АНАЛІТИКА

21.05.2010 | Смерть європейської мрії
The Financial Times - Гідеон Рахман

З набуттям чинності Лісабонського договору наприкінці минулого року деякі європейські лідери дозволили собі помріяти про новий світовий лад, у якому Європейську Унію нарешті визнають світовою наддержавою, коли вона стоятиме в одній лаві зі США і Китаєм.
 
Протягом кількох останніх тижнів Європа, безумовно, привернула увагу всього світу – але не в тому сенсі, у якому вона сподівалася. Замість того, щоб милуватися ЄУ через її динамізм і силу, решта світу спостерігає за нинішньою економічною кризою в Європі, із зачаруванням і жахом. Спостерігання за боротьбою за порятунок євро з Вашингтона або Пекіна трохи схоже на спостерігання за автокатастрофою на іншому боці дороги. Бути глядачем такого дуже неприємно – але є ще й страх, що ви постраждаєте від летючих уламків.
 
Глядачі в Америці й Азії мають усі підстави побоюватися, що можуть постраждати від зараження банківською кризою або кризою державних боргів у Європі. Навіть тривалий період зниженого попиту в ЄУ – яка як ціле все ще найбільша економіка світу – може лише зашкодити глобальному економічному зростанню.
 
Цілком природно, що увага міжнародної спільноти повинна зосередитися передусім на економічних аспектах кризи в Європі. Але є також ширші, хоча й менш очевидні політичні наслідки. Легко сміятися з претензій влади Брюсселя. Але факт полягає в тому, що ЄУ дійсно означає – або, можливо, означала – щось важливе на світовій арені.
 
Те, чим є Європа, – це не стільки груба сила, скільки сила ідеї – європейська мрія. Для інтернаціоналістів у всьому світі, для тих, хто вірить у набагато глибшу співпрацю між народами, для тих, хто вимагає створити міжнародний правовий лад, ЄУ є маяком надії.
 
Якщо європейський експеримент починає розвалюватися – після понад 60 років кропітких досягнень – то ідеї, які уособлює Європа, також зазнають ушкоджень. Конкурентні ідеї – примат сили над правом, продовження верховенства національної держави, авторитаризм – можуть отримати поштовх.
 
Іноземні прихильники європейської мрії – це не тільки маловідомі професори з американських гуманітарних коледжів, хоча їх є чимало. До прихильників європейської мрії належать прем’єр-міністр Японії та президент США.
 
Незадовго до вступу на посаду Юкіо Хатояма, нині прем’єр-міністр Японії, закликав створити паназійську валюту за зразком євро і послався на перших прихильників європейської єдності як особистих натхненників. Барак Обама, президент США, набагато менш відкрито захоплювався європейською моделлю. Привілеї американської могутності і перешкоди внутрішньої політики США встановлюють потужні обмеження на те, як він міг би дивитися на Європу як модель.
 
Утім, і внутрішня, і зовнішня політика адміністрації Обами виглядає значно більш "європейською", ніж адміністрації Буша. У Європі позитивно оцінили президентську реформу системи охорони здоров’я. І коли адміністрація Буша часто відкрито зневажала зовнішньополітичні ідеї, які пропагували "євроїди" [euroids] (глузливий вираз Джона Болтона, посла в ООН за часів Буша), адміністрація Обами викликає значно більше симпатій.
 
Бюро планування політики державного департаменту – у якому свого часу працювали великі мислителі, такі як Джордж Кеннан і Френсіс Фукуяма – зараз очолює Енн-Мері Слотер, учений і фахівець з міжнародного права, яка стверджує, що визначальною ідеєю зовнішньої політики адміністрації Обами є переконання, що найбільші світові проблеми – як от зміна клімату і розповсюдження ядерної зброї –США не можуть розв’язати самостійно. Необхідне міжнародне співробітництво. Ви часто чуєте такі аргументи у Брюсселі, але вони не були особливо модними у Вашингтоні за Буша.
 
Утім, європейська економічна криза робить життя набагато складнішим для тих американці чи азіатів, які хочуть довести, що решта світу повинна вчитися в Європи. Минулого тижня я зустрівся з представником японського істеблішменту, який реготав від думки, що його прем’єр-міністр колись вважав, що Європа може бути якоюсь моделлю. У США за європейську фінансову кризу вхопилися консерватори, які стверджують, що реалізація Обамою "соціалізму" в європейському стилі призведе до банкрутства Америки.
 
Коли іноземні шанувальники ЄУ займають оборону, міжнародні євроскептики переходять у наступ. Чарльз Грант, голова Центру європейських реформ, проєвропейського мозкового центру, каже, що він був вражений під час своїх останніх поїздок, як зросла зневага до Європи в Делі, Пекіні та Вашингтоні. "Вони вважають, що ми потрапили в коло постійного економічного і демографічного спадання і презирливо ставляться до наших претензій на потугу", – нарікає він.
 
Кілька років тому Джеремі Ріфкін, американський письменник, опублікував книгу під назвою "Європейська мрія" [докладно про погляди Ріфкіна читайте "Європа зможе", Polityka, Niezbędnik Inteligenta Plus, nr 2/2010, – Z], яка створила фурор у Брюсселі. Пан Ріфкін, який, можливо, не випадково також написав книгу під назвою "Кінець роботи" [End of Work], стверджував, що Європа є зразком для майбутнього. "Коли американський дух слабне, нова європейська мрія народжується, – пише він. – Ця мрія набагато краще пасує до наступного етапу розвитку людства – того, який обіцяє привести людство до глобальної свідомості, що відповідає все більш взаємопов’язаному суспільству".
 
Читаючи ці слова сьогодні, я не знаю, сміятися мені чи плакати.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 7034. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект