АНАЛІТИКА

18.10.2010 | Російська рулетка Саркозі
The Wall Street Journal Europe - Кеннет Вайнстін – керівник Інституту Гадсона

Новини з Франції завжди є цікавими, особливо за президента Ніколя Саркозі. Він найбільш проамериканський французький лідер з часів IV Республіки, і минулому року він повернув свою країну у військові командні структури НАТО. На міжнародній арені лише ізраїльський прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу гучніше за нього попереджає світ про величезну загрозу, яку становить ядерна програма Ірану.
 
На цьому тлі ще дивніше виглядає те, що Саркозі одночасно прагне здобути прихильність Росії. У понеділок він прийматиме у Нормандії, у курортному містечку Довіль, президента Дмітрія Мєдвєдєва і канцлера Німеччини Анґелу Меркель. Найбільше непокоїть програма саміту, присвячена новій архітектурі безпеки, яка, як зазначив Кремль, дозволить трьом країнам "розвивати партнерство з метою формування спільноєвропейського простору безпеки і співпраці".
 
І це не просто порожні балачки. Франція вже висловила намір продати Росії чотири (поки що не збудовані) бойові кораблі класу Mistral, що допоможе модернізувати російський флот. Москва визнала, що її 26-годинна війна із сусідньою Грузією два роки тому викрила недоліки в російському тактичному арсеналі і що великі гелікоптероносці Mistral дозволили б їй виконати свої військові завдання за кілька хвилин, а не годин. Саме Саркозі, який займав у серпні 2008 року посаду президента Ради ЄУ, вів переговори з Москвою про припинення вогню, а тепер грузини заявляють, що Росія часто порушує цю угоду.
 
Оскільки Москва, радше за все, розгорне десантні кораблі Mistral проти слабких республік "близького зарубіжжя", таких як Грузія, рішучість президента Саркозі здійснити таку угоду викликає тривогу.
 
Поведінка Франції спантеличує також й тому, що Росія відіграє роль головного помічника Ірану. Стратегічна позиція Росії щодо Тегерана має мало спільного з опозицією Франції іранській ядерній програмі.
 
Саркозі не буде першим французьким президентом, який прагне розіграти російську карту. Ще Шарль де Голль мріяв про єдину Європу "від Атлантики до Уралу". Вигнавши штаб-квартиру НАТО з Парижа і вийшовши з єдиного військового командування Альянсу, де Голль заявив про свою незгоду з політикою Холодної війни, яку провадив Вашингтон. Можливо, Саркозі розмірковує над дзеркальним образом недавнього минулого: за відсутності сильного лідерства в Європі з боку адміністрації Обами Франції, з її історичним темпераментом, цілком було б доречно змістити баланс сил у східному напрямку.
 
Але Ніколя Саркозі прийшов до влади на базі цілком іншої політичної програми. Перш ніж стати президентом, він був одним з провідних критиків агресивної політики Владіміра Путіна в "близькому зарубіжжі". Міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер, який, як подейкують, іде з уряду, намагався відмовитися від історичної схильності Франції до realpolitik і приділяти більше уваги правам людини в зовнішній політиці. Остання річ, яка потрібна путінській Росії, це дипломатичне схвалення її експансіоністських звичок.
 
Президент Саркозі не може не знати про ці небезпеки, і поки що він провадив зовнішню політику Франції з певною часткою відваги. Можливо, він вважає себе своєрідним мостом між Атлантикою і Уралом, стримуюче впливаючи на Росію, яка досі знаходиться на етапі пострадянської відбудови. Або ж у нього щось зовсім інше на думці?


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 164. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект