Виробничі потуги Ради Європи продукують рішення, резолюції, рекомендації, а тим часом ситуація на геополітичному ринку міняється. Глобалізація додає проблем до врегулювання, росте конкуренція з боку ЄС. Лейблу «Демократія, права людини, верховенство права» зі знаком якості «європейці довіряють, з 1949 року» завдано шкоди: занадто вже багато можливостей залагоджування конфлітків було втрачено. Криза європейської архітектури безпеки та світова фінансова криза змусила керманичів цієї пан-європейської ТНК задуматися над своїм подальтшим існуванням.

Спеціальний представник при Генеральному Секретарю РЄ, Жерар Штудман, привідкрив нещодавно завісу над таємничою реформою інституції. Швейцарський дипломат після багаторічного керівництва Бюро демократичних інституцій та прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ тепер тримає ключі від майбутнього РЄ. Це вже викликало побоювання та обурення у представників Конференції міжнародних неурядових організацій (МНУО) – одного з органів РЄ поруч із Парламентською Асамблеєю, Комітетом Міністрів та Конгресом місцевих і регіональних влад Європи.

Пан Штудман керується досить глобальною візією спільноти міжнародних організацій, виступає за модернізацію, оперативність РЄ, оголошує наступ на забюрократизовані органи і суттєво урізає бюджет цілому ряду програм. «Річний бюджет РЄ – близько 220 млн євро. Мінус бюрократичні видатки, мінус зарплати функціонерам РЄ – і нам залишається усього 40 млн євро операційного бюджету. За таких умов, ми не можемо собі дозволити ані копійки марнотратства», - наполягає пан Штудман, вважаючи неприпустимим і надалі залишати усі 130 програм та 59 комітетів управління проектами. Секретаріат МНУО ж, на його думку, перетворилася на неповороткий механізм, а представлені в органі організації не відповідають реальним потребам та не займаються найнагальнішими проблемами  на порядку денном РЄ, як-от питання ромів. Натомість Спеціальний радник з питань реформи РЄ тяжіє до впливових на світовому рівні НУО, цитуючи Open Society Джорджа Сороса. На превеликий жаль МНУО, що до того ж піддає сумніву суто бюджетні міркування Генерального Секретаріату і пана Штудмана: «На весь операційний бюджет РЄ в 2010 році в 40 млн євро на наш орган припадає лише 250 тисяч. А скоротять нас наступного року на 60%, в той час як загальне бюджетне скорочення по РЄ – менше 1%...».

Звісно, боротьба із бюрократичним проїданням коштів необхідна. Як і раціоналізація проектів на міжорганізаційному рівні. Пан Штудман як ніхто не взмозі ідентифікувати та усунути непотрібне дублювання проектів у різних міжнародних організаціях. Реформа з підвищення ефективності і дієздатності РЄ невіддільна від стратегічних розмірковувань щодо архітектурної безпеки на Європейському континенті. Чи оспорюватимуть РЄ, ЄС, НАТО та ОБСЄ ті чи інші питання, а чи працюватимуть за принципом взаємодоповнюваності, чи згодні деякі держави фінансувати схожі проекти в різних організаціях, членами яких вони являються?  Якщо на європейському континенті достатньо НАТО для вирішення питань військового характеру та ЄС – для інтеграції, то Раді Європи не залишиться нічого іншого, як акуратно згорнути свої здобутки – Європейський Суд з прав людини, Венеціанську комісію – та покласти їх до шухлядки ЄС. Хоча на думку пана Штудмана, «здобутки РЄ – значимі, це організація, яка виробляє правові норми зобов’язуючого характеру для країн-учасниць та виходить за рамки вузького поняття Західного світу, залучаючи такі країни, як Туреччина, Україна та Росія». 

Отож, організація - колишній лідер на правових і культурних просторах континенту – зараз повинна вирішити для себе дилему камо грядеши, і водночас, реорганізовуватися в конкурентному оточенні. А тим часом до процесу її реформ потрібно пильно приглядатися, аби кризовий менеджмент мислячи глобальними категоріями не скоритив «за нерентабельністю» не такі вже й не потрібні напрямки діяльності, просто тому, що вони – найслабкіша ланка й їх легше зрушити з місця, ніж інших. Хотілося б, щоб це сталося не за рахунок громадянського суспільства