Операція НАТО в Афганістані підтверджує свою роль тесту на випробування для Організації Північноатлантичного Договору. Цьому тестуванню піддається не тільки здатність Альянсу проводити операції з підтримки миру і стабільності за межами зони традиційної відповідальності НАТО, але й міцність самої структури та зв’язків між трансатлантичними союзниками.

Поточна ситуація в Афганістані

Операція в Афганістані є одною із найбільших в світі, до якої НАТО, в рамках Міжнародних Сил Сприяння Безпеці ISAF, залучає 41 700 військових. В тому числі в зоні активних бойових дій на Півдні Афганістану перебуває 11-тисячний контингент під командуванням Великої Британії. В цьому гарячому регіоні діють підрозділи США, Великої Британії, Нідерландів, Данії, Естонії, Канади, Румунії і не члена НАТО - Австралії. Ці країни несуть на собі найбільший тягар місії ISAF, оскільки постійно залучені до бойових дій проти талібів.

Ситуація в Афганістані залишається нестабільною і не має ознак до подальшого покращення. В НАТО відмічають, що 2007 рік став найгіршим в Афганістані. Цього року в результаті дій повстанців загинуло 6 200 осіб. За весь час проведення операції коаліційні втрати склали 666 чоловік загиблими, з яких в 2007 році - 143 чоловіка. Тільки восени цього року загинуло 46 чоловік із складу коаліційних військ, що складає 32% річних втрат.

 
Найскладніша ситуація зберігається на Півдні Афганістану, де тривають бойові дії і де за останні 18 місяців атаки талібів почастішали. Однак, на початку грудня цього року військам НАТО вдалося відбити місто Муса-Кала, головний оплот талібів в цьому регіоні, яке вони взяли під свій контроль в лютому 2007 року.

Проблемами НАТО в Афганістані в даний час є:
- активізація талібів на Півдні Афганістану;
- негласна відмова європейських країн-членів збільшити присутність в Афганістані та їх небажання передислокації на Південь Афганістану;
- неефективність проведення операції НАТО без програми відновлення цивільного життя в Афганістані;
- слабкість афганського уряду і нездатність їх контролювати ситуацію в країні;
- непідготовленість афганських збройних сил і поліції;
- низький рівень підтримки з боку місцевого населення.

Адміністрація президента США Джорджа Буша стурбовано оцінює ситуацію в Афганістані, де національний уряд є слабким і не контролює ситуацію в країні, а рух Талібану активізується. Крім того, міністр оборони США Роберт Гейтс висловив стурбованість втратою підтримки з боку місцевого населення. Такий стан може загрожувати зростанню підтримки талібів місцевими жителями. 

Протиріччя всередині Альянсу

Вище зазначені проблеми стосуються всіх країн-членів НАТО, які декларують свою безумовну участь в операції. Але найбільше вони викликають стурбованість в країнах, підрозділи яких щоденно стикаються з зазначеними проблемами в гарячих провінціях. Зрозуміло, що ці країни одностайно підтримують заклики США до інших союзників збільшити вклад в операцію і передислокувати підрозділи в південні провінції. На Ризькому саміті НАТО 2006 року всі члени Альянсу обіцяли виконати зобов’язання перед місією ISAF. Однак, з того часу минув рік, а зрушень немає.

Керівництво Сполучених Штатів Америки постійно порушує афганське питання перед європейськими партнерами. Воно піднімалось і під час візиту лідерів Франції та Німеччини до США на початку листопада цього року. І Ніколя Саркозі, і Ангела Меркель підтвердили готовність залишити підрозділи в Афганістані, але жодного конкретного сигналу стосовно збільшення їх контингентів і передислокації на Південь не було.

Останнім часом в США дещо зменшили тиск на своїх європейських союзників. Міністр оборони США Роберт Гейтс заявив, що продовжить зусилля, спрямовані на посилення військової допомоги в Афганістан, але буде робити це диференційовано. Він вказав, що розуміє проблеми деяких європейських урядів, які стикаються із жорсткою внутрішньою опозицією.

Щоб надати нового прискорення в питанні вирішення проблем операції НАТО, міністри оборони і закордонних справ США, Великої Британії, Нідерландів, Данії, Естонії, Канади, Румунії і Австралії зібрались 13-14 грудня в Единбурзі у Великій Британії. Одразу слід відмітити, що до складу учасників зустрічі не ввійшли країни-члени НАТО, які залучені в інших, більш спокійних провінціях Афганістану. Тобто, Альянс розділився на два табори, за причини різного відношення до операції НАТО в Афганістані. Не дивно, що в засіданні взяла участь і Австралія, адже вона має в Афганістані контингент в складі 870 чоловік. Крім цього, напередодні Ризького саміту США пропонували розпочати імплементацію стратегії "Глобального Партнерства", аби в перспективі розширити склад Альянсу за рахунок нових країн – Австралії, Нової Зеландії, які беруть активну участь в операціях НАТО, проти чого різко виступили Франція і Німеччина.    

 
В ході засідання в Единбурзі міністр оборони Роберт Гейтс знову закликав європейських партнерів збільшити кількість підрозділів в Афганістані і наростити зусилля на Півдні Афганістану. Він, зокрема, відзначив: «Вони знаходяться в регіонах, де немає значного насилля, і вимога їх залучення до бойових дій не є такою великою як наших підрозділів, які присутні на Півдні і на Сході». Але Гейтс відмовився назвати країни, які не виконують свої зобов’язання. В той же час, він відмітив, що Німеччина, яка має значний контингент в кількості 3 500 чоловік, не присутня в зоні бойових дій.

