Вражаючим було те, що ілюзії щодо «одужання» Португалії навіть існували. Неперевершеним був та залишається, можливо, єдиний факт, що уряд правоцентристської соціал-демократичної партії Португалії на чолі з прем’єром Педро Коельо неухильно та послідовно втілював виключно консервативні принципи. Ці принципи могли б принести благо для Португалії, але не в рамках зони євро.

Базові положення нової програми уряду  Коельо були ухвалені національним парламентом наприкінці минулого року під наджорстким наглядом та вимогами «Трійки». Деякі положення програми навіть були ще жорсткішими, аніж того вимагали кредитори. Вищі керівники Європейського Союзу безперервно трубили про те, що Португалія стала «взірцем подолання безпрецедентної кризи» Кризи, основними архітекторами були ті ж самі люди в ті ж самих високих брюссельських кабінетах.

Всі попередження та заклики зупинитися ігнорувалися та відкидалися, як такі, що несуть загрозу просування до кращого та виходять від ворогів «єдиного європейського дому». В той самий час на вулиці португальських міст та містечок виходили сотні тисяч їхніх мешканців, протестуючи проти «нового курсу».

3 квітня уряд  Коельо вистояв під час голосування вотуму недовіри, ініційованого опозиційною соціалістичною партією. Жодних сенсацій, враховуючи, що правлячі консерватори мають значну перевагу в парламенті.

Пізно ввечері, 5 квітня, Конституційний суд  Португалії визнав антиконституційними чотири з дев’яти заходів, передбачених у бюджеті на 2013 рік. Серед них – заплановане зменшення зарплат працівників бюджетної сфери та державних пенсій.

Реакція найвищих урядових представників на вердикт вищої судової інстанції держави заслуговує на цитування та таке, що нагадує українські реалії. Державний секретар Кабінету міністрів Луїс Маркес Гуедес заявив: «Рішення Конституційного суду утворює серйозні складнощі для країни у досягненні мети та цілей бюджету, які повинні бути досягнуті. Уряд не погоджується із інтерпретацією конституції».

Прем’єр  Коельо у своєму зверненні до нації заявив, що «уряд залишається зобов’язаним цілям програми». Тобто жодної зміни курсу, який призвів до катастрофи. І миттєво виступила із, напевно, вже наштампованим, зверненням Єврокомісія – тільки обраний курс і нічого іншого. На тлі оцінок МВФ, що падіння в Португалії в цьому році досягне 3,5 % на тлі другого поспіль року рецесії в єврозоні.

Весь пакет 78 млрд. допомоги для Португалії «завис» у цілковитій невизначеності. І миттєво включилися в дію політичні чинники.

Для іберійської держави наразі залищилося два сценарії. Або, продовження диктату євро з майбутнім соціальним та політичним вибухом, або, нові, позачергові вибори. А після них на обрії приклади Італії, Греції, Кіпру…

Є ще третій сценарій – вихід Португалії з єврозони та відродження держави за керівництва нинішнього дійсно реформаторського уряду. Та видається, що даний сценарій на даний час поза уявою. Занадто все пов’язано. Баррозу також португалець і також був прем’єром уряду  правоцентристської соціал-демократичної партії.