Консенсусу не досягнуто. Переговори щодо майбутнього статусу Косова у Раді Безпеки ООН 19 грудня завершилися безрезультатно. Відтепер ведучу роль у вирішенні долі краю - частині Сербії, що з 1999 року перебуває під протекторатом ООН, буде відігравати Євросоюз і НАТО. Про це після запеклих дискусій за зачиненими дверима офіційно заявили представники ЄС і США. „Ми готові взяти на себе відповідальність. Ми будемо працювати в рамках ЄС і НАТО обережно і скоординовано для врегулювання статусу Косова”, - йдеться у заяві країн ЄС, які входять до РБ ООН (Італія, Бельгія, Франція, Велика Британія і Словаччина), США і Німеччини, яке за підсумками засідання зачитав постійний представник Бельгії при ООН Джоан Вербеке.

Рада Безпеки під час обговорення питання статусу Косова не ухвалила жодного рішення. Черговий провал переговорів не став сюрпризом, адже такий розвиток подій був цілком прогнозований після провалу місії „трійки” посередників (Росія, США і ЄС) і оприлюднення результатів їхньої доповіді, представленої на розгляд Генсеку ООН Пан Гі Муну. Після 120 днів прямих переговорів документ засвідчив відсутність компромісу між Белградом і Пріштіною щодо майбутнього Косова, хоча обидві сторони визначили своє подальше існування в рамках ЄС і обіцяли утримуватися від насильства. Переговори в рамках РБ ООН вкотре стали прикладом неспроможності світової спільноти дійти єдиної точки зору щодо вирішення такого гострого і суперечливого питання. До того ж, важко говорити про можливість досягнення компромісу, коли переговірники мають абсолютно протилежні погляди і твердо їх обстоюють.

На момент початку обговорення долі краю у РБ ООН позиції сторін не змінилися. Косовські албанці вимагають від Белграда повної незалежності і називають відокремлення краю від Сербії лише питанням часу. Президент Косова Фатмір Сейдіу заявив, що після кривавого етнічного конфлікту два народи не зможуть жити разом, хоча вони готові мирно співіснувати в якості сусідів. Можливо, частина провини за таку безкомпромісну позицію косівської влади у переговорах лежить на США і частині європейських країн, які завчасно пообіцяли краю незалежність. Влада Косова мала великі сподівання на позитивний результат засідання Ради Бепеки ООН і очікувала, що саме вони нададуть можливість легітимного акту проголошення незалежності. Адже як інакше можна пояснити слова Фатміра Сейдіу про те, що „від дати проголошення незалежності нас відокремлюють лише кілька днів”, які він проголосив 12 грудня?

Белград, у свою чергу, повністю відкидає можливість імплементації плану Ахтісаарі та незалежності краю, який є колискою національної самосвідомості сербів. Саме тут у середні віки знаходилося ядро сербської держави. Не вплинули на цю позицію і спокусливі пропозиції від Євросоюзу про відмову від Косова заради прискорення процесів європейської інтеграції країни. Прем’єр-міністр Сербії Воїслав Коштуніца закликав членів РБ ООН утриматися від рішень, які  порушують міжнародне право, і продовжити переговори між Белградом і Пріштіною. Він підкреслив, що на карту поставлена не лише доля країни, а й репутація Організації Об’єднаних Націй, і основ світової безпеки, які будуються на визнанні держав у межах їхніх територіальних кордонів. За словами В.Коштуніци, Белград готовий надати краю широку автономію і ніколи не погодиться на протизаконне відокремлення Косова, адже це може створити прецедент перегляду кордонів.

Питання статусу Косова розкололо Раду Безпеки ООН. Росія закликає до дотримання норм міжнародного права і  наполягає на тому, що рішення про незалежність краю може бути прийняте лише на основі компромісів з боку Белграда і Пріштіни. РФ виступає за продовження прямих переговорів між сторонами. Представники Росії наголошують на тому, що визнання незалежності Косова спровокує ланцюгову реакцію у сепаратистських регіонах по всьому світу. За словами глави російського МЗС Сергія Лаврова, це не лише Абхазія, Південна Осетія і Придністров’я, а й Країна Басків (Іспанія), Північна Італія, Північна Ірландія, Шотландія, Бельгія. Це далеко не повний перелік, на початку якого С,Лавров поставив Крим. За підрахунками експертів, у ХХІ столітті в Старому Світі після створення „косівського прецеденту” можуть виникнути більше 10 нових держав.

США підтримують ідею надання Косову „контрольованої незалежності”, план Ахтісаарі і виступають проти резолюції щодо продовження діалогу, бо вважають цей варіант вичерпаним.

З Євросоюзом складніше: всередині ЄС відбувся розкол країн на ті, що виступають за надання незалежності краю навіть без відповідної резолюції ООН, і ті, що категорично проти цього кроку.

Що ж відбулося за зачиненими дверима Ради Безпеки?

