АНАЛІТИКА

18.06.2007 | Парламентські вибори у Франції: зародження двопартійної системи
Роман Сущенко, «УКРІНФОРМ» - Спеціально для "Євроатлантичної України"

У Франції завершився другий тур парламентських виборів, за його результатами упевнену перемогу отримала пропрезидентська більшість. Не зважаючи на той факт, що результати першого туру намітили чітку тенденцію появи ознак двопартійної системи у Франції, у Національних зборах своє представництво отримали крім фаворитів Союзі за народний рух та Соціалістичної партії й інші політичні сили, які приєдналися до правого або лівого блоку.

У другому турі парламентських виборів, що завершився минулої неділі переміг правлячий Союз за народний рух. За офіційними даними міністерства  внутрішніх справ Франції, представники Союзу отримали 318 депутатських мандатів. Крім них у складу правого блоку місця у нижній палаті французького парламенту також вибороли 22 представники Нового центру (або Європейської соціал-ліберальної партії, до неї увійшла частина представників Союзу за французьку демократію, які підтримали Ніколя Саркозі, під час президентських виборів), 9 незалежних правих та один  представник “Руху за Францію”. Ліві, попри невтішні прогнози місцевих політологів, здобули максимальну кількість “депутатських портфелів”. Зокрема, опозиційна Соціалістична партія відтепер має 185 місць в парламенті (у попередньому складі лише 149 представників відстоювали соціалістичні ідеї в Національних зборах), комуністи здобули 15 місць, ліві радикали – 7, незалежні ліві – 15, екологісти – 4 місця.


Перший тур виборів, який пройшов  10 червня, визначив перших 105 депутатів з 577, які гарантовано зайняли місця в Національних зборах Франції, оскільки набрали 50 і більше відсотків голосів виборців. Долю решти депутатських мандатів, 43,8 млн. вирішували напередодні під час другого туру голосування. Для них у Франції було розгорнуто понад 64 тис. виборчих дільниці. За депутатські мандати змагалися понад 7 тисяч кандидатів від 80 різних політичних сил. Середній вік кандидатів становить трохи більше як 50 років,  майже 42  відсотки є жінками. І все ж парламентські вибори у Франції на відміну від президентських характеризуються   низькою активністю виборців. Правом голосу відмовилися скористатися 40,01 відсотків виборців, в той час, як під час президентських виборів явка виборців досягла майже 80 відсотків. Це рекорд для П'ятої республіки.


Таку втрату інтересу громадян до парламентських виборів французькі експерти пов'язували з тим, що їхній результат практично був відомий заздалегідь - всі опитування свідчили про майбутню велику перемогу партії президента - Союзу за народний рух. Сильні позиції в парламенті дозволять правлячій більшості упевнено проводити через нього закони, обіцяні Ніколя Саркозі в ході виборчої кампанії. Відповідним чином опір ним з боку опозиції буде зведено нанівець. Така ситуація у виборчій системі Франції існує вже давно. Мажоритарний принцип  виборів забезпечує партії-фавориту більшість парламентських мандатів. Ідеологи Союзу за народний рух оцінюють підсумки другого туру виборів як вотум довіри політиці нового глави держави.


Парламентські вибори у Франції вилилися в  "ясну і певну підтримку, яка дозволить президенту республіки здійснити його проект", - заявив прем'єр-міністр Франсуа Фійон відразу після оприлюднення попередніх результати виборів до Національних зборів. За його словами, голосування  "затвердило проект рішучого оновлення країни", заявив глава уряду, який пообіцяв  "експериментувати з новими ідеями" і  "позбавитися почуття поразки, яке душить Францію". "Французька демократія виходить зміцнілою з тривалої виборчої кампанії", - підкреслив Фійон.  "Успіх одних не є поразкою інших, - підкреслив він. - Незважаючи на відмінності, ми повинні працювати разом". Власне, сам прем'єр отримав 55 відсотків голосів у рідному департаменті Сарт під час першого туру виборів. З 11 міністрів, які відгукнулися до заклику глави уряду взяти участь у виборах до нижньої палати парламенту, семеро було обрано у ході голосування 10 червня. Хоча Прем'єр напередодні виборів і попередив членів кабінету, що ті з них, хто не буде обраний в своїх округах, ризикують залишити уряд, більшість не відмовилася від участі у виборах. У результаті депутатські мандати отримали міністри праці Ксавьє Бертран, економіки Жан-Луї Борло, оборони Ерве Морен, з питань бюджету Еріка Верта та інші.


Водночас, вибори принесли правим силам і неприємні сюрпризи. Зокрема, глава французького міністерства у справах довкілля, стійкого розвитку і благоустрою території Ален Жюпе, який фактично після призначення кабінету отримав ранг державного міністра (друга особа в уряді Фійона) не був обраний депутатом в ході другого туру парламентських виборів і оголосив про свою відставку. У своєму виборчому округу в Бордо Алан Жюпе поступився соціалістці Мішель Делоне. Поразка колишнього прем'єр-міністра стала важким ударом для правлячої більшості і президента Ніколя Саркозі. Алан Жюпе став єдиним з 11 міністрів, що брали участь у виборах,  який програв вибори.