Важливим моментом також стало те, що США вирішили використати засідання «клубу найбільш відданих друзів» в Единбурзі для вирішення ще одного важливого завдання. Роберт Гейтс запропонував провести дискусію для формування об’ємної стратегії в Афганістані, яка могла б бути прийнята на наступному саміті НАТО в Бухаресті 2-4 квітня 2008 року. Нова стратегія на наступні три-п’ять років має спрямовуватись на реорганізацію місії і розширення спектру завдань, які мають носити більш комплексний характер. Роберт Гейтс, висловив сподівання, що більш чітка стратегічна концепція допоможе народам Європи зрозуміти, чому НАТО присутнє в Афганістані і стимулюватиме деякі європейські уряди докласти більших зусиль. Але ця ідея не була підтримана іншими країнами-членами НАТО. Погляди в Альянсі стосовно необхідності прийняття такого плану відрізняються від поглядів США. Франція, зокрема, висловила стурбованість зміною ролі НАТО в Афганістані та залученням військ ISAF до активних бойових дій по зачищенню південно-східних територій. У Франції відзначають, що такі дії включають бомбардування населених пунктів, які привели до збільшення втрат серед мирного населення.  

Реакція на проведене у Великій Британії засідання країн-учасниць операції на Півдні Афганістану не заставила себе чекати. Першим прореагував президент Франції Ніколя Саркозі, який 22 грудня здійснив неочікуваний візит до цієї країни. Франція має в складі ISAF 1 200 військовослужбовців, які діють головним чином в районі більш стабільного Кабулу. В ході візиту Саркозі зустрівся із своїм афганським колегою Хамідом Карзаї та французькими військовослужбовцями. Однак, цей візит більше нагадував демонстрацію уваги Франції до проблем Афганістану і до потреб французьких військовослужбовців, особливо після засідання в Единбурзі. Однак, французький лідер підкреслив, що французькі підрозділи залишатимуться в цій країні і в подальшому, розглядаючи їх залучення як боротьбу проти тероризму.

23 грудня до Афганістану, слідом за Саркозі, прибув голова Ради міністрів Італії Романо Проді, який також провів зустріч з Хамідом Карзаї і відвідав італійський контингент в складі 2 160 чоловік. Візит Романо Проді схожий на візит Саркозі як брати-близнюки – демонстрація уваги до Афганістану і до власних військових.

В цілому, переважна більшість європейських країн-членів НАТО, зокрема, Німеччина, Франція і Італія, дотримуються поглядів, відмінних від обговорених в Единбурзі. Ці країни стратегічним завданням сил ISAF вбачають надання допомоги і підготовку афганської армії і поліції до самостійного підтримання безпеки в своїй країні. Виступаючи перед французькими солдатами в Афганістані Ніколя Саркозі сказав: «Ми повинні одночасно збільшувати стабільність Афганістану і, в сфері підготовки, ми повинні продовжувати наші зусилля, щоб афганська армія була автономною, якомога скоріше… Саме тому я вирішив посилити знову нашу присутність в групах оперативних наставників і зв’язку (OMLT)». Тобто мова йде не про посилення бойових підрозділів, а про збільшення кількості інструкторів.

До того ж, країни, які є одночасно членами ЄС і НАТО, не здатні виділити додаткові сили для операції в Афганістані за причини їх значних контингентів в операціях ЄС: в Боснії і Герцеговині (EUPM і EUFOR Althea), в Македонії (EUPAT), в Конго (Kinshasa і EUSEC DR Congo), в Дарфурі (AMIS II), в Лівані (FINUL II), в Палестині (EUPOL COPPS і EU BAM Rafah) та в Іраку (EUJUST Lex). В 2008 році ЄС планує розпочати операцію в Чаді, де буде залучено 4 000 військовослужбовців, а найближчим часом - перейняти від НАТО часткові повноваження на проведення місії в Косово. Крім того, з червня 2007 року в Афганістані офіційно почала діяти поліцейська місія ЄС EUPOL AFGHANISTAN  для підготовки афганської поліції, яка вже в жовтні мала залучити 160 європейських поліцейських. Але ця місія мала проблеми із забезпеченням особовим складом і автомобілями і не розпочала вчасно свою роботу. Із 160 в Афганістані знаходилось тільки 75 поліцейських. Це викликало жорстку критику з боку США і НАТО в цілому і ще більше загострило питання співіснування Альянсу і оборонної складової Європейського Союзу.

Таким чином, в Організації Північноатлантичного Договору назрів цілком очевидний розкол в поглядах, спровокований операцією НАТО в Афганістані і суперництвом між Альянсом і Європейською політикою безпеки і оборони. В подальшому США і їх союзники по Південному Регіональному Командуванню ISAF будуть нарощувати військову присутність в Афганістані, намагатимуться залучити до цього процесу й інших європейських союзників. А останні, в свою чергу, дотримуватимуться курсу на пріоритетність підготовки афганських сил безпеки з метою якнайскорішої передачі території країни під їх контроль. Слід очікувати, що суперечки з цих питань досягнуть свого апогею якраз напередодні Бухарестського саміту НАТО в квітні 2008 року.