Припущення про те, що так званий Договір реформ  або Лісабонський договір, який на 95 % тотожній померлому Конституційному Договору ЄС, стане черговим, можливо передостаннім етапом перед розробкою повномасштабної конституції «ever closer Union», схоже, починають набувати реальних обрисів.

Останній грудневий 2007 року самміт Союзу офіційно задекларував створення «Групи мудреців» (‘The Wise Men Group’), наділивши її мандатом підготувати до 2010 року всеохоплюючу доповідь, що повинна бути просякнута єдиним глобальним завданням – «яким чином запобігти занепаду Європи?».

Ідея створення «Групи» належить французькому лідеру, який, відразу після прийняття президентської присяги, розвинув, за висловом багатьох європейських політиків та спостерігачів, «гіперактивну діяльність» - від пропозиції створити Середземноморський Союз до анонсування потенційно можливого повернення Франції до військових структур НАТО, правда, на дуже спеціфічних умовах.  «Група мудреців» займає в цьому пропозиційному переліку одну з ключових позицій.

До сфери компетенції «Групи», за пропозицією Ніколя Саркозі, повинно було належати надзвичайне широке коло питань, включаючи такі занадто політично чутливі, як інституціональне облаштування майбутнього Союзу та можливе чітке визначення його кордонів.  Але відверто змучені конституційно-договірним марафоном, лідери країн-членів ЄС вирішили суттєво скоротити мандат «Групи мудреців». Та майже одночасно з’явилися, хоча й не підтверджені, повідомлення про те, що в умовах надзвичайної конфіденційності почала свою роботу інша група, яка зайнялася розробкою...конституції ЄС.

Лідери Європейського Союзу зупинили свій вибір та запросили очолити «Групу» колишнього іспанського прем’єра, 65-річного соціаліста Феліпе Гонсалеса, який у 1986 році привів країну до членства в тоді ЄЕС та витримав тиск своїх партійних колег, які вимагали навіть і  не думати про членство Іспанії в НАТО. У 1996 році Гонсалес вимушений був подати у відставку, знаходячись під підозрою у корупційних схемах та прихованому фінансуванню парамілітаристської групи. Тому таке рішення вищого офіціозу ЄС трохи дивує.

Сюрпризом воно стало й для самого Феліпе Гонсалеса, який відразу після призначення відверто заявив: «Я був виключно критичним по відношенню до того, в якому напрямку розвивається ЄС після падіння Берлінської стіни». Але при цьому виникають принципові питання.

Чи підтримував сеньйор Гонсалес «Єдиний Європейський Акт», ухвалений в 1995 році, за рік до приєднання країни до ЄЕС, що став документом, який різко підсилив централізацію європейського блоку? Чому Іспанія беззастережно підтримала Маастріхтський Договір, який перетворив ЄЕС в політичну ідентичність? Чи підтримував Феліпе Гонсалес різку зміну політичного курсу своєї країни по відношенню до Конституційного договору майже відразу після вкрай суперечливого приходу соціалістів до влади у 2004 році?

Всі перераховані питання мають безпосереднє відношення до фрази, яка, можливо, стане лейтмотивом майбутньої діяльності Гонсалеса на посаді голови «Групи»: «Європейський Союз витратив занадто багато часу, сперечаючись про те, яким чином розподілити владу поміж своїми членами, в той час, як він повинен був працювати над поновленням свого політичного та економічного впливу в світі».

Дата оприлюднення доповіді «Групи мудреців» визначена як 2010 рік, причому ця дата визначена, в основному, виключно для того, щоб жодним чином не нашкодити саме «розділенню влади» під час процесу ратифікації Лісабонського договору, який з кожним днем стає все менш прогнозованим. 

Сеньйор Гонсалес буде налаштовувати членів своєї групи на вироблення рекомендацій, що «зможуть пробудити від сну континент та зупинити європейський занепад». Комфортний корпоратизм європейського бізнесу та політичного істеблішменту, загрозлива енергетична залежність від нестабільних та, нерідко, недемократичних держав – основні виклики, побороти які будуть намагатися «мудреці». «Ми втрачаємо вплив у геополітичній сфері. Ми втрачаємо вплив у економічному та технологічному вимірі, а в результаті, ми стаємо все менш релевантними до наших громадян – втрачаючи конкурентноздатність та цінності», - підкреслює колишній іспанський прем’єр. Але про це навесні 2005-го вели мову й колишній нідерландський прем’єр Вім Кок, готуючи масштабну доповідь щодо результатів виконання Лісабонської стратегії на половині шляху до наміченої дати її втілення. Кок вже тоді попереджав про загрозу провалу «Лісабону».