Іншою несподіванкою на парламентських виборах у Франції стала 7нищівна поразка центристського Демократичного руху (частина центристів Союзу за французьку демократію, які об'єдналися навколо Франсуа Байру), кандидат від якого зайняв третє місце за результатами президентської кампанії у Франції. У квітня Франсуа Байру отримав 18,7 % підтримки французів. Натомість його заяви напередодні другого туру виборів, особисті симпатії до лідерки опозиції розкололи центр, частина прихильників якого приєдналися до Союзу за народний рух. Не зважаючи на створення нового центристського Демократичного руху і бажання йти самостійно на парламентські вибори, ідеї Франсуа Байру зазнали краху. Засновник Демократичного руху, який балотувався в рідному окрузі Атлантичних Піренеях фактично один отримав великі шанси бути обраним у другому турі парламентських виборів, оскільки представник СНР зняв свою кандидатуру з перегонів. Крім керманича руху, депутатські мандати отримали ще два його представники, ДР  не матиме права створити парламентську фракцію, а відтак не матиме більше виступів за регламентом, коштів та широкого представництва в Національних зборах. Очікування центристів щодо парламентських виборів, які фактично стали "бойовим хрещенням" нової політичної сили, не виправдалися. Хоча Франсуа Байру і пов'язує надії Демократичного руху з майбутніми муніципальними виборами, що пройдуть у Франції у 2008 році, (Рух Байру підтримують в столиці, 12,5 % в середньому, що створює шанси у майбутньому році зберегти позиції центристів у Парижі, щоб потім через чотири роки йти на президентські вибори), більшість місцевих політологів переконані, що політична його кар’єра завершена.


Крім центристів, свою фракцію у парламенті не матимуть змоги створити французькі комуністи, ліві радикали, незалежні ліві та екологісти. Французькі ультрарадикали на чолі з Ле Пеном виявилися фактично витісненими з політичної сцени, оскільки жодного місця в парламенті вони так і не отримали.


Очевидно, що перемога на виборах принесла абсолютну більшість правому табору, однак представництво широкої опозиції у парламенті збільшує його поляризацію.


Неочікуваний результат соціалістів - 185 депутатських мандатів, вніс розкол і у верхівку соцтабору. При чому йдеться про фактичне розлучення зіркової пари соціалістів кандидата у президенти Франції Сеголен Руаяль та першого секретаря партії Франсуа Оланда (які кілька десятків років живуть у цивільному шлюбі і мають чотирьох дітей). Впевнені позиції соціалістів у парламенті та підтримка населення гостро поставили питання про посаду лідера партії, доля якої буде вирішуватиметься на Конгресі Соціалістичної партії у 2008 році. Сеголен Руаяль  оголосила, що на майбутньому з'їзді вона претендуватиме на пост її першого секретаря і подібний проект оновлення партії користується підтримкою більшості.


Таким чином, внаслідок існуючої мажоритарної системи виборів у Франції великі та чисельні партії мають домінуючі переваги, на відміну від малих партій. Пасивність виборців при голосуванні у другому турі принесла втрати, передусім,   лівим партіям, обмежуючи їх можливість об’єднуватися у передвиборчі союзи і висувати спільних кандидатів. Підсумовуючи доцільно відзначити, що існуюча у Франції виборча система намітила тенденцію - П'ята республіка без прийняття термінових змін, уперше за свою історію, може виявитися на порозі створення біполярної політичної системи.  Першим полюсом якої стане правлячий Союз за народний рух, а другим – опозиція у складі – об’єднання Соціалістичної партії разом із союзниками.


Прем'єр-міністр Франції Франсуа Фійон подав главі держави подання про відставку уряду. Президент Франції Ніколя Саркозі прийняв відставку,  затвердив Франсуа Фійона на посаді нового глави кабінету і доручив йому формування нового складу уряду. Подання про відставку уряду є давньою політичною традицією Франції. Президент Франції Ніколя Саркозі та прем'єр-міністр Франсуа Фійон раніше оголосили, що мають намір розширити уряд за рахунок представників "центристів" та "лівих". Ще на початку червня глава держави у своєму першому інтерв'ю відзначив, що він має намір включити до складу уряду представників інших політичних сил. Французька преса за два дні до виборів знову порушила цю тему, цитуючи  Ніколя Саркозі, який заявляв, що президент не може бути людиною партії або клану. Щоб розширити уряд за рахунок інших політичних сил, уточнив президент, необхідно, щоб нові кандидати на міністерські посади відповідали критеріям різноманітності, тобто мали походження з різних регіонів та різні політичні погляди.


Говорячи про лівих, саме про прихильників ідей Міттерана (лідерка соціалістів Сеголен Руаяль працювала в його кабінеті), Ніколя Саркозі відзначив, що йому у 1993-1995 рр. довелося співпрацювати з представниками соціалістів. Ліві також не виключають, що частина їхніх представників займе пости в уряді Фійона.


Між іншим, поки політологи роблять нові прогнози щодо розподілу міністерських портфелів, а президент Франції Ніколя Саркозі проводить зустріч у Єлисейському палаці з прем’єр-міністром Франсуа Фійоном щодо нових призначень в уряді, перші обрані депутати переступили поріг нижньої палати французького парламенту - Національних зборів. Тут на народних обранців чекає копітка, однак приємна процедура влаштування на нове місце роботи. У тіні великого намету на подвір’ї Національних зборів в Бурбонському палаці депутати заповнюють формуляри, в тому числі - декларацію про майно, а також роблять фото на пам’ять. Після чого вони отримають відому шкіряні валізки з трикольоровим шарфом, кокардою і значком, а також регламентом парламенту і довідником депутата. Решта необхідних документів їм буде надано у вигляді “флеш-карти”.


Збори партійних фракцій депутатів, на яких будуть обрані їхні голови, пройдуть відразу після другого туру, а перше засідання Національних зборів, на якому обиратиметься спікер - 26 червня. Попереду також традиційна боротьба за місця в комісіях, робочих кабінетах і кріслах в залі засідань – відомому "півколі", в якому до речі і народилися звичайні політичні терміни -  "ліві" і  "праві".

 


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект