АНАЛІТИКА

18.07.2011 | Справжнім європейцям потрібен зараз план «Б»
Джордж Сорос - The Financal Times

Євросоюз з’явився на світ завдяки явищу, яке філософ Карл Поппер називав «поетапною соціальною інженерією». Група далекоглядних державних діячів, натхнених ідеєю Сполучених Штатів Європи, усвідомила, що цю концепцію можна втілити тільки поступово, ставлячи проміжні цілі, мобілізуючи необхідну для їх досягнення політичну волю і укладаючи угоди, що дозволяють державам-членам здавати свої суверенітети порціями. Саме у такий спосіб повоєнне Європейське співтовариство вугілля та сталі перетворили у ЄС - по кроку за раз, розуміючи, що кожен крок є недосконалим і потребуватиме наступних кроків у свій час.
 
Необхідну політичну волю архітектори ЄС забезпечували, нагадуючи про Другу світову війну, загрозу з боку СРСР і економічні вигоди інтеграції. Підживлювали проект і власні успіхи. А коли розпався Радянський Союз, потужним поштовхом стала перспектива возз’єднання Німеччини.
 
Німеччина визнавала, що може знову стати єдиною тільки в контексті спільного об’єднання Європи, і була готова заплатити за це. Після того як німці допомогли примирити суперечливі національні інтереси, зробивши в Унію внесок більший за інших, процес інтеграції Європи досяг свого апогею - був підписаний Маастрихтський договір і запроваджена єдина валюта, євро.
 
Але євро виявився неповноцінною валютою: у нього був єдиний центральний банк, але не було єдиного міністерства фінансів. Його творці чудово знали про цей недолік, але вірили, що в разі необхідності їм вдасться мобілізувати політичну волю для наступного кроку. Але цього якраз і не відбулося, тому що в євро виявилися інші недоліки, про які його творці не підозрювали. Вони керувалися неправильним уявленням про те, що фінансові ринки можуть самі коригувати ексцеси, що виникають, так що всі правила були спрямовані на те, щоб приборкати ризики з боку державного сектора. І навіть у такому однобічному регулюванні творці євро занадто покладалися на здатності окремих держав до самоконтролю.
 
Ексцеси тим часом виникли переважно у приватному секторі. Конвергенція відсоткових ставок стала причиною економічного розшарування: зниження відсоткових ставок в слабких країнах підживлювало бульки на ринках нерухомості. Одночасно найпотужнішій економіці, німецькій, доводилося затягувати тугіше пояс, щоб впоратися з наслідками об’єднання країни. Тим часом фінансовий сектор, абсорбуючи неякісні фінансові інструменти і погані кредити, заражав сам себе.
 
Після возз’єднання Німеччини основна рушійна сила інтеграції Європи зникла, а фінансова криза запустила процес розпаду. Ключовим став момент, коли після краху Lehman Brothers владі треба було гарантувати, що жодна системоутворююча фінансова інституція більше не збанкрутує. Канцлер Німеччини Ангела Меркель наполягала, що спільних гарантій ЄС не має бути, кожна країна повинна сама дбати про власні інституції. Це корінь нинішньої кризи євро.
 
Фінансова криза змусила держави компенсувати замороження приватного кредитування, і у Європі кожній державі довелося робити це самій, ставлячи під сумнів надійність урядових облігацій, деномінованих у євро. Премії за ризик зросли, і єврозона була поділена на кредиторів та боржників. Німеччина змінила свій політичний курс на 180 градусів, від головної рушійної сили інтеграції до головного опонента “фіскальної унії”.
 
Європа стала «двохшвидкісною» - країни-боржники пішли на дно, а профіцитні продовжували рватися вперед. Будучи найбільшим кредитором, Німеччина могла диктувати умови допомоги, які виявилися, по суті, каральними, і ще ближче підштовхують боржників до неплатоспроможності. Тим часом Німеччина виграла від кризи євро, оскільки обмінний курс валюти знизився, зробивши економіку країни ще більш конкурентоспроможною.
 
Інтеграція оберталася дезінтеграцією, і попутно змінювалася роль європейської політичної еліти, яка з прихильниці об’єднання ставала захисницею статусу-кво. Як наслідок, кожен, хто вважав статус-кво небажаним, неприйнятним або нестійким, був змушений займати антиєвропейські позиції. У міру того, як кредитори підштовхували боржників все ближче до прірви неплатоспроможності, зростала популярність націоналістичних політичних партій, наприклад «Справжніх фінів» у Фінляндії та їхніх аналогів в інших країнах.
 
Незважаючи на все це, представники європейського істеблішменту продовжують стверджувати, що нинішньому стану справ немає альтернативи. Фінансові регулятори вдаються до дедалі відчайдушніших заходів, намагаючись затягнути час. Але час працює проти них. Двошвидкісна Європа продовжує поглиблювати прірву між країнами-членами. Греція рухається до некерованого дефолту і (або) девальвації з наслідками, які не можна прорахувати.
 
Щоб розвернути цей процес, що видається незворотнім, Греції і єврозоні потрібен план «Б». Дефолт Греції, може і неминучий, але він не повинен бути безконтрольним. І хоча якась ланцюгова реакція неминуча (що б не сталося з Грецією, те саме, наймовірніше, спіткає і Португалію і, можливо, Ірландію), необхідно захистити решту єврозони. Це означає її посилення, яке, можливо, зажадає ширшого використання євробондів і запровадження якоїсь спільної для єврозони схеми гарантування депозитів.
 
Щоб мобілізувати політичну волю, буде потрібен план «Б» і для самої ЄС. Європейській еліті треба повернутися до принципів, на яких створювали унію, визнавши, що наше розуміння реальності недосконале, наші уявлення упереджені, а інституції вадливі. Відкрите суспільство не вважає вибудувану систему священною, і, якщо в системі виявляються помилки, воно готове їх виправляти.
 
Повинна бути можливість згуртувати проєвропейську мовчазну більшість навколо ідеї, що якщо статус-кво зберегти не можна, то необхідно шукати загальноєвропейське, а не національні рішення. «Справжніх європейців» має бути більше, ніж «справжніх фінів» та інших антиєвропейців з Німеччини та інших країн.



USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект