АНАЛІТИКА

16.04.2008 | Невирішене афганське питання Бухарестського саміту
Віталій Мартинюк - Міжнародний інститут гуманітарних технологій, спеціально для «Євроатлантичної України»

Бухарестський саміт 2-4 квітня цього року висвітлив відсутність консенсусу всередині Альянсу з ряду ключових питань. До таких слід віднести операцію сил ISAF в Афганістані. Афганське питання протягом довгого часу залишається критичним в Альянсі, оскільки проголошена війна проти міжнародного тероризму все ще не досягла своїх цілей. В Афганістані продовжують тривати бойові дії проти талібів і навіть відмічено їх активізацію на Півдні країни.



За місяць до Бухарестського саміту, 28-29 лютого 2008 року, Генеральний Секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер в ході візиту в США в промові «Афганістан і НАТО: створюючи Альянс ХХІ століття» вказав на необхідність визначення перешкод для проведення операції в Афганістані з метою їх подальшого усунення. Однак, Бухарестський саміт не зміг справитися з цим завданням. Не зважаючи не велику увагу Альянсу до Афганістану і ряд визначальних положень, ключові питання залишились без відповіді, оскільки не окреслено узгодженого підходу до продовження операцій сил ISAF.



Афганське питання було висвітлено в Підсумковій декларації Бухарестського саміту та в Стратегічному баченні сил ISAF (ISAF’s Strategic Vision). Країни-члени Альянсу підтвердили зобов’язання перед майбутнім Афганістану як “мирної, демократичної країни, яка поважає права людини і є вільною від тероризму”. Основними принципами операції НАТО в Афганістані, яка є головним пріоритетом, визначено:



стійке і спільне довготривале зобов’язання,
посилення ролі уряду Афганістану,
узгоджений підхід світової спільноти, з об’єднанням цивільних і військових зусиль,
посилене співробітництво з афганськими сусідами, особливо з Пакистаном.


Довготривале зобов’язання НАТО


 
Країни-члени Альянсу подали сигнал про свою готовність залишатися в Афганістані, поки не буде досягнуто цілі із встановлення стабільності і самоуправління в країні. Відсутність обмеження може переконати Талібан про марність їх зусиль. З іншого боку, якби Альянс встановив кінцевий термін перебування НАТО в Афганістані, наприклад до 2010 року, то він примусив би уряд в Кабулі збільшити зусилля для повного прийняття на себе повноважень і зміцнення власних позицій.



В Декларації Бухарестського саміту відмічено, що країни-члени вітають рішення направити додаткові підрозділи в Афганістан. Напередодні Бухарестського саміту командувачі сил ISAF доповідали, що для успішного проведення операції необхідно додатково 7,5 тисяч військовослужбовців, в тому числі 2,5 тисячі - для дій на півдні Афганістану. Задекларовані контрибуції наполовину менші: Сполучені Штати Америки пообіцяли перенацілити з Іраку 3 200 морських піхотинців, Франція - направити додатковий батальйон в складі 700 військових і Румунія – додаткову роту в складі 120 військових.



Можна було б говорити про певні зрушення в Альянсі з вирішення конфліктної ситуації довкола операції в Афганістані. Однак, зробити це заважає ряд застережень.



По-перше, тільки три країни погодились надати додаткові підрозділи. Німеччина навіть не розглядає такої можливості, а Канада взагалі погрожує вивести частину своїх військ. Своєчасні рішення про перекидання додаткових сил дозволять утримати Канаду від скорочення свого контингенту, який знаходяться на передових позиціях боротьби проти Талібану.



По-друге, розстановка сил ISAF не зміниться – «бойовий досвід» на Півдні країни отримуватимуть все ті ж підрозділи США, Канади, Великої Британії, Данії і Нідерландів. Французькі, німецькі, грецькі і інші солдати залишаються в Центрі, на Півночі і Сході країни. Додаткові підрозділи Франції будуть спрямовані в східну провінцію Хелменд, щоб “звільнити” американських солдат для їх подальшого перекидання на лінію активних бойових дій.