Росія підтримала позицію Белграда, який виключав перерозподіл кордонів як порушення статуту ООН. Це було сприйнято як глухий кут у переговорах у форматі Радбезу. Росія, яка внесла на розгляд оновлений варіант документа, все ще вважає, що на переговорах між Белградом і Пріштіною ще зарано ставити крапку і виступає за продовження переговорного процесу. За словами постпреда Росії при ООН Віталія Чуркіна, члени РБ ООН розділилися на оптимістів і песимістів. РФ виявилася оптимістом і виступила з пропозицією розробити „дорожню карту”, яка у разі її прийняття відзначить особливу роль ЄС у врегулюванні питання статусу Косова. Він вкотре застеріг Захід від односторонніх кроків, які можуть створити небезпечний прецедент і стануть порушенням усіх міжнародних норм, і закликав використати можливість обговорити все це ще раз. Віталій Чуркін наголосив, що без мандату РБ ООН розгортання місії Євросоюзу в Косові буде нелегітимним.

У свою чергу, Захід прямо дав зрозуміти, що час дискусій у стінах ООН закінчився. За словами постпреда США при ООН Залмая Халілзада, незалежність краю не суперечить резолюції РБ ООН №1244, в якій, між іншим, прямо зазначено, що Косово є невід’ємною частиною Сербії. Такі висновки зробили європейські й американські експерти, які багато місяців працювали над вивченням правового статусу краю, додав він.

Отже, дискусія в РБ ООН вкотре довела, що Рада Безпеки не в змозі дійти згоди для просування у питанні вирішення майбутнього статусу краю. Потрібен новий формат співпраці для подолання розбіжностей і вирішення питання.

Які можливі варіанти розвитку подій?

Експерти російського Центру балканських криз Інституту слов’янознавства вважають, що переговори щодо статусу краю в РБ будуть тривати, адже без цього ані самопроголошення незалежності краю, ані рішення про передачу повноважень Євросоюзу не будуть мати легітимної форми. Лише тоді, коли будуть обговорені всі умови статусу краю, коли з ними погодяться Сербія, Росія і Китай, тоді це питання може пройти у РБ ООН. Таким чином, треба буде провести ще не одне засідання з цього питання, і є надія на його рішення на користь обох сторін, кажуть експерти.

Нагадаємо, що лідери ЄС на самміті в Брюсселі 14 грудня ухвалили рішення про відправлення до Косова власної цивільно-поліцейської місії у складі 1800 поліцейських і юристів. Як зазначив Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Хав’єр Солана, ця група замінить оонівську адміністрацію в краї вже на початку 2008 року, якщо на це буде мандат ООН. Белград виступив категорично проти такого рішення і назвав його „несанкціонованим початком практичної імплементації плану Ахтісаарі” і сприянням створенню „маріонеткової держави” на сербській землі. В.Коштуніца вкотре попередив, що одностороннє проголошення незалежності Косова підірве принципи ООН і поставить силу вище за право.

Інший варіант: одностороннє проголошення незалежності Косова. Через те, що питання не вирішилося у Раді Безпеки ООН, ЄС і США можуть піти в обхід РБ. За словами Вольфганга Ішингера, німецького дипломата, який представляв ЄС у „трійці”, країни ЄС протягом кількох днів визнають незалежність краю у випадку проголошення незалежності. Для цього, за словами дипломата, косоварам доведеться виконати лише кілька умов: гарантувати дотримання прав національних меншин і ухвалити вже укладений проект конституції. Косово буде державним утворенням під широким міжнародним наглядом. У краї залишається 16-тисячний контингент НАТО, збережеться присутність адміністрації ООН, а пізніше ЄС.

Коментуючи таку позицію, представники Держдепу однією з головних причин якомога швидшого визначення статусу краю називають бажання Вашингтона забезпечити стабільність в Європі, адже питання статусу Косова важливе не лише для Південно-Східної Європи, а й для всієї європейської системи безпеки. У Вашингтоні вважають, що одностороннє проголошення незалежності краю не спричинить серйозних наслідків в Європі, тому прагнуть скоріше розв’язати це питання, щоб зосередитися на боротьбі з міжнародним тероризмом і розповсюдженням ідей радикального ісламізму на Близькому Сході, на збереженні режиму нерозповсюдження зброї масового знищення і т.д.

До того ж, США не вірять у те, що у відповідь на визнання незалежності Косова Росія зробить аналогічні кроки по відношенню до Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я. По-перше, визнання Абхазії і південної Осетії стане причиною дестабілізації в регіоні напередодні Олімпіади у Сочі, а це невигідно Росії. По-друге, Москва не може не враховувати те, що визнання будь-якої з самопроголошених республік на пострадянському просторі стане небезпечним прецедентом, яким у майбутньому можуть скористатися сепаратисти всередині самої Росії.

Слід зауважити, що Росія зараз знаходиться у непростому становищі, адже вона ризикує лишитися на узбіччі фактичного створення нової європейської держави і не отримати жодних дивідендів ані у Косові, ані у Сербії. РФ більш вигідний варіант „замороження” косівської проблеми. Росії, на думку деяких експертів, залишається діяти так, щоб відтягнути прийняття рішення щодо краю до нескінченності. У разі ж невідворотності визнання кількома великими державами незалежності краю вибудувати свою політику так, щоб якомога менше держав наслідувало їх приклад.

