Загальна ситуація із інноваціями в Європі

Європейська економіка, базована на знаннях, є практичним пріоритетом сучасного стану інноваційного розвитку Європейського Союзу. Пріоритетні цілі економічного зростання та проблематика зайнятості в Європі стали базовими для поновленої Лісабонської стратегії ЄС, пов’язані з практичною імплементацією та синергетикою різноманітних програм та інструментів інноваційного розвитку ЄС. Із синергетики інноваційних процесів випливають нові програми та ініціативи, зокрема:

- спільна програма між 7 Рамковою програмою та EUREKA, яка дістала назву EUROSTARS та спрямована на підтримку і розвиток малих та середніх підприємств з інноваційною складовою діяльності;
- Рамкова програма з конкуренції та інновацій (Framework Program for Competitiveness and Innovation), яка має сприяти підприємництву та інноваціям (зокрема еко-інноваціям) та забезпеченню фінансовими інструментами їхньої реалізації, сприяти підтримці політики інформаційних і комунікаційних технологій та інтелектуальній енергетичній програмі для Європи;
- Європейські технологічні платформи (European Technological Platforms – ETP), в яких братимуть участь суспільні інституції та приватні особи на національних та регіональних рівнях і які сприятимуть реалізації Лісабонської стратегії та розвитку Європейського наукового простору. ETP та EUREKA кластерні проекти спільно визначатимуть світові ринкові пріоритети європейських науково-технічних продуктів;
- Спільні технологічні ініціативи (Joint Technological Initiatives – JTI’s), які мають доповнити ефективну діяльність Європейських технологічних платформ.

Європейський Союз претендує на роль одного із світових лідерів інноваційного розвитку. Незважаючи на те, що деякі європейські країни, такі як, Швеція, Швейцарія, є фактичними чемпіонами світу в інноваційному розвитку економіки, сам Європейський Союз постійно програє Сполученим Штатам Америки та Японії за основними економічними показниками. Тому на спеціальному самміті, який відбувся у березні 2000 року в Лісабоні, була визначена нова стратегічна мета для Європейського Союзу – побудувати висококонкурентоспроможну, динамічну, засновану на знаннях економіку, яка забезпечить сталий економічний та соціальний розвиток.

Проголошена у березні 2005 року на самміті  Європейською Радою так звана „Поновлена Лісабонська стратегія” поставила за мету зосередитися на стратегічному напрямку економічного зростання і створення нових робочих місць. Досягнення цієї стратегічної мети супроводжуватиметься поєднанням існуючого співробітництва з використанням нових підходів до координації.

Реалізація нової стратегії покладається на 7 Рамкову програму, яка має багато відмінностей від попередньої 6 Рамкової програми. Проведений аналіз ситуації з інноваціями у Європі втілено не тільки в 7 Рамкову програму, але і в багато інших програм і механізмів.

Основною відмінністю нових європейських програм є розширення участі в них менеджерів,учених, розробників із країн - не членів ЄС, аж до зняття обмежень на участь у 7 Рамковій програмі. Синергетика різних програм і кооперація у межах конкретних програм мають стати інкубатором для народження нових ідей, матеріалів, приладів, послуг і т.ін.

Перенесення європейських принципів інноваційного розвитку на українське інноваційно-інвестиційне поле має посилити розвиток українського суспільства та України як держави. Крім того, залучення України до сучасних наукових, технологічних та інноваційних програм є практичними кроками, орієнтованими на входження України до сучасних світових та європейських інституцій.

Для України та українських учених це нові можливості інтеграції у європейський науково-технічний простір, набуття ринкового досвіду, використання новітніх методик дослідженнь, визначення якості створених науко містких товарів, метрологічного забезпечення спільних і власних розробок. Окрім того, спільна робота потребуватиме внутрішнього вирішення питань щодо напрямків наукового розвитку, синхронізації великих проектів і національних програм із пан-європейськими та національними програмами інших країн.

Поінформованість наукової та бізнесової спільноти про сучасні тенденції та механізми інноваційного розвитку Європейського Союзу допоможе кожному ученому, інженеру, менеджеру, політику і чиновнику вчасно і правильно визначитись із особистою чи державною участю у певних програмах, посприяє використанню діючих механізмів підтримки інновацій у нашій країні.