По-третє, Талібан постійно активізує свою діяльність і проводить все більш агресивні заходи, в тому числі і в інформаційному просторі. НАТО має серйозні недоліки у сфері «стратегічних комунікацій». Багатьом країнам, залученим до ISAF, не вдалось ефективно налагодити комунікативні стосунки із своїм населенням стосовно потреби військового залучення в Афганістані. Талібан і ісламістські кола змогли досягти «інформаційного домінування», тобто демонстрації цивільних втрат через Інтернет. Тільки після тривалих дебатів, Альянсу вдається доводити злочинність дій Талібану, демонструючи документи про його акти проти цивільного населення (вчителів, поліцейських, посадовців-жінок).



По-четверте, погляди країн-членів НАТО на подальший порядок проведення операції залишаються відмінними. США наполягають на активізації бойових дій проти талібів, а ряд європейських країн схильні до спрямування основних зусиль виключно на посилення ролі афганського уряду і афганських силових структур в стабілізації обстановки, на надання йому допомоги та на цивільне відновлення країни. Наприклад в Німеччині, яка має третій за розмірами контингент в Афганістані, дотримуються думки, що місія має спрямовуватись на державну стабілізацію, а не на боротьбу проти ісламізму.



Такої ж позиції дотримується і Франція. 13 квітня цього року міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер в ході дводенного візиту в Афганістан сказав: “Нашою ідеєю є наближення до афганців. Ми не воюємо проти афганців, але разом з афганцями проти тероризму”. Тобто Франція пропонує все більше залучати афганців до вирішення питань стабілізації і відновлення країни, поступово перекладаючи на них відповідальність.


 
Довготривале зобов’язання Альянсу в Афганістані є скоріше затягуванням проблеми внутрішньої єдності, індикатором якої стала операція сил ISAF. Не вирішивши цю проблему і не усунувши внутрішні протиріччя в поглядах на подальше проведення операції, НАТО не зможе ефективно довести її до потрібного завершення. Операція може затягнутись на довгі роки.


Посилення ролі уряду Афганістану



Головним спрямуванням цього пріоритету є підготовка афганського уряду до поступової передачі йому повноважень з контролю над територією країни і самостійного гарантування безпеки в рамках національних кордонів. Для цього сили безпеки Афганістану (армія і поліція) повинні мати здатність діяти автономно, успішно планувати і проводити операції за підтримки сил ISAF в найближчі роки.


 
Відповідно, на наступні 5 років цілями НАТО в Афганістані є:
- у 2010 році мати повністю підготовлені і екіпіровані Афганську національну армію чисельністю 80 тисяч осіб і Афганську національну поліцію чисельністю 82 тисячі осіб;
- призначити афганського офіцера вищого рангу при штабі сил ISAF;
- створити афганські національні інституції, влада яких буде поширена на всю територію країни, та передати їм основну відповідальність за безпеку в країні;
- надавати підтримку уряду Афганістану у створенні правової держави та в забезпеченні безпеки наступних виборів;
- добитися зменшення обсягів вирощування наркотичних засобів, щоб вони не створювали загрози афганському управлінню.



Загальні афганські сили безпеки в 2010 році повинні складати 162 тисячі осіб, що набагато більше сил Альянсу (47 тисяч). Однак, їх оснащеність, рівень підготовки, ефективність і можливість діяти самостійно все ще викликають сумнів. Досягнення цієї цілі вимагає збільшення кількості інструкторів, а не бойових підрозділів, як наполягають США. Решта заходів передбачає більше цивільні, а не тільки військові дії. НАТО, як військовий блок, не має відповідних засобів і змушений звертатись до послуг інших міжнародних організацій, в першу чергу Європейського Союзу і ООН, що викликало формування наступного пріоритету.


