АНАЛІТИКА

18.01.2011 | Неприйнятне НАТО
Джерело - The Washington Post

Навіщо Москву приймати в НАТО? Ідея про прийняття Росії до НАТО виявилася на диво живучою. Але співпраця альянсу з Москвою можлива й поза межами організації. Росія в НАТО переслідувала б мету зменшити вплив США, а східноєвропейські члени альянсу сприйняли б вступ Росії як зраду.
 
Агресивна Росія, ймовірно, підриватиме позиції США у важливому альянсі.
 
Деякі погані ідеї у сфері національної безпеки ніяк не зникнуть. Одна з найгірших із них тримається уже 20 років. Це думка, що Росії слід запропонувати членство в НАТО. Але час цієї ідеї не настане ніколи.
 
Певною мірою НАТО перебувало у пошуках ідентичності після падіння Берлінського муру. Альянс був утворений під час холодної війни як організація колективної безпеки, щоб утримати Радянський Союз від будь-яких військових операцій проти вільних країн Західної Європи, і, за потреби, для їхнього захисту від атаки червоних. Тоді НАТО було символом виконання американського військового обов’язку перед Європою – на відміну від міжвоєнного ізоляціонізму, який тривав до початку Другої світової війни.
 
Одразу після закінчення холодної війни дехто сумнівався у потрібності НАТО. Початкова загроза минула, то чому б не покінчити із ним? Тверезіші голови перемогли, і замість згортання НАТО зазнало великого розширення на схід для приєднання колишніх країн Варшавського договору та – у випадку Прибалтики – колишніх радянських республік. Для східноєвропейських країн членство в НАТО було убезпеченням від відновленої сили Росії. Їхня присутність в альянсі зробила впливовішими Сполучені Штати, оскільки нові члени вірили, що Америка (переусім адміністрація Рейґана) ставила на перше місце їхню свободу.
 
Нове НАТО виконує місії за межами своєї території, у таких місцях як Афганістан. Альянс забезпечує своїм державам-членам рамкові умови для модернізації. Іншою перевагою є те, що постійна присутність США в Європі притупляє дискусії щодо потужніших незалежних європейських збройних сил.
 
Адміністрація Обами продемонструвала тривожний рівень шанобливості до Росії в більшості питань безпеки, чи то протиракетна оборона, чи ядерна зброя, чи ядерна програма Ірану. Натиснути «кнопку перезавантаження» у відносинах США–Росія – це привабливий слоган, але він не має стратегічного обґрунтування. Вашингтон та Москва мають мало спільних інтересів. Збереження надії на членство Росії в НАТО може бути неправильно витлумачене як важіль збільшення американського впливу.
 
Декларація листопадового натовського саміту у Лісабоні демонструє, що Росія залишається проблемою для організації. НАТО закликало Москву «відкликати своє визнання грузинських регіонів Південної Осетії та Абхазії незалежними державами» та «виконувати свої обов’язки із повагою до Грузії» відповідно до угоди від 2008 року про припинення військових дій та договору про закінчення війни у Південній Осетії. Альянс обіцяв – і то протягом кількох років, – що «Грузія стане членом НАТО». Росія рішуче протестувала проти такого розвитку подій. Прийняття Грузії в НАТО ствердило б призначення альянсу, не дозволивши подальшу агресію та підтримуючи стабільність.
 
Прийняття Росії у члени НАТО зруйнує організацію зсередини. Росію могла б стати обструкціоністом у питаннях, які стосувалися б сфери американських інтересів, як це траплялося в ООН та інших багатонаціональних організаціях. Головною метою Росії в НАТО був би контроль над альянсом, дестабілізація та віддалення від нього США. Східноєвропейські члени сприйняли б вступ Москви як зраду. А оскільки співпраця з Росією можлива поза рамками НАТО, наприклад, підтримка шляхів постачання військ Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані, то перебування Москви у таборі НАТО матиме нульову перевагу.
 



USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект