ситуація, що розстановка сил щодо питання фінансових перспектив ЄС на Самміті може скластися в пропорції 24 : 1. Але, позиція британського уряду незворушна. Тоні Блер: “Якщо ви готові до фундаментального перегляду того, яким чином фінансується Європа, тоді кожний відкритий до дебатів”.

13-14 червня Блер проведе дуже тяжкі переговори із Шираком та Шрьодером – “віссю невдах”, як схарактеризував цих двох лідерів колишній іспанський прем’єр Азнар. У випадку провалу цих переговорів, вірогідність чого значно перевищує шанси на успіх, Британія однозначно застосує право вето.

Поза сумнівом, майбутнє надзвичайно складне президентство Британії в ЄС буде ще більш ускладнено. Але, в 1999 році був затверджений  лише річний бюджет. Натомість, в тому ж році були встановлені бюджетні “стелі”, які нині запропоновано просто знищити. Колишній комісар ЄС і член британського парламенту Ніл Кіннок звинуватив французького президента у використанні бюджетних серйозних розходжень з метою відволікання від принципової та стратегічної мети Самміту – долі Конституційного Договору та визначення ескізів майбутнього розвитку проекту під назвою “Європейський Союз”.

Судячи з усього, можливих варіантів розвитку подій, які визначать наперед майбутнє розвитку Європейського Союзу залишилося зовсім небагато.

На жаль, один з них – перехід ЄС в стан своєрідного “політичного летаргічного сну” – видається одним із найбільш ймовірних. Враховуючи необхідність одноголосного схвалення рішень та відчуваючи, що таке рішення практично недосяжне, Самміт буде вимушений обмежитися схвалення ні до чого не зобов’язуючої, політично заспокійливої декларації. Про перехід до стану політичної рефлексії в даному випадку вести мову буде некоректно.

В протилежність даному сценарію, Велика Британія, враховуючи свою роль, що різко підсилилася, буде спробувати неформально визначити лідерство саме на червневому Самміті, розвинувши своє лідерство під час вкрай складного, але перспективного президентства в ЄС.

І, можливий варіант, який залишився. Реальна спроба “вісі невдах” – Франції та Німеччини – розпочати формування так званого “ядра держав”, поки що на основі закріплених процедур “поглибленного співробітництва” в рамках існуючого законодавства Європейського Союзу.

Доброго дня, “Ніцца”.