Проте Європа відстає від світових лідерів по інноваційних показниках. Формулювання проблем, з якими стикається Європа, та можливі шляхи їх вирішення можна сформулювати наступним чином (Таблиця 1).

Таблиця 1. Перелік основних проблем стримування зростання в Європі та методів їх втрішення.

Основні проблеми	Вирішення проблем
Недостатньо розвинуті механізми підтримки інновацій.	Створення фондів для інвестування у підприємництво, впровадження відповідних законодавчих актів, створення єдиного фінансового ринку ЄС, створення мереж між центрами удосконалення та промисловістю
Висока вартість патентування	Встановлення єдиного “Патенту Європейського економічного співтовариства”
“Втеча мізків” із ЄС	Розвиток центрів удосконалення наукових досліджень, приведення оплати праці у відповідність
Скорочення чисельності висококваліфікованого персоналу	Підвищення рівня освіти в університетах та політехнічних інститутах

Європейські програми та ініціативи

Основні риси деяких з європейських програм, які, на наш погляд, ближчі до України і вона бере в них активну участь, як, наприклад, у 6 Рамковій програмі та програмі EUREKA наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристики європейських програм, у яких Україна приймає активну участь чи може прийняти таку участь.

Висновки
 
Головне - відповісти на питання, чи є сенс для українських учених брати участь у європейських програмах. На наш погляд, відповідь може бути винятково позитивною, хоча існує низка труднощів, пов’язаних здебільшого з забюракратизованістю механізму прийняття рішень про участь та зі складністю підготовки необхідних форм, що значною мірою пов’язано з відсутністю в українських вчених та інженерів досвіду у таких справах. Але, слід зауважити, що досвід набувається лише при підготовці пропозицій, а негативний досвід також слугує можливості в майбутньому мати позитивні результати. Виходячи з нашого досвіду, хочеться дещо підказати українським ученим.

 Пропозиції щодо участі у європейських програмах мають бути спрямованими на вирішення проблем не тільки вітчизняних, а здебільшого таких, в яких зацікавлені європейські партнери. Участь у європейських програмах та фондах, крім очевидних фінансових перспектив, дає можливість отримання фактичної незалежної експертизи рівня, значущесті та спрямування своїх робіт. Важливою також є можливість доступу до використання закордонного унікального дослідницького та технологічного устаткування, відсутність якого є одним з найболючіших питань для української науки, яка фактично животіє за теперішніх умов фінансування.

Багато кроків треба зробити Україні, щоб досягнути мети і створити суспільство, яке динамічно розвивається на інноваційній основі, щоб стати частиною світової торгівельної, наукової та інших сфер.

Європейські кроки в цьому напрямі можнра сформулювати наступним чином:

- Запровадити інноваційно-сприятливі освітні програми.
- Заснувати Європейський інститут технологій.
- Працювати на створення єдиного ринку праці для дослідників.
- Посилити дослідницько-промислові зв’язки.
- Стимулювати регіональні інновації за допомогою нових програм з політикою узгодження.
- Реформувати науково-дослідні роботи та інновації.
- Встановити правила підтримки і забезпечити краще управління податковими пільгами для науково-дослідних робіт.
- Покращити захист прав інтелектуальної власності (ПІВ).
- Встановити податки на авторське право (цифрові продукти та послуги).
- Розвинути стратегію для інноваційно-сприятливих "провідних ринків".

Проте динаміка розвитку Європейського Союзу в цілому не є найкращою у світі. Проте європейські лідери, наприклад Фінляндія, ставлять додаткові завдання по розвитку системи інновацій в своїй країні:
- Підвищення зайнятості та, відповідно, зменшення безробіття.
- Гарантовано висока продуктивність праці і інтернаціональна конкурентоспроможність.
- Дослідження, розвиток технологій, використання результатів.
- Посилення соціальних та технологічних інновацій.
- Розвиток сфери послуг.
- Вирішення проблем культури та навколишнього середовища.

Практично всі ці кроки потрібні й Україні.