Косовари, у свою чергу, не стануть проголошувати незалежність одразу ж після провалу обговорення косівського питання в ООН. По-перше, їм треба дочекатися президентських виборів у Сербії, перший тур яких призначений на 20 січня з можливістю проведення другого туру 3 лютого. По-друге, непогано було б заручитися підтримкою не лише США, а й усієї об’єднаної Європи.

Водночас Сербії у випадку одностороннього проголошення незалежності Косова, ймовірно, не лишається нічого іншого, як продовжувати працювати над тим, щоб вступити до ЄС. Останні опитуванні засвідчили, що понад 70 відсотків сербів виступають за членство у Євросоюзі.

Водночас деякі політики й експерти з усього світу побоюються найближчим часом сплеску нової хвилі насильства на Балканах. Та чи мають підґрунтя їхні хвилювання? Офіційна Пріштіна заявляє, що проголошення незалежності краю відбудеться за умови підтримки такого кроку Вашингтоном і Брюсселем або тоді, коли буде чіткий сигнал від світового співтовариства. Або, принаймні, його частини щодо готовності визнати незалежність краю. У такому випадку несподіванки, особливо у вигляді актів насильства, сутичок і т.п., мають бути виключені, адже в даних умовах це дуже ускладнило б відносини Пріштіни з міжнародним співтовариством. І Сербія, незважаючи на рішучій протест Белграда, не вживатиме жодних силових дій у випадку проголошення незалежності Косова. Минули ті часи, коли проголошення незалежності могло втягнути весь регіон у війну. Війни на Балканах не виникають спонтанно, вони мають бути добре сплановані, організовані і профінансовані. Сербія не в змозі вдертися у Косово, щоб силою повернути його собі. І навіть якщо вона могла б це зробити, навряд чи громадська думка підтримала б такий розвиток подій. Сербія буде розлючена, але, швидше за все, на цьому все й закінчиться, адже більшість сербів хочуть будувати у себе нормальну європейську країну.

Постає питання: коли ж очікувати появи незалежного Косова на мапі світу?

Як стало відомо, на сьогодні існують щонайменше два плани, які розробляють європейці. Перший з них передбачає, що Велика Британія, Німеччина, Італія і Франція підтримають незалежність Косова до травня 2008 року. Якщо країни-члени ЄС, які не підтримують план Ахтісаарі, будуть і надалі виступати проти такого рішення, то Єврокомісія надасть їм можливість визначитися, визнавати незалежність краю чи ні.

Згідно з другим варіантом, розробленим Парижем, у січні 2008 року Пріштіна оголосить „останнє попередження”, а у лютому офіційно проголосить незалежність. Нову країну визнає передусім Албанія, потім США, мусульманські країни і деякі члени ЄС.

На підтвердження цього можна навести висловлення деяких політиків і експертів. Статус Косова буде визначений протягом кількох місяців, заявив постпред Великої Британії Джон Соерс. „Я думаю, настав час виконати волю більшості населення Косова і визнати їх незалежність на основі плану Ахтісаарі”, - сказав він журналістам після засідання Ради Безпеки ООН.

Експерти з Центру балканських криз Інституту слов’янознавства (Росія) говорять, це може відбутися не раніше весни 2008 року, адже мають пройти президентські вибори в Сербії і Росії. Вашингтон дуже сподівається, що Белград і Москва змінять свою позицію щодо статусу краю, а це означає, що питання буде відкладене на певний час.

За словами офіційної Пріштіни, проголошення незалежного Косова відбудеться не пізніше травня 2008 року.

Ось вже який тиждень весь світ уважно слідкує, до чого призведуть переговори щодо статусу краю. Схоже на те, що Європейський Союз готовий прийняти на себе відповідальність за визначення статусу Косова. Між тим, для тисяч косовських сербів найближчим часом вирішуватиметься їх доля. У разі проголошення незалежності краю головним завданням ЄС стане забезпечення політичної стабільності в регіоні і безпеки в Косові, передусім, для сербів, які лишилися там. Такий розвиток подій експерти не виключають. Не відкидають вони також і можливість розколу самого Косова унаслідок проголошення незалежності.

Незалежне Косово потребуватиме вливання крупної фінансової допомоги для розбудови місцевої економіки. На сьогодні ніхто не може сказати, в якому обсязі та скільки часу треба буде надавати таку допомогу косівським албанцям. Без нормалізації економічної ситуації говорити про стабільність буде важко. Складно також говорити і про повноцінне існування незалежної держави в Косові на міжнародній арені, адже навряд чи Росія допустить членство Косова в ООН. Міжнародна легітимізація державності Косова буде складною справою через усунення ООН від цього питання. Проте, за оцінками деяких фахівців, Косово задовольниться незалежністю де-факто, яку визнають ЄС і США і нададуть свої гарантії безпеки.

Отже незалежність Косова приховує багато проблем і може перетворитися якщо не на нову балканську війну, то на серйозну кризу. І європейській спільноті доведеться ще довго розплутувати клубок косівських проблем навіть після здобуття краєм незалежності.