 Іронія, зла політична іронія. Коли в 2010 році «Група мудреців», можливо, опублікує свою доповідь, Лісабонська стратегія повинна була зробити економіку ЄС найбільш конкурентноздатною у світі. Зараз про Лісабонську стратегію намагаються говорити якомога менше.

У 2005 році інша група під керівництвом іншого колишнього прем’єра, вже фінського, - Еско Ахі, спеціально для самміту ЄС в Хемптон Корт опублікувала блискучу доповідь «Створюючи інноваційну Європу». Однією із відповідей інститутів ЄС стала глибоко деформована Сервісна директива, що розглядалася в якості потенційного ключа до різкого підсилення конкурентноздатності та інноваційності європейської економіки.

На допомогу Гонсалесу ЄС призначив колишнього президента Латвії пані Вайру Віке-Фрейберга та Йорму Олліла, колишнього главу Nokia, а також колишнього главу Royal Dutch Shell в якості віце-президентів «Групи». Іншими членами групи, загальна кількість яких складе десять, Феліпе Гонсалес хоче призначити високорівневих експертів зі сфери технологічних інновацій, свого роду «бунтарів», а не представників істеблішменту.

«Європа потерпає від екстраординарної корпоративної негнучкості. І я веду мову не лише про владу профспілок або права працівників. Існує також неймовірна неповороткість із бізнесового боку. Вам тільки необхідно порівняти позиції американських та європейських компаній зараз та 30 років тому. Більшість нинішніх американських компаній-лідерів навіть не існували у 1980-х. В Європі відсутня мобільність, відсутня система, що заохочує ризик, ініціативу та ефективність, а також дозволяє компаніям як досягати успіху, так і зазнавати невдач»,- підкреслює Гонсалес. Та головне, що «бізнес, робітнича та політична еліти ствроюють протекції одна одній». Це вже надзвичайний політичний висновок.

Але й на такому тлі майже відвертості колишнього іспанського прем’єра, пролунали серйозні побоювання з боку тих, особливо в Британії, що «Група мудреців», передусім, буде рекомендувати заради практичного втілення своїх майбутніх ідей принципово посилити повноваження Європейської Комісії.

І майже одночасно з оприлюдненням Феліпе Гонсалесом своїх стратегічних думок та цілей, у Лондоні з майже такими ж ідеями виступив ще один прем’єр, нині діючий - Гордон Браун. Виступ британського прем’єра, який він назвав «Після Договору реформ: пріорітети бізнесу для «Глобальної Європи» перед невідомою донині структури «Бізнес для нової Європи», майже миттєво та спільно був охарактеризований, як найбільш про-європейські налаштований  виступ Гордона Брауна у його політичній кар’єрі.

Фактично не залишилося сумнівів, що виступом «щодо пріорітетів для «Глобальної Європи» Браун розпочав повномасштабну кампанію за непроведення референдуму по підтримці або відхиленню британцями Лісабонського Договору, який одним із найбільш впливових комітетів в парламенті країни – з міжнародних справ, і в якому переважають лейбористи – був названий майже копією Конституційного договору. Чотири року тому Гордон Браун, тоді міністр фінансів, та Джек Стро, колишній міністр закордонних справ, вкрай жорстко вимагали від Блера проведення загальнонаціонального референдуму щодо європейської конституції.

Зараз Браун категорично змінив свою позицію, повторюючи та повторюючи, немовби як маніфест: «Таким чином, членство в Європейському Союзі добре для Британії та британське членство добре для Європи». В Європейському Союзі, який повинен стати «глобальною Європою» і з іншими завданнями та цілями: «На цьому шляху розширена Європа рухається в напрямку від своїх початкових цілей збереження миру до своїх майбутніх досягнень – розширення та поглиблення можливостей  «процвітання не тільки для деяких, але для всіх». Для цих досягнень, інструментом повинен стати, правильно, Лісабонський договір.

Й ще один, глибоко персональний момент. Чи «грає» Браун в утаємничену гру з метою призначити свого колишнього патрона «першим президентом ЄС»? Жискар д’Естен проти обрання Тоні Блера.