АНАЛІТИКА

31.07.2007 | Форум в Охріді як чернетка самміту в Бухаресті
С.Герасимчук, Група стратегічних та безпекових студій - Для "Євроатлантичної України"

28-29 червня 2007 року у Македонському місті Охрід відбувся другий форум Ради Євроатлантичного партнерства (РЄАП). Вперше такий формат було започатковано у травні 2005 року у Швеції. На безпековому форумі зустрілися міністри, високопосадовці, науковці, представники третього сектору, журналісти тощо. Формат безпекового форуму дозволяв усім запрошеним не лише почути вже стандартні дипломатичні кліше стосовно наболілих проблем Північноатлантичного альянсу, але й обговорити ці проблеми з експертами, неформально поспілкуватися з військовими та цивільними посадовцями Альянсу, представниками держав-членів та держав-партнерів НАТО.


Таким чином, форум в Охріді став своєрідним полігоном для апробації позиціонування Альянсу стосовно перспектив розвитку та гострих проблем напередодні самміту в Бухаресті. Плани на майбутнє та оцінки сучасного обкатувалися у спілкуванні з експертами та науковцями і поширювалися серед журналістів у формі напівофіційних заяв.


Передусім в цьому контексті слід зазначити, що якщо самміт 2002 року був саммітом «можливостей Альянсу», самміт 2004 року – «саммітом партнерства», самміт 2006 року у Ризі – «саммітом розвитку», то самміт у Бухаресті стане «саммітом розширення».


Як не прикро для України, її це розширення не стосуватиметься. (Зрештою, дозволимо собі зіронізувати, як не стосувався форум в Охріді міністра Яценюка). У Бухаресті, і зустріч в Охріді дала можливість це зрозуміти, йтиметься передусім про можливість членства в Альянсі Македонії, Хорватії та Албанії. За словами Генсека НАТО саме від цих держав та від темпів їхнього внутрішнього реформування залежить чи зможуть вони стати повноцінними членами безпекового клубу.


Крім того, вочевидь, самміт в Бухаресті не мине доля попередників і значною мірою він стане «саммітом проблем».


Скажімо, одним з питань, що обговорювалися на форумі був Афганістан. З усією вірогідністю можна казати про те, що це питання також буде обговорюватися і на самміті в Бухаресті. Попри оптимізм Генерального Секретаря НАТО, учасники форуму змушені були визнати, що ситуація в Афганістані залишається вкрай напруженою. Фактично, Кабул і досі залишається чи не єдиним містом, де вповні функціонує уряд Карзая. Натомість на решті території Афганістану ведуться бойові дії, про припинення яких наразі не доводиться говорити.


Незважаючи на зазначене, учасники Форуму в Охріді наголошували на тому, що бойова сила – вочевидь недостатній важіль впливу у Афганістані. Вона має поєднуватися з цивільними операціями, спрямованими на забезпечення сталого розвитку.


Щоправда, обговорення питання Афганістан на форумі внесло більш питань ніж відповідей на порядок денний Альянсу.


Не меншу кількість питань поставило і обговорення Косовського питання. Статус Косово залишається вкрай болючим питанням як для НАТО, так і для ЄС. З одного боку операція НАТО, в результаті якої Косово перетворилося на міжнародний протекторат, була неминучою і припинила випадки геноциду на території колишньої Югославії. З іншого боку, сам факт міжнародного протекторату над найбільш криміналізованим регіоном Європи дискредитує такий протекторат. До того ж, збереження статус-кво забезпечує відносний спокій у Косово, натомість зміна цього статусу, незалежно від рішення призведе до заворушень.


Як і у випадку Афганістану, питання Косово є вкрай проблемним і питання домінують над відповідями.


Зрештою, третім важливим пунктом порядку денного безпекового форуму РЄАП у Охріді стало питання енергетичної безпеки.


Якщо питання Афганістану для України грає певну роль лише в контексті «високих матерій» глобальної безпеки, а питання Косово набуває своєї гостроти лише в контексті того, що прецедент набуття краєм незалежності за сприяння Росії розглядатиметься як передумова аналогічного рішення щодо Придністров’я, яке межує з Україною, то питання енергетичної безпеки для України загалом мало б бути вкрай важливим.


У питанні енергетичної безпеки відчутною є розбіжність у підходах ЄС та США і в цьому контексті від Альянсу та його проводу вимагаються чудеса дипломатичної еквілібристики щоб втримати баланс між цими полюсами.


З одного боку Сполучені Штати, а в Європі – Польща, наголошують на тому, що Росія використовує монополію «Газпрому» як засіб тиску на держави Заходу, і протистояти такому тискові можна лишень виходячи з засад солідарності. На зустрічі в Охріді про це говорив заступник помічника Держсекретаря США Метью Бріз.


З іншого боку, Європейський Союз лише у крайніх випадках визнає «Газпром» загрозою. Дипломатія «чекової книжки» значною мірою опанувала «старих європейців». (Мимоволі спадає на думку аналогія з позиціонуванням держав Європи щодо нацистської Німеччини напередодні другої світової війни. Ті ж спроби умиротворити і наївне небажання бачити реальну ситуацію). В цьому контексті позицію Польщі більшість європейських політиків взагалі воліють ігнорувати, називаючи просто черговою істерикою «братів Качинських», а держави Балтії, у своєму невдоволенні щодо політики Кремля в енергетичній сфері, зможуть знайти підтримку хіба що у традиційних Північноєвропейських союзників.


Відтак, на форумі в Охрімі було сформовано нейтральну позицію Альянсу в питаннях енергетичної безпеки. Хоча Яаап де Хооп Схеффер і згадав про це питання, форма згадування була вкрай дипломатичною. НАТО, за його словами, передусім зацікавлена у безпосередній допомозі союзникам на випадок надзвичайних ситуацій, як то стихійні лиха чи терористичні акти, що спрямовані на енергетичні об’єкти; спільних вчення щодо захисту енергетичної інфраструктури та захисті транспортних морських шляхів.


Співпраця з державами-партнерами, проведення спільних експертиз та оцінки ризиків – важливий новий елемент забезпечення в рамках Альянсу, як і продовження операції «Активні зусилля». Це так саме по собі очевидно, як очевидно й те, що попри домінування Сполучених Штатів у Північноатлантичному Альянсі, розбіжності між трансатлантичним та континентальним полюсом дедалі більше даються взнаки не тільки в рамках ЄС, але й у рамках НАТО і очікувати кардинального оновлення політики не доводиться. (Зрештою, вкрай проблемними виглядають пошуки компромісу в енергетичних питаннях між Німеччиною та Польщею.)


Проте, незважаючи на всю неоднозначність енергетичної політики Альянсу, незважаючи на дипломатичні стандарти формулювань та врахування ролі великого північного партнера, говорили на самміті й про перспективні енергетичні проекти, зокрема про «Одеса-Броди». Згадав про нього, як і про бажання розвивати енергетичний вимір ГУАМ міністр закордонних справ Азербайджану. На жаль, його український колега в цей час був зайнятий іншими справами. Певно, що Ашгабат є одним із найбільш демократичних контриб'юторів трнсатлантичного середовища.



 


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект