Німеччина  виходить із трансатлантичного табору. Як надовго, наразі це не так важливо, як сам факт. Це реальність, наслідки якої наразі важко прогнозовані. Не повинні вводити в оману рефлексивні дії заспокоїти союзників по Альянсу пожежними рішеннями підсилити німецький контингент в Афганістані 300 військовослужбовцями, знаючи які функції Бундесверу в цій країні.

Майже шокуючою стала новина про рішення уряду ФРН утриматися під час голосування в Раді Безпеки ООН Резолюції 1973. Звичайно, що у Берліна були інші, якщо були взагалі, стратегічні розрахунки, аніж у Китаю, Росії та Індії (хтось ще й надалі буди продовжувати вести мову про появу нових стратегічних гравців, що можуть бути порівняні зі США?), які також утрималися. Таке голосування викликало величезне невдоволення, як серед німецького політичного істеблішменту, так і німецького електорату, який жорстко покарав правлячу коаліцію на регіональних виборах у двох, одних із найбільш важливих землях. Ангела Меркель та її союзники наївно сподівалися, що неучасть у Лівії зможе допомогти. Вийшло навпаки. Про надання країні статусу держави-постійного члена Ради Безпеки можна забути. Як мінімум, Німеччина повинна була підтримати Резолюцію й лише надалі вирішувати проблеми щодо своєї участі або неучасті в операції проти лівійського диктатора.

Ще більш шокуючим, але вже з точки зору євроатлантичної єдності, стало політичне рішення щодо виведення німецького флоту з-під об’єднаного командування НАТО. Це відбувалося на тлі, коли на протязі тижня в Штаб-квартирі НАТО відбувалося, за висловами високорівневих дипломатів, «політичне божевілля».  Доходило до того, що Німечина та Франція покидали зал засідань Північно-Атлантичної Ради. Правда, кожна сторона із власних політичних розрахунків та намірів.

Не менш шокуючим стале рішення про вивід німецьких військових спеціалістів із систем командування літаками AWACS, які (невесела іронія - базуються на німецькій території) та беруть безпосередню участь в лівійських операціях. AWACS – це єдиний військовий компонент, який знаходиться під повним командуванням з боку структур НАТО.

Вчора речник Військово-морських сил Німеччини заявив, що країна повертає свій морські потужності до об’єднаних структур Альянсу, але й надалі відмовляється  від участі у вже єдиній, об’єднаній операції Альянсу “Unified Protector”. Фрегат «Любек» та мінний тральщик будуть діяти виключно в рамках операції «Активні Зусилля», що не має жодних зв’язків з операцією НАТО у Лівії.

Сьогодні, на конференції союзників у Лондоні, Італія та Франція будуть робити спроби повернути Німеччину до своїх лав. Але видається, що спроба буде марною, на тлі того, що ключовим повинно стати питання про майбутнє Лівії без Каддафі.

Роберт Кеган писав, що «коли Німеччина працює, то через шість годин вона крокує маршем по Єлісейських Полях». На тлі інших членів ЄС Німеччина дійсно «працює», але залишається на Унтер-дер-Лінден. Можливо, це краще. Питання: для кого?

 http://blogs.korrespondent.net/users/blog/europekolomiyets/a34639