Янукович готувався до цього візиту дуже давно.  «Хлопець з Єнакієво» давно знав, що саме під час поїздки до диктаторського Китаю, Україна буде в стану дефолту. Пекін розглядався як один із останніх шансів утриматися на човні, що стрімголов рушив до дна.

Що давно стало зрозумілим, так це природа китайської «допомоги». Нікого не повинні заколисувати суми, які промовляються лакеями з Банкової та на Михайлівській площі. Жодний юань допомоги з боку комуністичної економіки Китаю, будь-кому в світі, залишається під виключним китайським контролем. Кожне робоче місце в спільних проектах повинно, передусім, бути китайським. Кожний контракт повинен мати китайську компанію, як головну. Кожна банківська транзакція під контролем Центрального банку Піднебесної, який жорстко контролюється ЦК КПК.

Якщо колишній директор автобази наважиться віддати українські землі китайським «хунвейбінам», він повинен знати, що це межує з національною зрадою. А селянам південний областей України треба вчити «велику та могучу» китайську мову.

Що Янукович не зрозумів і ніколи не зрозуміє, так це те, що за його вояжем дуже уважно слідкують, передусім, у Вашингтоні, Токіо та Москві. В цих країнах знають, що Пекін перейшов «червону риску». Ситуація в регіоні вже ставала майже аналогічною Холодній війні. Після введення Пекіном в односторонньому порядку зони для заборони польотів над Східно-Китайським морем вона стала вже справжньої Холодною війною. Янукович цього не те, що не розуміє, він про це навіть і не здогадується. Китайські комуністичні боси можуть  дуже вдало використати цього «українського болванчика» у своїх цілях.

І ці цілі дуже далекоглядні та підступні. «Китайське диво» завершилося. А яке диво може бути всередині комуністичної резервації?  «Доктрина Ден Сяо Піна», яка стала основою того «дива»   припинила своє існування. На нещодавно завершеному 18 пленумі ЦК КПК, який чекали, що стане народженням нової  «Доктрини Ден Сяо Піна», фактично, відбувся регрес. Новий глава КНР Сі Цзінпінь зосередив у своїх руках майже абсолютну владу та почав впроваджувати елементи політики Мао, повністю усвідомлюючи, що економіка стала вирішальним викликом системі. А економіка майже зупинилася. Не використати в цій ситуації  «хлопця з Єнакієво» було, як мінімум, недалекоглядно.

Може дійсно,  Віктор та Сі: брати навіки?