Узгоджений підхід з об’єднанням цивільних і військових зусиль



Цивільне відновлення країни стало тяжчим, ніж встановлення безпечної і стабільної ситуації. Перебуваючи з візитом в США наприкінці лютого цього року, Генеральний секретар НАТО Яаап де Хооп Схеффер відмітив, що Альянс повинен проводити заходи розвитку Афганістану одночасно із проведенням військової операції. Тому НАТО висловило готовність тісно співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, в першу чергу з ООН та його спеціальним представником в Афганістані Каі Ейд (Kai Eide). ООН виконуватиме роль координатора цивільних місій, двигуна в покращенні цивільно-військової координації і афганського управління.



Цивільні учасники відновлення Афганістану повинні діяти разом, а міжнародна спільнота має наростити кількість і ефективність команд провінційного відновлення, допомогти афганському уряду і міжнародним агентствам в їх антинаркотичних зусиллях, підтримати роботу ООН, яка невдовзі  збільшить свою присутність на півдні, і допомогти афганському уряду впровадити програми сталого розвитку. В рамках цього Альянс приділяє велику увагу майбутній конференції, яка має відбутися 12 червня в Парижі і посилити міжнародні зусилля для впровадження Пакту для Афганістану.



Однак, з приводу цивільної складової в Альянсі залишається ще одна невирішена проблема, пов’язана з наміром деяких країн-членів Альянсу, як США і Туреччина, надати йому цивільних можливостей врегулювання криз, проти чого виступає ряд європейських країн-членів. Вони наполягають на виконанні цивільних операцій іншими міжнародними організаціями, наприклад ЄС. Крім цього, до 2010 року сили афганської поліції мають становити 82 тисячі поліцейських, але Альянс не має можливостей для їх підготовки. Вірогідно, що це є відповідальністю Європейського Союзу. Але ж наявність 195 поліцейських-інструкторів в рамках місії ЄС в Афганістані мало для якісної підготовки та й питання взаємодії між НАТО і ЄС все ще не вирішене.


Посилене співробітництво з афганськими сусідами



Альянс закликав сусідні з Афганістаном країни відігравати важливу роль в наданні йому допомоги з стабілізації ситуації і зробив акцент на Пакистані. Стабільність в Афганістані і в Пакистані взаємопов’язані. В свою чергу, Пакистан зробив ряд кроків на підтримку операції НАТО в Афганістані, але він сумнівається, наскільки довго Альянс залишатиметься в Афганістані, щоб змінити ситуацію на краще. Піклуванням Пакистану є те, що НАТО виведе війська із Афганістану і залишить його з проблемою протистояння Талібану. Стурбованістю НАТО є те, що Талібан може отримати доступ до ядерної зброї Пакистану. В той же час, в деклараціях Бухарестського саміту немає згадки про інших сусідів Афганістану.


Зазначені вище принципи Альянсу можуть мати підтекстом підготовку до поступового виведення сил із Афганістану. Стійке і спільне довготривале зобов’язання означає більше розвиток цивільного напрямку врегулювання ситуації, а не подальше посилення контингентів, і спрямоване на підтримання стабільності в регіоні. Підготовка афганського керівництва до передачі повноважень яскраво свідчить про створення підґрунтя для виводу. Об’єднання цивільних і військових зусиль та залучення світової спільноти дозволить заповнити в подальшому нішу відсутності військових засобів Альянсу. Посилене співробітництво з афганськими сусідами, особливо з Пакистаном, дозволить створити стабільне безпекове оточення довкола Афганістану та передати частину зобов’язань сусіднім країнам.


 
Альянс не може програти операцію в Афганістані. Численні втрати в союзницьких військах спричинили хвилі незадоволення в суспільствах країн-членів. Вони можуть спалахнути з новим запалом, якщо операція, яка стільки коштувала країнам-членам, не досягне своєї мети і урядам не вдасться продемонструвати позитивні результати боротьби в Афганістані проти світової терористичної загрози. Пошук оптимального рішення для операції НАТО в Афганістані ще триватиме, а його результат означатиме внутрішню єдність або її повну відсутність.


 


 


 


 


 



USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект